Infusion Of Solution Research Articles

Abstract No.: ABS0288: Comparison of the effect of two balanced crystalloid intraoperative (intravenous) solutions (PlasmalyteTM versus Sterofundin TM) on lactate levels during major cancer surgeries.

Background &Aims:Use of balanced fluids as intra-operative fluids substantially decrease the incidence of lactic acidosis; especially after major cancer surgeries. Aim of present study was to compare the effects of two acetate based balanced solutions, PlasmalyteTM and SterofundinTM on lactate, pH, electrolytes and haemodynamics after major onco-surgery.Methods:In this prospective randomised parallel group study, 60 patients undergoing major onco surgeries were randomised in one o fthe two groups to receive either PlasmalyteTM (PL) (30 patients) or SterofundinTM (SF) (30 patients) as an intra-operative fluid. Arterial Blood Gas analysis (ABG) was sampled before surgery (Baseline) and at the time of haemostasis (Post surgery). Heart rate and mean blood pressure were noted every 30 minutes. Blood loss during surgery was replaced with either colloid or blood. Descriptive statistical analyses, including mean and standard deviation for continuous variables, and count and percentage for categorical variables was performed. Student t-test was used to compare continuous variables and Fisher’s exact test was used for categorical variables. p <0.05 was considered to indicate statistical significance. Analysis was performed using SPSS Version 23.0 software.Results:The patient’s age was found to be comparable in both the groups (p=0.19). There was not any statistically significant difference seen in lactate (p=0.085) or pH (p=0.89) values between the two groups. Electrolyte levels were well maintained within normal limits in both PL and SF groups except calcium which was significantly higher in SF group post surgery(p<0.001). Difference in heart rate and mean blood pressure was found to be insignificant at all time points. Blood loss during the surgery was also similar in both the groups (p=0.937).Conclusion:Both PL and SF balanced crystalloid solutions can be safely recommended as an intraoperative fluid in major oncological surgeries. Both the fluids effectively maintain the pH and significantly decrease the incidence of lactic acidosis during cancer surgeries. Calcium levels are better maintained with the infusion of Sterofundin solution.

Chelation Therapy in Patients With Cardiovascular Disease: A Systematic Review.

BackgroundEDTA is an intravenous chelating agent with high affinity to divalent cations (lead, cadmium, and calcium) that may be beneficial in the treatment of cardiovascular disease (CVD). Although a large randomized clinical trial showed benefit, smaller studies were inconsistent. We conducted a systematic review of published studies to examine the effect of repeated EDTA on clinical outcomes in adults with CVD.Methods and ResultsWe searched 3 databases (MEDLINE, Embase, and Cochrane) from database inception to October 2021 to identify all studies involving EDTA treatment in patients with CVD. Predetermined outcomes included mortality, disease severity, plasma biomarkers of disease chronicity, and quality of life. Twenty‐four studies (4 randomized clinical trials, 15 prospective before/after studies, and 5 retrospective case series) assessed the use of repeated EDTA chelation treatment in patients with preexistent CVD. Of these, 17 studies (1 randomized clinical trial) found improvement in their respective outcomes following EDTA treatment. The largest improvements were observed in studies with high prevalence of participants with diabetes and/or severe occlusive arterial disease. A meta‐analysis conducted with 4 studies reporting ankle‐brachial index indicated an improvement of 0.08 (95% CI, 0.06–0.09) from baseline.ConclusionsOverall, 17 studies suggested improved outcomes, 5 reported no statistically significant effect of treatment, and 2 reported no qualitative benefit. Repeated EDTA for CVD treatment may provide more benefit to patients with diabetes and severe peripheral arterial disease. Differences across infusion regimens, including dosage, solution components, and number of infusions, limit comparisons across studies. Additional research is necessary to confirm these findings and to evaluate the potential mediating role of metals.RegistrationURL: https://www.crd.york.ac.uk/; Unique identifier: CRD42020166505.

Accuracy of the Data of Biochemical Parameters in Blood Collected Above the Infusion Insertion Site.

The authors aimed to investigate the possibility of collecting blood samples from above patient intravenous infusion sites by temporarily stopping the infusions while collecting the blood. A hypotonic infusion solution was administered to 5 male patients through the cephalic veins in the forearms of their left upper limbs. The biochemical data of blood collected from the median cubital veins of both patients' arms were compared. The results showed that infusions could change some biochemical test parameters, such as potassium and glucose, to higher levels, even if the infusion was interrupted temporarily during the blood collection from above the insertion site. Blood counts remained unchanged under the same conditions. If the evaluation is performed solely to assess blood counts, using a blood collection site above the insertion site by temporarily interrupting the infusion is feasible.

Treatment of acute hypernatremia caused by sodium overload in adults: A systematic review.

Background:Rapid-onset, acute hypernatremia caused by sodium overload is a rare, life-threatening condition. Although experts recommend rapid correction of sodium concentration [Na] based on pathophysiological theories, only a few reports have documented the specific details of sodium correction methods. The objective of this study was to systematically review the reported treatment regimens, achieved [Na] correction rates, and treatment outcomes.Methods:PubMed, Ichushi-database, and references without language restrictions, from inception to January 2021, were searched for studies that described ≥1 adult (aged ≥18 years) patients with rapid-onset hypernatremia caused by sodium overload, whose treatment was initiated ≤12 hours from the onset. The primary outcome of interest was the [Na] correction rate associated with mortality.Results:Eighteen case reports (18 patients; median [Na], 180.5 mEq/L) were included. The cause of sodium overload was self-ingestion in 8 patients and iatrogenic sodium gain in 10 patients; baseline [Na] and symptoms at presentation were comparable for both groups. Individualized rapid infusion of dextrose-based solutions was the most commonly adopted fluid therapy, whereas hemodialysis was also used for patients already treated with hemodialysis. The correction rates were more rapid in 13 successfully treated patients than in 5 fatal patients. The successfully treated patients typically achieved [Na] ≤160 within 8 hours, [Na] ≤150 within 24 hours, and [Na] ≤145 within 48 hours. Hyperglycemia was a commonly observed treatment-related adverse event.Conclusion:The limited empirical evidence derived from case reports appears to endorse the recommended, rapid, and aggressive sodium correction using dextrose-based hypotonic solutions.

Prospective, randomized, controlled, double-blind, multi-center, multinational study on the safety and efficacy of 6% Hydroxyethyl starch (HES) sOlution versus an Electrolyte solutioN In patients undergoing eleCtive abdominal Surgery: study protocol for the PHOENICS study

BackgroundHydroxyethyl starch (HES) solutions are used for volume therapy to treat hypovolemia due to acute blood loss and to maintain hemodynamic stability. This study was requested by the European Medicines Agency (EMA) to provide more evidence on the long-term safety and efficacy of HES solutions in the perioperative setting.MethodsPHOENICS is a randomized, controlled, double-blind, multi-center, multinational phase IV (IIIb) study with two parallel groups to investigate non-inferiority regarding the safety of a 6% HES 130 solution (Volulyte 6%, Fresenius Kabi, Germany) compared with a crystalloid solution (Ionolyte, Fresenius Kabi, Germany) for infusion in patients with acute blood loss during elective abdominal surgery. A total of 2280 eligible patients (male and female patients willing to participate, with expected blood loss ≥ 500 ml, aged > 40 and ≤ 85 years, and ASA Physical status II–III) are randomly assigned to receive either HES or crystalloid solution for the treatment of hypovolemia due to surgery-induced acute blood loss in hospitals in up to 11 European countries. The dosing of investigational products (IP) is individualized to patients’ volume needs and guided by a volume algorithm. Patients are treated with IP for maximally 24 h or until the maximum daily dose of 30 ml/kg body weight is reached.The primary endpoint is the treatment group mean difference in the change from the pre-operative baseline value in cystatin-C-based estimated glomerular filtration rate (eGFR), to the eGFR value calculated from the highest cystatin-C level measured during post-operative days 1-3. Further safety and efficacy parameters include, e.g., combined mortality/major post-operative complications until day 90, renal function, coagulation, inflammation, hemodynamic variables, hospital length of stay, major post-operative complications, and 28-day, 90-day, and 1-year mortality.DiscussionThe study will provide important information on the long-term safety and efficacy of HES 130/0.4 when administered according to the approved European product information. The results will be relevant for volume therapy of surgical patients.Trial registrationEudraCT 2016-002162-30. ClinicalTrials.govNCT03278548

EFFECT OF VITAMIN C THERAPY ON BURN PATIENTS ON FLUID RESUSCITATION

Aims And Objectives:To study the Efficacy of Vitamin C therapy on burn patients. Material And Methods:We enrolled 20adult patients with severe burns (more than 30%) from January 2020 to October 2021 at Plastic Surgery and Burns Hospital, Dhule. Patients with co- morbidities and with pre existing diseases were excluded from the study. Results: Fluid requirement in Group A was 3.74 ± 0.57 ml/kg/% of burns and in Group B was 2.46 ± 0.54 ml/kg/% of burns.Urine output was 1.05 ± 0.28 ml/kg/h in Group A, and in Group B,it was 1.42 ± 0.39 ml/kg/h. Fluid retention and body weight gain were lower in Group B.MDA levels were significantly lower at 36 h in Group B. Discussion:The initial fluid resuscitation in major burn trauma is intravenous infusion of crystalloids solutions to correct hypovolemia and to improve peripheral tissue perfusion.[14] The accepted norms are to monitor the adequacy of resuscitation with urine output of 0.5–1.0 ml/kg/h of body weight and stable hemodynamic status. There have been reports of over resuscitation of burn patients leading to problems such as anasarca,abdominal compartment syndrome, prolonged mechanical ventilation,and pneumonias.This has been termed as “fluid creep”phenomenon. Conclusions: In our study, we found that when high dose Vitamin C (12-15gram) is given as adjuvant therapy in resuscitating the burn patients in the first 48 h,it decreases fluid requirement,increases urine output,and decreases fluid retention in body.

Transabdominal amnioinfusion: An evaluation of its adverse events

ObjectiveTransabdominal amnioinfusion is beneficial in oligohydramnios, which has high fetal mortality and does not improve with observation alone. However, there are few reports on the maternal adverse events of transabdominal amnioinfusion. This study aimed to evaluate the adverse events of amniocentesis with transabdominal amnioinfusion. Study designThis study is a retrospective cohort study at a single tertiary perinatal center in Japan. A total of 313 procedures in 126 patients who underwent amniocentesis for transabdominal amnioinfusion at our tertiary perinatal institution were evaluated using the Common Terminology Criteria for Adverse Events (CTCAE). Adverse events were retrospectively examined using a 5-grade evaluation based on the CTCAE. Procedurally, a 21–23-G percutaneous transhepatic cholangiography drainage (PTCD) needle was advanced under ultrasound guidance into the amniotic fluid cavity with a gravity-fed infusion of warm saline solution. ResultsNo maternal deaths were recorded. Only two maternal/fetal adverse events occurred, and grade 4 fetal adverse events requiring pregnancy termination were observed in seven cases. Fetal death occurred in five cases, all with severe oligohydramnios and premature rupture of the membranes. No placental abruption or bleeding occurred before or after delivery. ConclusionAdverse events during transabdominal amnioinfusion were successfully analyzed using CTCAE. We also provided new terminology for evaluating adverse events during amnioinfusion. Our results may encourage obstetricians to perform amnioinfusion in difficult situations, with less concern for severe maternal or fetal adverse events.

Ionic mitigation of CD4+ T cell metabolic fitness, Th1 central nervous system autoimmunity and Th2 asthmatic airway inflammation by therapeutic zinc

T helper (Th) cells provide immunity to pathogens but also contribute to detrimental immune responses during allergy and autoimmunity. Th2 cells mediate asthmatic airway inflammation and Th1 cells are involved in the pathogenesis of multiple sclerosis. T cell activation involves complex transcriptional networks and metabolic reprogramming, which enable proliferation and differentiation into Th1 and Th2 cells. The essential trace element zinc has reported immunomodulatory capacity and high zinc concentrations interfere with T cell function. However, how high doses of zinc affect T cell gene networks and metabolism remained so far elusive. Herein, we demonstrate by means of transcriptomic analysis that zinc aspartate (UNIZINK), a registered pharmaceutical infusion solution with high bioavailability, negatively regulates gene networks controlling DNA replication and the energy metabolism of murine CD3/CD28-activated CD4+ T cells. Specifically, in the presence of zinc, CD4+ T cells show impaired expression of cell cycle, glycolytic and tricarboxylic acid cycle genes, which functionally cumulates in reduced glycolysis, oxidative phosphorylation, metabolic fitness and viability. Moreover, high zinc concentrations impaired nuclear expression of the metabolic transcription factor MYC, prevented Th1 and Th2 differentiation in vitro and reduced Th1 autoimmune central nervous system (CNS) inflammation and Th2 asthmatic airway inflammation induced by house dust mites in vivo. Together, we find that higher zinc doses impair the metabolic fitness of CD4+ T cells and prevent Th1 CNS autoimmunity and Th2 allergy.

Therapeutic effects of salidroside vs pyrrolidine dithiocarbamate against severe acute pancreatitis in rat.

To evaluate the therapeutic effectiveness of salidroside (Sal) and pyrrolidine dithiocarbamate (PDTC) against severe acute pancreatitis (SAP) in a rat model. Rat models of SAP were established by retrograde infusion of sodium taurocholate solution. SAP rats were randomly divided into 6 groups: SAP 3 h group, SAP 24 h group, low-dose Sal treatment group (Sal L+S), middle-dose Sal treatment group (Sal M+S), high-dose Sal treatment group (Sal H+S) and PDTC treatment group (PDTC+S). The serum amylase, tumor necrosis factor-α (TNF-α), interleukin-1β (IL-1β) and interleukin-10 (IL-10) levels were determined by optical turbidimetry and enzyme-linked immunosorbent assay. The expression of Beclin-1, microtubule-associated protein light chain 3II (LC3 II ), lysosome associated membrane protein 2 (LAMP2), interleukin-1 receptor associated kinase 1 (IRAK1) inhibitor α of nuclear transcription factor-kB (IkBα), nuclear transcription factor-kB 65 (p65) in the pancreas tissues were detected by quantitative real-time polymerase chain reaction and Western blot, while the pIkBα and p-p65 levels were detected by Western blot. Pathological changes of the pancreas and all the other indexes were observed at 3 and 24 h after operation. The serum IL-10 level, IkBα and LAMP2 levels in Sal M+S, Sal H+S and PDTC+S groups were higher than those in SAP 24 h group, while all the other indexes in these three groups were all lower significantly than those in SAP 24 h group. There was no significant difference in all indexes between Sal H+S and PDTC+S groups. High-dose Sal has an effectively therapeutic effect on SAP in rats, which was similar to PDTC.

Role of pulsatile growth hormone (GH) secretion in the regulation of lipolysis in fasting humans

BackgroundThe increase in growth hormone (GH) secretion during a prolonged fast stimulates lipolytic rate, thereby augmenting the mobilization of endogenous energy at a time when fuel availability is very low.Study aimTo identify the specific component of GH secretory pattern responsible for the stimulation of lipolytic rate during fasting in humans.Study protocolWe measured lipolytic rate (using stable isotope dilution technique) after an overnight fast in 15 young, healthy, non-obese subjects (11 men and 4 women), and again on four separate occasions after a 59 h fast. These four prolonged fasting trials differed only by the contents of an infusion solution provided throughout the 59 h fasting period. Subjects were infused either with normal saline (“Control”; n = 15) or with graded doses of a GH Releasing Hormone Receptor Antagonist (GHRHa):10 μg/kg/h (“High”; n = 15), 1 μg /kg/h (“Medium”; n = 8), or 0.5 μg /kg/h (“Low”; n = 6).ResultsAs expected, the 59 h fast completely suppressed plasma insulin levels and markedly increased endogenous GH concentrations (12 h vs 59 h Fast; p = 0.0044). Administration of GHRHa induced dose-dependent reduction in GH concentrations in response to the 59 h fast (p < 0.05). We found a strong correlation between the rate of lipolysis and GH mean peak amplitude (R = 0.471; p = 0.0019), and total GH pulse area under the curve (AUC) (R = 0.49; p = 0.0015), but not the GH peak frequency (R = 0.044; p = 0.8) or interpulse GH concentrations (R = 0.25; p = 0.115).ConclusionDuring prolonged fasting (i.e., 2–3 days), when insulin secretion is abolished, the pulsatile component of GH secretion becomes a key metabolic regulator of the increase in lipolytic rate.

Базові основи та принципи керованої інфузійної терапії у хворих із невідкладною хірургічною патологією органів черевної порожнини

За останні п’ятнадцять років кількість ургентних лапаратомій становила 36–58 % з летальністю 30–80 %. Однією з головних причин такої високої смертності є гіповолемія, що формує гемодинамічні порушення, тканинну гіпоксію і розвиток поліорганної недостатності. Основним методом її лікування є поповнен­ня дефіциту об’єму циркулюючої крові. Препаратами вибору вважаються кристалоїди. Прогнозування ефектів кристалоїдних розчинів легко провести за допомогою фізико-хімічної моделі кислотно-лужної рівноваги Стюарта. Згідно теорії, характеристиками збалансованого кристалоїдного розчину є: SIDinf = 24 мEqL–1; відповідність вмісту електролітів до їх концентрації в плазмі; наявність у складі органічних іонів, що запобігають підвищенню концентрації Cl– в інфузійному розчині і є донаторами резервної лужності. Виходячи з цього ми виділяємо серед кристалоїдних розчинів незбалансовані (0,9% розчин NaCl); частково збалансовані (розчини Рінгера лактат і Хартмана); повністю збалансовані розчини (плазмаліт, плазмаліт А, стерофундін, стерофундін ISO). Використання незбалансованих розчинів небезпечно у зв’язку з розвитком гіперхлоремічного ацидозу. Використання частково збалансованих кристалоїдних розчинів може формувати або посилювати лактатацидоз в умовах тканинної гіпоксії і/або дисфункції печінки. Інфузія збалансованих розчинів дозволяє швидко коригувати метаболічний ацидоз.

Спосіб інтенсивної терапії загального переохолодження

Актуальність. Загальне переохолодження є однією з найбільш складних проблем сучасної інтенсивної терапії критичних станів. Метою роботи були вивчення ефективності розробленого способу інтенсивної терапії загального переохолодження, оцінка його впливу на швидкість корекції патофізіологічних зрушень і рівень летальності пацієнтів у критичному або термінальному стані. Матеріали та методи. Обстежено 50 пацієнтів (середній вік — 43,00 ± 3,62 року), стан яких був оцінений відповідно до класифікації стадій загального переохолодження Швейцарського товариства гірської медицини. Пацієнти були розподілені на 2 групи: I група (n = 25) — з активним зігріванням системою конвекційного обігріву Warm Air 135 (CSZ, США) та інфузією 37 °С кристалоїдних розчинів у таких дозах: при легкому ступені — 20–30 мл/кг; помірного та тяжкого ступеня — 50–70 мл/кг, із включенням колоїдних розчинів. II група (n = 25) — із пасивним зігріванням і стандартним комплексом інтенсивної терапії, що включав інфузію кристалоїдних і колоїдних розчинів кімнатної температури в дозі 20–30 мл/кг. Вивчалися езофагальна і тімпанітна температури, показники гемодинаміки (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, середній артеріальний тиск), ступінь неврологічного дефіциту за шкалою коми Глазго, швидкість зігрівання. Результати. Вихідна температура ядра тіла у I групі становила 29,03 ± 2,76 °С, у II групі — 31,50 ± 1,97 °С. Мінімальне та максимальне значення температури ядра тіла в I групі становили 24,3 і 33,6 °С; у II — 27,2 і 34,5 °С відповідно. Початковий рівень середнього артеріального тиску становив у I групі 49,86 ± 20,71 мм рт.ст., у II — 70,45 ± 11,72 мм рт.ст.; через 48 годин — 76,65 ± 12,27 мм рт.ст. та 60,82 ± 36,39 мм рт.ст. відповідно. Швидкість досягнення нормотермії (36,0 °С) у I і II групах становила 6,48 ± 3,47 години та 9,20 ± 6,52 години відповідно. Рівень летальності в I групі — 12 %, у II — 48 %, указані відмінності були вірогідними. Висновки. Використання вказаного вище способу інтенсивної терапії загального переохолодження дозволяє знизити летальність на 25 %.

Вплив волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами на динаміку периферійних набряків у постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою

Актуальність теми. Інфузійна терапія є невід’ємною частиною інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обґрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей і фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою залишається дискутабельним. Мета дослідження: оптимізувати методику проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою з метою зменшення вираженості набрякового синдрому. Матеріали та методи. Обстежено 60 постраждалих із тяжкою ЧМТ віком від 18 до 65 років, з рівнем свідомості 5–11 балів за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації та тяжкістю стану за шкалою APACHE II 21,0 ± 2,7 бала, які були поділені на дві групи: контроль та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась розчином NaCl 0,9% за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувались показники збільшення товщини масиву тканин у фронтальній ділянці, на тилі стопи та окружності над променево-зап’ястковим суглобом. Результати. За даними нашого дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалась збалансованим кристалоїдним розчином, набряковий синдром був менш вираженим, також у групі дослідження спостерігається регресування набрякового синдрому на 8–9-й добі лікування, на той час як у групі контролю набряки зберігаються впродовж усіх 10 діб лікування. Висновки. Встановлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість набрякового синдрому у постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою впродовж перших 10 діб лікування, дозволило ліквідувати набряковий синдром до 9–10-ї доби лікування, що, у свою чергу, дозволяє покращити параметри зовнішнього дихання, зменшити кількість ускладнень з боку дихальної системи, тривалість проведення штучної вентиляції легень, а відповідно і перебування у відділенні інтенсивної терапії та термінів лікування.

Вплив волемічної підтримки збалансованим кристалоїдним розчином на предиктори розвитку ниркового пошкодження в постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою

Актуальність теми. Інфузійна терапія являє собою невід’ємну частину інтенсивної терапії постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою, однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обґрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей та фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки в постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою залишається дискутабельним. Мета дослідження: оптимізувати методику проведення волемічної підтримки в постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою з метою зменшення ймовірності ниркового пошкодження та забезпечення проведення осмолярно безпечної терапії. Матеріали та методи. Обстежені 90 постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою віком від 18 до 65 років. Рівень свідомості за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації — 5–11 балів, тяжкість стану за шкалою APACHE II — 21,0 ± 2,7 бала. Усі хворі були поділені на дві групи — групу контролю та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась 0,9% розчином NaCl за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувалися показники натрію, хлору, а також визначалася осмолярність плазми крові. Результати. За даними нашого дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалася збалансованим кристалоїдним розчином, спостерігаються безпечні показники натрію та осмолярності плазми крові впродовж усього терміну дослідження. У той час як у групі контролю до 9-ї доби лікування гіперосмолярність сягає свого максимуму. Також у групі дослідження спостерігається значно менш виражена гіперхлоремія. Висновок. Установлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість гіпернатріємії та гіперхлоремії впродовж перших 10 діб лікування, також збалансований кристалоїдний розчин дозволяє забезпечити проведення осмолярно безпечної терапії.

Longterm physicochemical stability of ready-to-administer human insulin injection solutions 1 I.U./mL in 50 mL plastic syringes

Abstract Objectives The objective of this study was to investigate the physicochemical stability of ready-to-adminster human insulin (HI) 1 I.U./mL injection solutions of two different brand products diluted with 0.9% NaCl solution under different storage conditions either in 50 mL disposable plastic syringes or as bulk solution in infusion bags. Methods HI test solutions 1 I.U./mL were prepared with Huminsulin® Normal 100 and Actrapid® Penfill®, diluted with 0.9% sodium chloride infusion solution, and filled in Original-Perfusor® syringes or BD® Perfusion syringes. Test solutions were stored for 90 days at 2–8 °C/dark or at 20–25 °C/diffuse room light. Bulk solutions 1 I.U./mL prepared with Huminsulin® Normal 100 were stored in two different 3 L infusion bags (Ecobag® click and ExactaMix® EVA bag) at 2–8 °C/dark for five days. HI concentrations were determined by reversed-phase high-performance liquid chromatography at predefined time points. Beside regular visual inspection, subvisible particles and pH values were measured. Results Ready-to-adminster Huminsulin® Normal and Actrapid® Penfill® injection solutions 1 I.U./mL prepared in 50 mL Original-Perfusor® syringes or BD® Perfusion syringes remained physicochemically stable for up to 90 days when stored at 2–8 °C/dark and for at least 14 days when kept at 20–25 °C/diffuse room light. Prefilled 3 L polyolefin infusion bags (Ecobag® click) are suitable for the preparation of Huminsulin® 1 I.U./mL bulk solutions. In ethylene vinyl acetate (EVA) bags, HI concentrations decreased rapidly. Conclusions Ready-to-administer Huminsulin® Normal and Actrapid® Penfill® injection solutions 1 I.U./mL can be prepared in advance by dilution with 0.9% sodium chloride infusion solution and filled into 50 mL Original-Perfusor® syringes or BD® Perfusion syringes; subsequent storage at 2–8 °C/dark is possible for up to 90 days. For preparation of bulk solutions, the prefilled polyolefin infusion bag is appropriate.

Лактат натрію — вибір для інфузійних розчинів з резервною лужністю

Незважаючи на віковий термін застосування, багатокомпонентні інфузійні розчини на основі лактату натрію як носія резервної лужності залишаються основою раціональної збалансованої інфузійної терапії як критичних пацієнтів, так і пацієнтів загальносоматичного профілю. Унікальність складу, наближена до «ідеального розчину», забезпечує широкі показання до їх застосування. Рінгера лактат залишається одним з найбільш затребуваних інфузійних розчинів у всьому світі, що відображено в низці сучасних рекомендацій. Поява у клінічній практиці вітчизняних полііонних багатофункціональних розчинів Реосорбілакт та ін. дала позитивний поштовх розробці нових методик терапії. Реосорбілакт у клінічній практиці зарекомендував себе як ефективний засіб щодо корекції волемічних, реологічних порушень, усунення зрушень кислотно-лужного стану, лікування інтоксикаційного синдрому.

Safety, pharmacokinetics and pharmacodynamics of an original glycoprotein IIb/IIIa inhibitor in healthy volunteers: results of the clinical trial

Aim. To study the tolerability, safety, pharmacokinetics (PK) and pharmacodynamics of single intravenous infusions of Angipur in healthy male volunteers.Material and methods. The Phase I trial included 20 healthy male volunteers (mean age, 30,8±7,7 years; mean body weight, 77,4±12,1 kg). Angipur (0,02% concentrate for solution for infusion) was administered to every subject in single doses 0,015, 0,05, 0,09 mg/kg for 3 consecutive days. Volunteers were divided in 6 groups (1, 1, 3, 5, 5, 5); every following group was recruited only after the previous one finished the study. The following were assessed: rate and severity of adverse events (AEs), key PK parameters of Angipur and its antiplatelet activity by impedance aggregometry.Results. No moderate or severe AEs, as well as no serious AEs were reported according to obtained data of clinical and laboratory monitoring of healthy subjects. Totally 6 mild AEs were registered in 4 subjects. Four AEs (mild hematological deviations and episode of nose bleed) were classified as possibly related to study drug and 1 AE (positive fecal occult blood test) — probably related. Key PK parameters of Angipur in single intravenous doses 0,015, 0,05 и 0,09 mg/kg were determined as follows: Cmax — 12,44±4,689, 46,10±14,295, 92,48±33,896 ng/ml; Vd — 304,01±55,300, 299,67±64,244, 252,96±47,790 l; T1/2 — 6,72±1,290, 6,84±2,341, 6,06±2,287 h; Cl — 32,19±6,919, 32,29±8,357, 31,55±10,113 l/h, respectively. Dose proportionality (linear PK) for parameters Cmax, AUC0-t and AUC0-∞ was established. Dose-dependent reduction of ADP-induced platelet aggregation degree and area under curve was revealed at period of 15 min to 2-4 h after Angipur infusion in doses 0,05 and 0,09 mg/kg.Conclusion. Results of phase I clinical trial demonstrated good tolerability of single intravenous infusions of Angipur (0,015, 0,05 и 0,09 mg/kg) in healthy subjects. We determined key PK parameters and indicated dose-dependent antiplatelet activity of Angipur.

Дослідження ЕЕГ-предикторів нейромедіаторної і нейрогліальної активності, особливостей перебудови міжцентральних відносин мозку у пацієнтів з тяжкою ЧМТ

Метою цього дослідження було вивчення впливу Цитофлавіну на перебудову міжцентральних відносин мозку, зміни нейромедіаторної і нейрогліальної активності в пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Матеріал і методи дослідження. Дослідження проводилося в 2011–2014 роках у ДОКТМО на базі кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ФПО Донецького національного медичного університету ім. Горького. Обстежено 60 пацієнтів із діагнозом «тяжка черепно-мозкова травма». Дизайн дослідження: відкрите проспективне дослідження за типом «випадок-контроль», що проводиться в групі пацієнтів із тяжкою ЧМТ. Рівень порушення свідомості при надходженні до стаціонару від 4 до 8 балів за шкалою коми Глазго, вік від 20 до 70 років. 1-ша група складалася з 30 пацієнтів, які отримували терапію за стандартним протоколом. 2-га група — з 30 хворих, які отримували, крім терапії по протоколу, препарат Цитофлавін із першої доби після отримання травми у вигляді інфузійного розчину 5 мл в 100 мл фізіологічного розчину 1 раз на добу (в 1-й групі — плацебо) внутрішньовенно повільно крапельно протягом 7 діб. Досліджували електричну активність мозку у хворих із тяжкою ЧМТ методами кількісної електроенцефалографії за допомогою інтегрального кількісного аналізу, внутрішьно- і міжпівкульної когерентності досліджуваних частотних діапазонів. Результати та обговорення. На першому етапі дослідження падіння рівнів міжпівкульної когерентності, виявлене в обох групах хворих із тяжкою ЧМТ, з вираженою синхронізацією біопотенціалів неокортексу справа (посилення внутрішньопівкульної когерентності потиличної кори з центральними і фронтальними ділянками (С4-О2 і Fр2-T4)) відображало крайню напруженість гомеостазу ЦНС і домінування неспецифічної аварійної адаптації з ознаками зриву адаптаційних можливостей. У хворих із тяжкою ЧМТ встановлено нейрофізіологічні ЕЕГ-предиктори феномена функціонального роз’єднання півкуль: істотне ослаблення міжпівкульної взаємодії в альфа-частотному діапазоні ЕЕГ у всіх симетричних відділах мозку — Fp1-Fp2, T3-T4, C3-C4, O1-O2 відведеннях, що відображає гальмівний стан кори. Проявом феномена роз’єднання зв’язків між підкірковими гангліями і корою головного мозку є виражене зниження рівнів міжпівкульної когерентності в симетричних лобових відведеннях (Fp1-Fp2), центральних (С3-С4) і потиличних відділах (О1-О2) в діапазонах тета-, альфа1-, альфаS-, бета1-, бета2-хвиль, що свідчить про дисфункцію регуляторних систем медіобазальних відділів фронтальної кори і про падіння напруженості в системах диенцефального рівня. На першому етапі дослідження в обох групах хворих із тяжкою ЧМТ встановлено вихідне зниження активності всіх досліджуваних нейромедіаторних систем практично у всіх досліджуваних відділах кори, що відображає глибоке виснаження стресреалізуючих і стреслімітуючих реакцій ЦНС. У хворих із тяжкою ЧМТ, які отримували Цитофлавін, предикторами трансформації стрес-реакції з періоду аварійної адаптації в період довгострокової адаптації є збільшення значення когерентності в альфа-діапазоні ЕЕГ-частот в центральній корі (С3-С4), проекційній зоні неспецифічного таламуса, відновлення активності верхньостовбурових структур мозку і лімбічної системи (посилення міжпівкульних діагональних когерентних зв’язків (C3-О2, С4-O1) фонової ЕЕГ в альфа-діапазоні). У хворих із тяжкою ЧМТ інтенсивна терапія з застосуванням Цитофлавіну протягом тижня відновлювала нейромедіаторний баланс, поетапно модулюючи активність адренергічної, серотонінергічної і дофамінергічної, холінергічної нейромедіаторних систем, коли стресреалізуючі реакції в процесі відновлення функцій ЦНС змінювалися стреслімітуючими реакціями, більш відповідними необхідному рівню гомеостазу. Висновки. Застосування Цитофлавіну забезпечувало енергетичну складову адекватних стресреалізуючих і стреслімітуючих процесів при тяжкій ЧМТ, їх поетапне включення у відновлення гомеостазу ЦНС. У групі пацієнтів із тяжкою ЧМТ, які отримували додатково до стандартного протоколу лікування Цитофлавін, значуще зростав шанс відновлення свідомості до 11 і більше балів за шкалою коми Глазго (ОR ± 95% ДІ = 0,22 (0,054–0,914)), значуще знижувався ризик смерті ((RR) ± 95% ДІ = 3 (1,09–8,2)) вже на 3-тю добу терапії.

Synthesis and characterization of hybrid silica/Fe2O3-carbon nanoparticles films electrodeposited onto planar electrodes

The morphological and voltammetric properties of carbon nanostructured screen-printed electrodes (nanoSPCE) modified with Fe2O3 and with carbon nanoparticles (NPs) with carboxyl and fluorine-containing groups (nanoС) encapsulated into SiO2 film were studied. Fe2O3 NPs were electrochemically deposited onto the nanoSPCE surface from Fe(III) water solution. The highest reduction current was observed onto a nanoSPCE-Fe2O3 electrode with H2O2 when Fe2O3/FeOOH particles with an average diameter of 150±50 nm were deposited on the electrode surface. The surface coverage of the modified electrode with silica film with encapsulated nanoC enhanced the stability and selectivity of the analytical response of the electrode. Modified nanoSPCE-Fe2O3-SiO2 and nanoSPCE-Fe2O3-nanoC-SiO2 electrodes possessed electrochemical activity toward dopamine and paracetamol. Actually, the best analytical characteristic: high sensitivity, stability of the analytical response, and selectivity in the presence of ascorbic acid and sodium sulfite were observed for nanoSPCE-Fe2O3-nanoC-SiO2 electrodes. We developed the differential pulse voltammetry method with nanoSPCE-Fe2O3-nanoC-SiO2 electrodes for determining dopamine and paracetamol. The calibration curves were linear in the range of dopamine and paracetamol concentration 0.002–0.01 mM; the limit of detection was 0.0006 mM and 0.0004 mM, respectively. The developed method was successfully used for determining dopamine and paracetamol in the infusion solutions.

Pneumorrhachis complicating acute pain management using a thoracic epidural catheter

The use of thoracic epidural catheters to infuse local anaesthetics and opioids is a common practice in acute pain management to attenuate the pain associated with thoracic and abdominal surgical procedures. The placement and maintenance of epidural analgesia is known to be associated with a variety of potential complications. A rare complication is the development of air of within the spinal canal (pneumorrhachis). Although pneumorrhachis is typically asymptomatic and resolves spontaneously, it rarely can be associated with neurological dysfunction. Here we describea case of pneumorrhachis that led to symptomatic acute spinal cord compression in a 27 year old man who had a thoracic epidural placed to help with pain management following laparotomy for the management of Crohn’sdisease. Postoperatively, the patient developed unilateral weakness in his upper and lower extremities and sensory dysfunction in the upper extremity. Urgent neuroimaging demonstrated epidural air causing mass effect on the cervical spinal cord. His symptoms resolved completely following conservative management. This rare presentation of pneumorrhachis highlights the need for close vigilance regarding neurological function in patients with epidural catheters for acute pain management. This presentation also promotes mitigation of factors that may be associated withthe administration of air into the epidural space, such as changing epidural infusion solution bags and malfunction of epidural infusion pumps.