Severity Of Pain Syndrome Research Articles

Применение клеточных технологий при лечении хронической боли поясничного отдела позвоночника

The paper presents the results of clinical testing of autologous cells of the stromal vascular fraction (SVF) mesenchymal stromal cells in patients with deforming spondyloarthrosis of the lumbar spine. The study selected 20 patients aged 45 to 85 years with symptoms of degenerative spondyloarthrosis of the lumbar spine confirmed by radiological methods (CT, MRI, X-ray), 5 men, 15 women, average age 64.7 years with a disease duration of 5 years. Autologous SVF cells were injected into the affected facet joints under the control of an electron optical converter. The introduction of SVF cells did not cause the development of inflammatory allergic and toxic reactions. Patient survey conducted 1 month after the introduction of SVF cells revealed a decrease in the severity of pain syndrome, assessed on a visual analog scale (VAS) and a specialized SF-36 scale (p<0.05 on both scales). Patients noted an improvement in functional activity and quality of life associated with the affected facet joints. Positive clinical dynamic was maintained during follow-up up to 6 months. The control magnetic resonance imaging after 6 months revealed no significant differences from the initial examination. Our study showed the safety and good tolerability of the introduction of autologous SVF cells into the areathe zygapophysial (facet) of facet joints. Our study showed the safety and good tolerability of the introduction of autologous SVF cells into the area of the Lumbar Facet Joint Injectionsin patients with severe manifestations of deforming spondyloarthrosis. The obtained results also indicate a significant anti-inflammatory effect of autologous SVF cells of adipose tissue at the early stages of cell therapy.

Результаты неинтервенционного клинического исследования «Колибри» по оценке эффективности и безопасности применения препарата АМБЕНЕ® БИО у пациентов с первичным и вторичным остеоартритом различной локализации

Aim: to evaluate the efficacy and safety of therapy with AMBENE® BIO (in two courses for 48 weeks with a pause of 24 weeks) in patients with osteoarthritis of large and small joints of various localization. Patients and Methods: 118 patients with the established diagnosis of gonarthrosis or hand osteoarthritis of the hands were included in the study. Patients received AMBENE® BIO 1 ml once a day for 20 days according to the patient information leaflet. In gonarthrosis, intra-articular injection 1–2 ml into the target joint with an interval of 3–4 days during a course of 5–6 injections was prescribed. The therapy was conducted in two courses; the second course was conducted 6 months after. Before and after 30±7, 210±7 and 330±14 days from the treatment initiation, a comprehensive examination of patients was performed with an assessment of the pain severity on a 100 mm visual analog scale (VAS), the WOMAC index. The primary criterion for the analysis of efficacy was the degree of control over pain on movement, assessed by the subjects with the VAS 30±7 days after the treatment initiation (after the end of the first course in 10 days) versus the baseline. Results: initially, the pain on movement was 64.7 mm. After 30±7 days from the treatment initiation, the pain decreased to 41.6 mm (p < 0.05). Among patients with gonarthrosis, there was a significant positive trend on all scales of the WOMAC index (pain, stiffness, dysfunction, general indicator), and a significant decrease in pain was recorded on a 100 mm VAS, in particular, immediately after the end of the 20-day therapy course. Evaluation results of pain, stiffness and small joints function indicated that therapy with AMBENE® BIO had a significant positive effect in patients with hand osteoarthritis. No cases of severe adverse events were recorded. Conclusions: therapy with AMBENE®BIO in patients with osteoarthritis of small and large joints allows to achieve a statistically significant reduction in the pain syndrome severity and an improvement in the functional state of the joint in most patients. AMBENE®BIO therapy is characterized by a high safety profile and good tolerability. KEYWORDS: osteoarthritis, SYSADOA, chondroprotector, gonarthrosis, hand osteoarthritis, comorbidity. FOR CITATION: Feklistov A.Yu., Vorobieva L.D., Alekseeva O.G. et al. Results of a non-interventional study "Colibri" to evaluate the efficacy and safety of AMBENE® BIO in patients with primary and secondary osteoarthritis of various localization. Russian Medical Inquiry. 2022;6(3):126–132 (in Russ.). DOI: 10.32364/2587-6821-2022-6-3-126-132.

CLINICAL AND LABORATORY PREDICTORS OF PAIN SYNDROME PERSISTENCE IN ELDERLY AND SENILE PATIENTS DURING LATE POSTOPERATIVE PERIOD

Changes in neurohumoral regulation and emotional perception of nociceptive impulses in elderly and senile patients result in some clinical peculiarities of pain syndrome manifestation. Recent studies have shown that more than 10% of geriatric patients experience pain not only as an irritant but also as a psychosomatic condition. Persistence of pain in the postoperative period in the elderly and senile patients can turn into its catastrophic and chronic character in the future thus impacting the quality of life of patients and increasing the health care economic expenses to provide the proper chronic pain management. Therefore, the aim of this study is to determine the main predictors of pain persistence in the elderly and senile patients in the late postoperative period. The study included 201 male and female patients who underwent surgery regardless of surgical profile. All patients were divided into 3 groups according to age: group 1 (n = 82) included the elderly individuals, group 2 (n = 21) included senile individuals, and the control group (n = 98) included the adult patients.
 To evaluate the presence and severity of pain syndrome, pain assessment was performed by applying 100-score visual-analog scale in 1 and 7 days. A detailed study of the perception of postoperative pain was performed by the McGill questionnaire, which was used only on day 7, because on day 1 patients could be weakened after surgery, and the results distorted by the action of drugs. All examined patients were measured for fasting cortisol in the morning on the 1st and 7th day. The blood collection procedure was performed according to the general requirements for medical and biological tests. Blood was drawn from a vein by a nurse in the direct presence of a doctor. The serum cortisol content was determined using a set of reagents for quantitative enzyme-linked immunosorbent assay. The study has demonstrated that age, score on the visual-analog scale and the evaluation scale of the McGill questionnaire for day 7, as well as blood cortisol concentration in day 1 after surgery are of definite prognostic value for the risk of persistence of postoperative pain syndrome. The chance of persistence of postoperative pain increases in 1.1 times for each year in older patients, 1.3 times for each score according to the visual-analog scale for 7 days, and in 11.4 times for each score on the evaluation scale of the McGill questionnaire, and in 2.4 times for each nmol/l of cortisol concentration in 1 day after surgery. Thus, the determined risk factors for persistence of postoperative pain include the patient's age, assessment of pain by applying a visual-analog scale, and the evaluation scale by the McGill questionnaire for 7 days and the concentration of blood cortisol in 1 day after surgery.

Intraosseous Injection of Autologous Bone Marrow Aspirate Concentrate and Platelet-Rich Plasma for Treatment of Knee Osteoarthritis

The aim of the study was to determine the effectiveness of autologous bone marrow aspirate concentrate (BMAC) and platelet-rich plasma (PRP) intraosseous injection in the treatment of patients with knee OA stages II-III. Materials and Methods. The multicenter randomized study involved 40 patients (27 women, 13 men, average age 67.07.8 years, BMI 32.74.8, duration of disease 17.33.7 months) with knee OA of stages II-III according to the Kellgren-Lawrence (K-L) classification. Patients of the main (BMAC group) group (n = 19) underwent a single intraosseous injection of BMAC, in the comparison group (n = 21) a PRP injection (PRP group). The results were evaluated after 1, 3, 6, 12 months with the verbal rating scale (VRS), VAS, Leken and WOMAC scales. Results. Comparison of the results in the groups on the VRS showed that at an earlier time (3 and 6 months), the preferences of patients were in favor of the treatment of BMAC (65% and 55% positive reviews) before PRP (55% and 45% positive reviews), whereas after 12 months the differences were insignificant. Analysis of VAS indicators in patients of both groups indicated a more pronounced decrease in the severity of pain syndrome after BMAC intraosseous injection. The analysis of the Leken scale indicators showed in favor of BMAC throughout the entire observation period, the differences were most pronounced in the first 3 months of observation. The ratio of the values of the WOMAC index in both patients groups indicated statistically significant differences that persisted in all periods of follow-up, the increase in indicators occurred to a lesser extent after the introduction of BMAC compared with PRP. Conclusion. A single intraosseous BMAC injection has an advantage over a similar PRP injection in terms of pain, knee function and physical activity of patients at all follow-up periods. Both methods of treatment are equally safe.

Sequential neural activity in sensorimotor area and mirror neural system for graded mirror therapy with imagined hand movements.

Graded motor imagery (GMI) therapy is a neural rehabilitative physiotherapy that has been shown to alleviate the severity of complex regional pain syndrome, phantom limb pain and disability. To identify neural networks associated with the use of graded mirror therapy (MT) while imagining hand movements. We made a block-design functional magnetic resonance imaging study of MT included three experiments: (1) immobile unimanual MT (IU-MT), in which the right hand flexed and made a fist, which then remained immobile; (2) mobilization unimanual MT (MU-MT), in which the right hand performed a flexion-extension movement; and (3) mobilization bimanual MT (MB-MT), in which both hands performed a flexion-extension movement. When subjects started their hand movements, they gazed at the mirror and imagined the same movement behind the mirror. We discovered that the sensorimotor area of the left brain, superior temporal gyrus/middle temporal gyrus (STG/MTG) of the right brain and visual areas were activated by IU-MT. In MU-MT, only the STG/MTG was activated. Furthermore, MB-UT mostly activated the sensorimotor area and STG of the right brain. However, there were no brain areas activated by MU-MT compared with IU-MT or MB-MT; but, MB-MT activated more motor areas than IU-MT. Importantly, we determined that the level of mirror imagery was negatively correlated with signals in the mirror neuron system (MNS) and positively related with the signals in the sensorimotor areas. We suggest that graded MT might be a sequential therapeutic program that can enhance the sensorimotor cortex. The MNS might have an initiating role in graded MT. Thus, there is the possibility that graded MT is a helpful treatment strategy for the rehabilitation of dysfunctional patients.

Chondroitin sulfate in therapy osteoarthritis chronic pain patients according to actual clinical recommendations

Of undoubted interest is the search for new drugs comparable in effectiveness to nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs), but with a safer application profile. NSAIDs are characterized by a good analgesic effect due to the modulation of prostaglandin metabolism by inhibition of cyclooxygenase-2. One of the promising directions of pharmacotherapy of degenerative-dystrophic joint lesions is the use of symptom-modifying drugs of delayed action, which include chondroitin sulfate (CS). CS has antiresorptive activity, anti-inflammatory and anti-inflamaging effects. In addition to the direct effect on pain syndrome severity, he also have a modulating level effect of systemic inflammation of cartilage tissue. According to experts of international and Russian societies, pharmaceutical prescription-quality CS is a basic part of the treatment of osteoarthritis. One of the advantages of CS over NSAIDs is the preservation of the effect for 24 months after the treatment. Against the background of the use of CS, it is possible to reduce the dose or completely cancel NSAIDs, which helps to reduce the frequency of adverse events associated with their intake. CS has a favorable safety profile, which is important for elderly patients and those with comorbid diseases (cardioprotective effects). CS drugs can be administered per orally, intramuscularly, intra-articularly and in combination with different administration methods. Several clinical trials of CS (Chondrogard), including randomized, were conducted in Russia. The Russia Health Ministry approved the appointment of parenteral CS in clinical guidelines: Chronic pain in elderly and senile patients (2020), Falls in elderly and senile patients(2020), "Knee osteoarthritis" (2021), "Hip osteoarthritis" (2021).

Вплив метаболічних порушень на клінічні прояви остеоартрозу та спосіб прогнозування його перебігу

Мета дослідження: вивчення впливу показників метаболічного синдрому на клінічні прояви остеоартрозу та розробка способу прогнозування тяжкості перебігу остеоартрозу залежно від компонентів метаболічного синдрому. Матеріали та методи. Були обстежені 84 хворі з остеоартрозом (20 чоловіків та 64 жінки), середній вік 57,03 ± 0,70 року. Результати. Встановлений зв’язок показників вуглеводного, ліпідного обміну, індексу маси тіла та абдомінального ожиріння з клінічними проявами остео-артрозу. Побудована модель дерева регресії для прогнозування сумарного бала за шкалою WOMAC залежно від характеристик метаболічного синдрому. Висновки. Отримані дані дозволяють зробити висновки про вплив інсулінорезистентності, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії та абдомінального ожиріння на вираженість больового синдрому, обмеження рухливості та прояви фізичної активності у хворих на остеоартроз.

Chronic venous insufficiency after COVID-19: management of edema and pain syndromes

Introduction. COVID-19 infection raises many questions regarding the health condition of patients after they have had COVID-19. The aim of this study is to examine the characteristic symptoms of chronic venous insufficiency in the postcovid period.Materials and methods. The materials that were used for work included the results of studying the medical aid appealability, characteristic symptoms, diagnosis and treatment of symptoms of chronic venous insufficiency in persons who have had the coronavirus infection. 47 patients presented with complaints about deterioration of their condition after they had had COVID-19 over March to September 2021 period. Methods: general clinical examiniation, ultrasound angioscanning of veins of the lower extremities, laboratory coagulation tests.Results and discussion. Before deterioration, calf circumference was measured 22–24 cm at a typical measurement site in most patients (89%), after covid infection it reached 26–27 cm. Varicose veins remained soft, without intravascular formations, edema was often bilateral, asymmetric, pain was described as constant (5–6 VAS scores), patients had prominent signs of lymphostasis. 35 out of 47 people received diosmin-based venotonic drug of Russian manufacture at a dose of 1000 mg/day (one tablet twice a day), the course of treatment lasted one to two months. After that period, the edema subsided in 85% of patients, the severity of pain syndrome significantly reduced (up to 2–3 VAS scores). With regard to chronic venous insufficiency in patients with chronic diseases of lower extremity veins (mostly varicose and post-thrombotic diseases), the significant progress of disease was observed in almost 94% of follow-up cases. Diosmin is the main drug that is prescribed to treat chronic venous insufficiency. The drug has an angioprotective and venotonic effect, reduces the vein wall elasticity, increases venous tone, and decreases venous stasis, reduces capillary permeability and fragility, and increases their resistance, improves microcirculation and lymphatic drainage.Сonclusions. In the postcovid period, clinical symptoms of some chronic diseases occur/worsen, including clinical manifestations of chronic venous insufficiency. The use of Russian diosmin-based drug for the management of edema and pain syndrome is very promising.

Клініко-неврологічні особливості та вміст нейроамінокислот у хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями

Нами було обстежено 56 хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями різного ступеня вираженості больового синдрому, в сироватці крові яких спектрофотометричним методом визначено базовий вміст глутамату, аспартату та гамма-аміномасляної кислоти для вивчення їх впливу на формування і вираженість больового синдрому. В даній роботі показано, що у хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями з найбільш вираженим больовим синдромом відзначається найбільш значущі зміни вмісту нейроамінокислот, а саме зростання рівня глутамату, зменшення рівня гальмівних амінокислот, зокрема гамма-аміномасляної кислоти, при порівнянні з контролем, що свідчить про неефективність гальмівних механізмів у даної категорії пацієнтів. Необхідним є подальше вивчення особливостей нейроамінокислотного дисбалансу у хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями для розробки диференціально-діагностичних і прогностичних критеріїв перебігу та нових шляхів лікування.

Ефективність та безпека прегабаліну в лікуванні болю в нижній частині спини: огляд і дані власного дослідження

Робота присвячена дослідженню ефективності i безпеки препарату Судорега в лікуванні пацієнтів із болем у нижній частині спини з нейропатичним компонентом. Показано, що застосування препарату Судорега в дозі 75 мг двічі на день протягом 30 діб прискорювало купірування больового синдрому. Препарат проявляв виражений анальгетичний ефект вже в перший тиждень терапії зі збереженням стійкої позитивної динаміки до кінця лікування. Зниження інтенсивності больового синдрому супроводжувалося зменшенням вираженості тривожно-депресивної симптоматики, порушень циклу «сон — неспання», підвищенням показників соціального функціонування. За даними якісної і кількісної оцінки ЕЕГ виявлено позитивний нейрофізіологічний ефект використання препарату Судорега.

Мануальна терапія у хворих на дисфункцію крижово-клубового суглоба

Актуальність. Низка авторів вважають, що дисфункція крижово-клубового суглоба (ККС) супроводжується появою його асиметричної рухливості. Тому логічно припустити, що технології, спрямовані на відновлення рухливості цього суглоба, сприятимуть відновленню опороздатності ККС і будуть давати добрий клінічний ефект. Мета: дослідження ефективності мануальної терапії у пацієнтів з дисфункцією ККС залежно від асиметрії ширини суглобових щілин у фронтальній площині. Матеріали та методи. Нами обстежена група з 56 пацієнтів зі скаргами на тривалі попереково-тазові болі. Вік пацієнтів був від 18 до 71 року. Середній вік становив 38,7 року. Хворі обстежені клінічно та рентгенологічно. На попередніх етапах дослідження пацієнти з дисфункцією ККС були розподілені на чотири рентгенометричні групи. Всім пацієнтам виконувалася мануальна терапія ККС 1 раз на тиждень. До і після сеансу мануальної терапії у пацієнтів визначали інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) і проводилися такі провокативні тести: Stork-тест і ASLR-тест. ASLR-тест вимірювався від 1 до 5 балів. Якщо після мануальної терапії пацієнт відчував полегшення, сеанс повторювали через тиждень. Проводили не більше 2 сеансів мануальної терапії для кожного хворого. Якщо пацієнт відзначав загострення болю або відсутність полегшення, то мануальну терапію більше не повторювали. Отримані дані були оброблені статистично. Результати. Проведений статистичний аналіз даних Stork-тесту показав, що до лікування у всіх хворих тест був позитивним, після лікування у 5 хворих І групи (62,5 %) тест став негативним, але у 3 (37,5 %) залишався позитивним, що і зумовило незначущий результат лікування хворих в цій групі. У ІІ групі хворих після лікування Stork-тест став негативним у 18 хворих (78,3 %), а позитивний результат показали 5 (21,7 %) хворих. Результат лікування був значущим. У ІІІ групі після лікування тільки у 3 (18,8 %) хворих тест став негативним, у 13 (81,2 %) залишився позитивним, стан хворих цієї групи залишився на колишньому рівні. У хворих IV групи результати Stork-тесту залишилися без зміни. Аналіз результатів ASLR-тесту показав, що у хворих І та ІІ групи спостерігалося значне поліпшення стану. У хворих ІІІ групи спостерігалися видимі, але незначущі поліпшення. У хворих IV групи результати погіршилися, тобто якщо до лікування значення тесту у хворих було практично однаковим, то після лікування спостерігалося значне його збільшення. Після лікування статистично було показано, що у хворих І та ІІ групи настало значне зменшення вираженості больового синдрому в середньому на 26 ÷ 27 балів. У хворих ІІІ групи поліпшення хоча і було значущим, проте середнє зменшення больового синдрому становило всього 6,3 ± 4,8 бала. У хворих IV групи наступило значне збільшення ступеня больового синдрому з 55,8 ± 3,8 до 74,3 ± 6,2 бала — в середньому на 18,6 ± 5,3 бала. При цьому до і після лікування інтенсивність больового синдрому в групах була статистично різною, але якщо до лікування показник за ВАШ в III і IV групах був близьким, то після лікування показник за ВАШ IV групи вже статистично був гірше від всіх інших груп. Висновки. Мануальна терапія є ефективною технологією лікування пацієнтів з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в вентральному і медіальному відділах ККС і невеликою асиметрією ширини суглобових щілин у всіх відділах ККС. Мануальна терапія протипоказана пацієнтам з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в дорсальних відділах суглобових щілин ККС.

Impact of isometric exercising as to development of physical characteristics typical of dorsopathy patients at incomplete remission stage

BACKGROUND: The positive impact of isometric exercising, which makes muscle strength indicators grow, has been known for a long time. However, very few studies have been devoted so far to the examination and assessment of the effect in terms of their application for practical healthcare purposes.
 AIM: It is aimed to assess how a therapeutic isometric exercising impacts the dynamics of basic physical conditions of abdominal and back muscle groups as well as the decrease in pain syndrome severity, which Lumbar spine dorsopathy patients have during an incomplete remission state after the treatment is over and in a remote period (in six-month period).
 MATERIALS AND METHODS: The retrospective analysis of data based on clinical and functional examination methods and treatment results was conducted involving 72 patients aged 2550 years old with the confirmed dorsopahy diagnosis. The data were acquired with the use of FSSD profile and tension dynamometry Back-Check Dr. Wolff (Physiomed Elektromedizin AG, Germany). The visual analogue scale (VAS) was applied to determine the pain syndrome intensity.
 RESULTS: Further analysis of the acquired results showed the increased rate of the BPC indicators of strength (p 0.05) and endurance to static and dynamic loads produced with the key posture-dependent muscle groups (p 0.05) as well as decreased intensity of the pain syndrome the dorsopathy patients had (p 0.05).
 CONCLUSION: Isometric exercising helps to lower the pain syndrome intensity assessed as per the VAS (p 0.05), increase the muscle strength and the core endurance towards static and dynamic loads.

Study of the effectiveness of osteopathic correction in the complex treatment of patients with operated primary open-angle glaucoma

Introduction. Glaucoma is a chronic eye disease characterized by a constant or periodic increase in intraocular pressure, a decrease of visual fields and visual acuity, and by a special form of optic nerve atrophy with excavation in the disc area. The reflection of this slowly fl owing atrophy is a disturbance in the visual field and a complete irreversible loss of visual function. The prevalence of the disease increases with increasing age. The main methods of treatment are medical and surgical. Non-penetrating operations are recognized as the safest methods of surgical treatment of glaucoma. The most common complications of such operations include: detachment of the choroid, small anterior chamber syndrome, hyphema, cicatricial changes in the filtration cushion. Based on the analysis of literature data, it can be assumed that the inclusion of osteopathic correction in the complex therapy of patients with operated glaucoma can increase the effectiveness of therapy.The aim of the research was to study the clinical efficacy of osteopathic correction in the complex treatment of patients operated on primary open-angle glaucoma.Materials and methods. The study involved 20 patients (20 eyes) aged 70 to 75 years with developed and advanced stages of primary open-angle glaucoma, who underwent surgical treatment. The main (10 people) and control (10 people) groups were formed by simple randomization. Participants in the main group received standard medical therapy and osteopathic correction, while participants in the control group received only medical therapy. Changes in the following clinical parameters were evaluated: visual acuity, visual fi eld, intraocular pressure, thickness of the retinal nerve fiber layer, and severity of pain syndrome. Indicators were recorded at the beginning of the study (2 weeks after surgery) and at the end of the study (2–3 months after surgery).Results. Patients receiving osteopathic correction as part of the complex therapy after surgery of primary openangle glaucoma are characterized by a statistically significant (p<0,05) decrease in the severity of pain syndrome, an increase in the magnitude of the visual field and of the thickness of the retinal nerve fiber layer.Conclusion. The obtained results suggest the effectiveness of the inclusion of osteopathic correction in the complex treatment of patients with operated on primary open-angle glaucoma. It is recommended to continue the study with a larger sample size.

Місцеве застосування Мускомеду в лікуванні пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба

У статті наведені дані літератури та результати власного спостереження щодо ефективності та безпечності препарату Мускомед крем у лікуванні пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба. У дослідження включили 20 жінок (середній вік — 62 роки). Дизайн дослідження включав клініко-рентгенологічне обстеження хворих та анкетування за допомогою опитувальника WOMAC та візуально-аналогової шкали на початку лікування, через 7 та 14 діб застосування Мускомед крему. Мускомед крем застосовувався місцево як компонент фізіотерапевтичних процедур у складі комплексного консервативного лікування. Після завершення курсу лікування відмічалося вірогідне зменшення інтенсивності больового синдрому та зниження сумарного індексу WOMAC в пацієнтів із місцевим застосуванням Мускомед крему. Також спостерігалося більш виражене зменшення потреби в нестероїдних протизапальних препаратах у пацієнтів основної групи. Була продемонстрована безпечність та ефективність препарату Мускомед крем у лікуванні пацієнтів з остеоартрозом колінних суглобів, що проявлялося зменшенням вираженості больового синдрому та поліпшенням функціональної активності таких пацієнтів.

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Актуальність. Регіонарні методи знеболювання лапароскопії мають певні переваги перед наркозом. Карбоксиперитонеум при лапароскопії є загальноприйнятим, але при виконанні операції під високою спінальною анестезією (Th2–3) інтактною залишається діафрагма. Іритація діоксидом вуглецю діафрагмального нерва викликає потужний больовий плечолопатковий синдром, що потребує застосування загального знеболювання. Мета роботи: удосконалити анестезіологічне забезпечення лапароскопії шляхом поєднання регіонарних технік знеболювання — спінальної анестезії, правобічної поверхневої блокади шийного сплетення та термінальної анестезії поверхні діафрагми, застосовуючи динітрогеноксидперитонеум замість карбоксиперитонеуму. Матеріали та методи. Досліджено 300 пацієнтів (вік — 55,5 ± 3,3 року, маса тіла — 76,8 ± 2,4 кг, індекс маси тіла — 29,2 ± 0,9 кг/м2, I–III ASA). Спектр захворювань: жовчнокам’яна хвороба, грижі, кіста яєчника, варикоцеле, фіброміома матки, спайкова хвороба, гострий апендицит, абсцес/кіста печінки. Анестезіологічний супровід: спінальна анестезія гіпербаричним бупівакаїном (10–20 мг) у поєднанні з 0,06 мг бупренорфіну; для профілактики больового плечолопаткового синдрому — правобічна поверхнева блокада шийного сплетення бупівакаїном (0,125%, 10 мл), спреєве обприскування діафрагми лідокаїном (3%, 10 мл, через лапароскопічний порт), для створення пневмоперитонеуму — закис азоту. Пацієнти отримували до операції: перорально по 6 мг мелатоніну перед сном напередодні втручання й за 1 год до лапароскопії; перорально/внутрішньовенно 1 г парацетамолу; внутрішньом’язово 20 мг нефопаму; внутрішньовенно: 8 мг дексаметазону, 8 мг ондансетрону, 50 мг декскетопрофену. Після операції протягом однієї/двох діб: перорально по 1 г парацетамолу кожні 8 год, внутрішньовенно по 50 мг декскетопрофену кожні 8 год. Результати. Після премедикації хворі перебували в спокійному психоемоційному стані. У всіх пацієнтів у періопераційному періоді не спостерігалося м’язового тремтіння. Адекватність знеболювання визначалася хворими, які характеризували свій стан як «повна відсутність болю». Не було скарг на біль у плечі та лопатці. У 100 % випадків розвивалася седація різного ступеня. Механізм цього явища, імовірно, пов’язаний із резорбцією інтратекального бупренорфіну та інтраабдомінального закису азоту. При спонтанному диханні не було респіраторної дисфункції. Стабілізація гемодинаміки здійснювалася адреналіном та тартратом (0,019–0,038–0,057 мкг/кг/хв). Після закінчення операції пацієнтів відразу ж переводили до профільних відділень. В середньому хворі активізувалися через 2–3 год після трансферу із операційної. У перший післяопераційний день починали ентеральне харчування. Якість післяопераційного аналгетичного профілю характеризувалася позитивно. Необхідності в додатковому призначенні опіоїдів не виникало. Вираженість больового синдрому оцінювали за числовою рейтинговою шкалою болю від 0 до 10 балів через 3, 10, 24 і 48 год після операції. Динаміка ступеня післяопераційного болю була такою (M ± m): 0; 0,27 ± 0,02 (p = 0,157); 0,41 ± 0,07 (p = 0,0001); 0,45 ± 0,06 (p = 0,0001) відповідно. Період госпіталізації становив 31,0 ± 1,6 год. Висновки. Діоксид вуглецю порівняно із закисом азоту є більш токсичним газом при створенні пневмоперитонеуму для лапароскопії. Динітрогеноксидперитонеум разом із поверхневою блокадою шийного сплетення та термінальною анестезією діафрагми запобігав виникненню больового плечолопаткового синдрому. Заміна карбоксиперитонеуму на динітрогеноксидперитонеум дозволяла виконувати лапароскопічні операції під симультанною регіонарною анестезією, уникаючи загальних методів знеболювання з відомими побічними ефектами.

Порівняльний аналіз ефективності препаратів хондроїтину сульфату, гіалуронової кислоти та артроскопічного оперативного втручання при початкових стадіях коксартрозу

Актуальність. Залишається під сумнівом кінцева ефективність сучасних препаратів, що модифікують перебіг хвороби, особливо їх вплив на віддалені наслідки остеоартрозу кульшового суглоба. До того ж залишається контраверсійним питання: що є більш ефективним у лікуванні остеоартрозу — артроскопічне оперативне втручання чи медикаментозна терапія? Мета дослідження: оцінити та порівняти клінічну ефективність препаратів гіалуронової кислоти, хондроїтину сульфату, а також артроскопічного оперативного втручання в лікуванні початкових стадій коксартрозу за 6 місяців. Матеріали та методи. У проведеному нами дослідженні у хворих із початковими стадіями коксартрозу вивчалася клінічна ефективність терапії препаратами хондроїтину сульфату (як системним хондропротектором), препаратом гіалуронової кислоти, що вводився внутрішньосуглобово, та артроскопічних оперативних втручань. В обстежених пацієнтів оцінювали інтенсивність больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою болю та рухову функцію кульшового суглоба за модифікованою шкалою Харріса, а також терапевтичний ефект (на думку хворого й лікаря). Клінічні показники визначалися до початку терапії та в терміні спостереження 1, 3 та 6 місяців. Результати. Виявлено, що поєднання нестероїдних протизапальних препаратів із симптом-модифікуючими препаратами сповільненої дії сприяє зниженню вираженості больового синдрому у хворих із початковими стадіями коксартозу. Внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти сприяє поліпшенню рухової функції ураженого суглоба та повсякденної активності хворих цієї категорії. Після артроскопічного оперативного втручання позитивна динаміка больового синдрому та функціональної здатності тазостегнового суглоба відзначається через 3 місяці після операції, а через 6 місяців мають місце вірогідно менша інтенсивність больового синдрому та поліпшення функціональних можливостей пацієнтів порівняно з тими, хто отримував медикаментозну терапію. Висновки. Згідно з результатами загальної оцінки ефективності лікування пацієнтом і лікарем за підсумками шестимісячної терапії, більш виражене поліпшення функціонального стану кульшових суглобів виявлено після артроскопічного лікування, ніж на тлі проведеної фармакотерапії.

The effectiveness of therapy for endometriosis-associated pelvic pain resistant to surgical treatment

Aim. To assess the efficacy and safety of 24-week therapy with dienogest in patients with endometriosis-associated pelvic pain resistant to surgical treatment.
 Materials and methods. The study included 126 patients aged 3340 years with external genital endometriosis (EGE) confirmed by laparoscopy and morphological examination (International classification of diseases, 10th revision [ICD-10] N80.1, 80.2, 80.3, 80.4) and with pelvic pain that occurred in 36 months after surgical treatment of EGE (ICD-10 N94.8 "Pain and other conditions associated with female genital organs and menstrual cycle"). The participants were stratified into 3 groups by pain syndrome severity according to the Verbal Analog Scale (VAS). The group-1 included patients with 1040 mm, the group-2 with 4170 mm, and the group-3 with more than 71 mm pain score according to VAS. Patients of all 3 groups were prescribed the denogest (Zafrilla, Gedeon Richter, 2 mg/day) for 24 weeks (according to the current pack insert). Follow-up and assessment of treatment outcomes were carried out over 6 months. Study design: prospective, observational, comparative study.
 Results. In 3 and 6 months after the start of therapy, there was a stable statistically significant decrease in pain syndrome severity by all scales (Biberoglu Behrman Scale, Numeral Rating Scale, VAS) in each of the groups (p0.01). In all 3 groups, treatment led to an improvement in sexual function, assessed with the Female Sexual Function Index scale, in 3 and 6 months after the start of therapy (p0.01). According to the quality of life in endometriosis (Endometriosis Health Profile) questionnaire, the analyzed indicators significantly improved in all study participants (p0.01).
 Conclusion. Dienogest is an effective and safe method for the treatment of endometriosis-associated pelvic pain resistant to surgical treatment. Treatment with dienogest for 24 weeks effectively relieves pain, improves symptoms, and improves quality of life and sexual functioning.

Low-Intensity Laser Therapy As a Method to Reduce Stress Responses after Septoplasty.

The aim of the study was to evaluate the effectiveness of the use of photobiomodulation therapy (PBMT) to minimize acute pain in the early postoperative period in patients after septoplasty. In total, 62patients underwent septoplasty under general anesthesia (40 men and 22 women, 18-44 years old) followed by nasal tamponade. Patients of the 1st group did not undergo PBMT, and patients of the 2nd group received PBMT 3, 6, and 24 h after septoplasty (infrared pulsed laser radiation, λ = 0.890 μm, P = 10 W, 2min in the projection of the wings of the nose). After 48 h, after the removal of tampons, intranasal PBMT with a nozzle in the red range, with λ = 0.63 μm, P = 8 mW, 2 min. ULF, HF, LF, and total power of heart rate variability (HRV), pain syndrome was assessed. ULF, LF, HF, total HRV power were significantly lower in group 2, compared to group 1. In the period from 6 to 24 h after septoplasty, patients of group 1 experienced higher pain than patients with PBMT (p < 0.001). The use of PBMT after septoplasty against the background of nasal tamponade helps to reduce the severity of pain syndrome and the inflammatory response to surgical stress and, consequently, leads to less pronounced changes in the autonomic nervous system in response to surgical stress.

Results of the Preformed Physical Factors Application in the Rehabilitation Treatment of Corneal Ulcerative Defects

Currently, an infectious corneal ulcer, a defect in the corneal epithelium, remains one of the main causes of monocular blindness,which necessitates the development of new effective methods of treatment. Aim. To develop and evaluate the effectiveness of the technique for the complex application of preformed physical factors of local andsegmental action in patients with corneal ulcers. Material and methods. The study involved 85 patients with corneal ulcers aged 18 to 60 years divided into three groups. Patients ofthe control group (29 people) received the standard drug therapy, the comparison group (29 people) underwent a course of magnetophoresiswith solcoseryl on closed eyelids against the background of standard drug therapy, patients of the main group (27 people)received standard drug therapy, magnetophoresis and low-frequency electrostatic fields on the collar area. All patients were evaluatedfor visual acuity, the size of the ulcer and the area of stromal infiltration. The subjective severity of pain syndrome (VAS scale),psychoemotional state (SAN test) were assessed. Statistical analysis of the data was performed using SPSS Statistics v.25. Results. Immediately after treatment, the use of preformed physical factors made it possible to shorten the period of the ulcer epithelializationand suppression of the inflammatory reaction in the cornea, which significantly improved the clinical and functionalparameters of the eye, as well as considerably reduced the severity of pain syndrome in comparison with standard drug treatment. Conclusion. In the long-term period, the use of preformed physical factors contributed to a significant decrease in the size of thecorneal infiltration area (residual opacities) and an improvement in the quality of life of patients according to the General MentalWellbeing scale, which exceeded the effectiveness of standard drug therapy, while the combined use of a low-frequency electrostaticfield and magnetophoresis allowed to noticeably improve the indicators of visual acuity in comparison with standard drug therapyand isolated use of magnetophoresis.

Increased Effectiveness of Sclerotherapy as a Treatment Option &#x0D; for Hemorrhoidal Disease in the Elderly and Senile Outpatients

Background. The number of elderly and senile people is about 15% in the population. Together they account for 50% of emergency and 85% of planned hospital admissions to surgical hospitals. One of the most common causes for a patient to see a surgeon is manifestations of hemorrhoids, which affect 10-36% of the population (number increases with age).The aim of the study is to improve results of the outpatient treatment of elderly and senile patients with internal hemorrhoids stages II-III by optimizing the method of sclerotherapy and indications for its application.Material and methods. The results of outpatient treatment of 60 elderly and senile patients for chronic hemorrhoids stages II-III were analyzed. The patients were divided into 2 groups. In the control group (30 patients) standard treatment was performed, including sclerotherapy of internal hemorrhoids with 2-3% solution of aethoxysklerol. One-percent solution of aethoxysklerol was used to perform sclerotherapy in the main group (30 patients). The indication for its administration was low compliance in patients and/or presence of anemia, inability to cancel antiplatelet drugs, continued bleeding. Groups were valid for comparison.Results. There was a decrease in the severity of postoperative pain syndrome by 36.8%, postoperative complications from 20,0% to 6,7%, the average period of temporary disability was from 1.80.4 to 1.00.5 days, the frequency of relapses of the disease in 6 months after sclerotherapy was from 10% to 6.7% in the main group compared to the control one.Conclusion. The proposed method reduces the intensity of postoperative pain, the percentage of postoperative complications and the frequency of relapses of the disease.