Abstract
Здійснено пошук робочого критерію, який би дав змогу оцінити віддаленість причинного звʼязку. Дослідження юридично значущої (наближеної) причини має принципово іншу природу, ніж дослідження фактичної причини. Фактична причинність визначає, чи належить діяння до "ланцюга" причинно-наслідкових звʼязків, що призвели до шкоди; юридична причинність становить собою причинну селекцію, яка полягає у визначенні відповідальної причини на основі міркувань правової політики. Зроблено висновок, що головним критерієм для оцінки віддаленості причинного звʼязку має бути критерій деліктизуючого ризику. Суть цього критерію полягає в тому, що відповідальність особи за наслідки своєї протиправної поведінки має бути обмежена лише тією шкодою, ризик завдання якої зробив цю поведінку протиправною, оскільки справедливо, щоб підстава відповідальності (вина) слугувала одночасно і її кордоном. Дослідження деліктизуючих ризиків має включатися до комплексного аналізу деліктного інциденту, а разом з ним також і установлення того, чи належить шкода, фактично завдана потерпілому, до категорії шкоди, ризик завдання якої зробив поведінку деліквента протиправною. На додаток до цього для оцінки віддаленості причинного звʼязку мають враховуватися також і інші міркування, які в широкому смислі можна назвати міркуваннями правової політики. Ці міркування будуються на уявленні про те, яких глобальних соціально-економічних результатів має досягати право, і вирішення конкретної деліктної справи сприятиме або перешкоджатиме досягненню таких результатів. Доктрина віддаленості причинного звʼязку (меж відповідальності) – це останній рубіж комплексного дослідження на предмет відшкодовності понесених особою втрат. І тому вкрай важливо, аби, застосовуючи її, суди наводили дійсні мотиви своїх міркувань, в тому числі економічні міркування і повʼязані з ними міркування правової політики.
Published Version
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call