У статті йдеться про активну діяльність о. Василя Гопка, єпископа Павла Гойдича, багатьох доброчинців та державних урядовців для створення празької парафії в міжвоєнній історії Греко-Католицької Церкви Чехословаччини. Парафія розмістилася в костьолі св. Климента. Діяльність її першого пароха о. Василя Гопка, як і його наступників, мала велике значення для опіки над греко-католицькою молоддю, емігрантами до Америки з Підкарпаття та Пряшівщини, безробітними та загалом для надання духовної опіки вихідцям із східної частини держави. Заснування парафії і її юридичне оформлення було непростою справою й тривало роками. Врешті у 1934 р. о. Василя Гопка офіційно призначено парохом, котрий став духовним батьком і організатором вірників навколо приходу св. Климента. Велике значення мала соціальна опіка над емігрантами і заробітчанами, так як серед більшості греко-католицької громади переважали студенти, різноробочі, прислуга та військові, котрі не мали достатнього заробітку для підтримки власної парафії. Більше того, сам о. Василь Гопко та інші представники громади, влаштовували обіди, подарунки для незаможних парафіян (одяг та взуття); здійснювали допомогу емігрантам через товариство св. Рафаеля, надаючи духовну, перекладацьку та навігаційну підтримку. Старання урядовців до створення приходу греко-католиків у Празі були досить помірними, проте наявність таких приходів у сусідніх столицях змушувало уряд до певних дій. Загалом треба наголосити, що Чехословацька держава уникала безпосереднього фінансування майбутньої парафії, а тому для цього було переведено утримання з приходу Пакаштова. Чехословацька влада (уряд) матеріально долучилася до створення фари, надавши частину університетської бібліотеки. Безумовно, великим був подарунок від празьких католиків в особі архієпископа Франтішека Кордача, котрий подарував костьол св. Климента, що став окрасою греко-католицької громади.