Toxic Goiter Research Articles

Thyroid Gland Disease as a Comorbid Condition in COPD.

Introduction Chronic obstructive pulmonary disease (COPD) is one of the most common causes of morbidity and mortality worldwide. The disease is characterized by progressive airway inflammation, which not only affects the airways but also has systemic effects that are associated with comorbidities. Although comorbid conditions such as hypertension and coronary artery disease are very well-known in COPD patients, diseases of the thyroid gland have not been sufficiently studied. Therefore, thyroid diseases are not considered among the comorbid conditions of COPD. The purpose of this study was to determine the thyroid gland disease (TGD) prevalence in COPD and associated factors. Materials and Method. The study included 309 (297 (96%) male) patients. The patients were subjected to spirometry and thyroid function tests (TFT) in the stable period. The thyroid gland disease they were diagnosed with was recorded after face-to-face meetings and examining their files. Results The mean age of the patients who were included in the study was 65.9 ± 9.8 (40-90). Thyroid disease was determined in 68 (22%) individuals. There were hypothyroidism in 7 (2%), euthyroidism in 45 (15%), and hyperthyroidism in 16 (%5) patients. No relationship was found between the severity of airflow limitation and the prevalence of TGD. Conclusion Thyroid abnormalities are commonly observed in COPD. The most frequently encountered TGDs are euthyroid multinodular goiter, euthyroid sick syndrome (ESS), and toxic multinodular goiter.

Does Marine Lenhart Syndrome really exist?

Primary hyperthyroidism is the result of overproduction of thyroid hormone resulting in the classic symptoms of tachycardia, weight loss, diaphoresis, and hyperdefecation. There are multiple common causes to include Graves’ disease, toxic multinodular goiter, and solitary toxic adenomas. Marine Lenhart Syndrome (MLS) is a rare cause of hyperthyroidism, caused by a coexistence of constitutively active thyroid nodules and Graves’ disease. In the original document of Marine and Lenhart, there is no distinction made between the autoimmune phenomenon of Graves’ disease and the solitary toxic nodule of Plummer’s disease. Rather they are both considered to be the manifestation of the same disease. However, in the current era of radionuclide technology, a clear distinction of MLS can be seen with diffuse uptake in the thyroid gland and focused enhancement in the toxic nodules. Therefore what was previously described as one entity is now distinct as Graves’ disease and Plummer’s disease. It is also becoming increasingly clear within the literature that there is also a new phenomenon of post-radioiodine immunogenic hyperthyroidism in patients with toxic nodules and elevated autoantibodies. Therefore in order to properly treat and manage patients, a new definition of MLS may need to be proposed.

Surgical treatment of recurrent goiter

The causes of postoperative goiter recurrence and the tactics of their treatment have not yet been sufficiently studied. The frequency of relapses of diffuse toxic goiter varies widely (O. V. Nikolaev and F. A. Agafonov, 1957 - 0.2%; E. S. Drachinskaya, 1954 - 2%; N. I. Truten, 1956 - 1, 5%), According to the combined statistics of 60 authors, concerning 43818 operations for goiter (F.A.Agafonov, 1948), the recurrence rate is 6.4.

Immediate complications after surgery for toxic goiter

The direct complications were studied in 260 patients with thyrotoxicosis who were operated on in our clinic; in addition, the data on 16 patients who died after subtotal strumectomy in various medical institutions of the Altai Territory were analyzed.

FOXP3 and IL-10 overexpression: A novel diagnostic biomarker in Iraqi patients having hyperthyroidism treated with radioactive iodine

BackgroundThyroid gland diseases are public health problem worldwide. Further studies are still needed to investigate novel markers for prognosis of thyroid glands after internal radiation exposure. MethodologyqPCR was used to quantitatively determine the expression of FOXP3 and IL-10 transcripts in human whole blood samples of hyperthyroidism and normal health control individuals. ResultsLow level of FOXP3 gene expression (P < 0.01) observed in blood samples of Graves' disease and toxic multinodular goiter patients in comparison to the normal healthy control individuals. Results showed that FOXP3 gene expression increased significantly (P < 0.01) after one and four months of treatment with two doses of RAI-131 (10 and 20 mCi respectively). In contrast, high expression of IL-10 observed in Graves' disease patients, it increased significantly (P < 0.01) after one month of treatment, while it decreased significantly after four months of treatment. There was a significant correlation (P < 0.01) between FOXP3 and IL-10 gene expression before and after one month of treatment with RAI-131 (r = 0.152, and 0.446, respectively). ConclusionFOXP3 and IL-10 gene expression levels in patients having Hyperthyroidism might be effective diagnostic biomarker. The increase in IL-10 and FOXP3 after radiotherapy enhances immunological response of T cell and immune system. It optimizes the opportunity of detection and remission of autoimmune thyroid disease.

Fixed 30 mCi (1110 MBq) 131I-iodine therapy in autonomously functioning nodules: Single toxic nodule as a predictive factor of success.

ABSTRACTAims:The aim of this study is to evaluate the efficacy of a fixed 30 mCi (1110 MBq) 131I-iodine dose for the treatment of hyperthyroidism due to uninodular or multinodular toxic goiter and identify predictors of success.Materials and Methods:Fifty-nine patients diagnosed with nonautoimmune toxic goiter were treated with a fixed 30 mCi dose of 131I-iodine and were followed at a tertiary service between 2000 and 2016. The therapy was considered successful if the patient reached euthyroidism or hypothyroidism without needing an extra 131I-iodine dose or antithyroid drugs for at least 1 year after the radioiodine therapy (RIT).Results:Patients with a single toxic nodule were younger at diagnosis (52 vs. 63 years; P = 0.007), presented a shorter disease duration until RIT (2 vs. 3.5 years; P = 0.007), smaller total thyroid volume (20 vs. 82 cm3; P = 0.044), and lower pre-RIT thyroid uptake (P = 0.043) than patients with multinodular goiter. No significant difference was seen with antithyroid drug use, thyroid-stimulating hormone and free thyroxine level, and follow-up after RIT. After RIT, 47 patients (79.66%) met the success criteria, and 12 (20.33%) remained hyperthyroid. Among the success group, 32 (68.08%) reached euthyroidism, while 31.92% developed hypothyroidism after 1 year. Patients with single toxic nodules who achieved success after RIT presented smaller nodules (2.8 vs. 5.75 cm; P = 0.043), while the pre-RIT thyroid uptake was higher among patients with multinodular toxic goiter who achieved success after RIT (5.5% vs. 1.5%; P = 0.007). A higher success rate was observed among patients with a single toxic nodule than those with a toxic multinodular goiter (92.3% vs. 55%; P = 0.001), and a single toxic nodule presentation was found to be an independent predictor of success (P = 0.009).Conclusions:The fixed 30 mCi 131I-iodine dose was particularly effective in the group of patients with single autonomously functioning nodule rather than the group with multiple nodules. A single toxic nodule was an independent predictor of treatment success.

Time to Euthyroidism and Its Determinants Among Thyrotoxicosis Patients on Anti-Thyroid Drug Who Attend to Medical and Ambulatory Clinics of South Tigrai General Hospitals.

PurposeTo determine the time to euthyroidism and its determinants among thyrotoxicosis patients on anti-thyroid drug attending the medical and ambulatory clinics of South Tigrai General Hospitals, Ethiopia, 2015–2020.MethodsA multi-center retrospective cohort study was conducted from March 30, 2020, to July 30, 2020, among adult thyrotoxicosis patients who received anti-thyroid medications in the medical and chronic ambulatory clinics of South Tigrai General Hospitals, Ethiopia. Epi-data manager version 3.1 software was used for data entry and then exported to STATA version 15 for windows for analysis. Cox proportional hazards regression model was used to determine the determinants of time to euthyroidism and the summary measures of the adjusted hazard ratio with a 95% CI were presented, and P-value < 0.05 used to declare the statistical significance.ResultsOne hundred and seventy-five (51.9%) thyrotoxicosis patients become euthyroid with the median time to euthyroidism of 9 months, IQR (6–12) months, with a total of 5542 person-months of observation. Age greater than 40 years (AHR = 0.7; 95% CI 0.54–0.96), toxic multi-nodular goiter (AHR = 0.69; 95% CI 0.60–0.87), World Health Organization goiter size three (AHR = 0.78; 95% CI 0.54–0.82) and baseline free thyroxin (AHR = 0.96; 95% CI 0.80–0.99) were the independent determinants of delayed time to euthyroidism.ConclusionThe time to euthyroidism was longer than the expected time. High baseline free thyroxin, toxic multinodular goiter, elderly patients, and patients with World Health Organization goiter size three were determinants of delayed time to euthyroidism.

Assessment of risk factors for post-operative hypocalcemia after thyroid surgery

Background and Aim: Early Hypocalcemia is the most frequent complication after thyroid surgery. Several studies have tried to identify factors affecting hypocalcemia following thyroid surgery. Present study was done to evaluate risk factors for post-operative hypocalcemia after thyroid surgery. Material and Methods: This prospective study was conducted in the department of general surgery Tertiary care institute of Gujarat for the duration of 1 year in 80 patients who had undergone total, near-total thyroidectomy. Ultrasound imaging of the thyroid gland and the neck was conducted in order. Patients undergoing total/near-total thyroidectomy had their data collected through careful history collection, rigorous clinical examination, appropriate radiographic, hematological studies including serum calcium and serum albumin, operative findings, and post-operative hypocalcemia follow-up. Results: Out of the total 80 surgeries done, 20 were hemithyroidectomy and 60 were total thyroidectomy. 37 patients with swelling/goiter, 16 patients with toxic features, and 14 patients with thyroiditis underwent thyroidectom. Based on the histopathological report, Hashimoto thyroiditis was higher in the study. 4 in 11 patients with toxic multinodular goiter had hypocalcemia, followed by 5 cases with Thyroid adenomas, 1 case with Graves’ disease had hypocalcemia after thyroidectomy. 22 patients had hypocalcemia after thyroidectomy. Conclusion: The findings reveal that the only variables that influence early hypocalcemia development are sex, surgical method, and perioperative changes in serum calcium. Thus, prophylactic and therapeutic management may be quite similar to the recommendations in primary total thyroidectomies.

Hyperthyroidism in adolescents.

The term 'hyperthyroidism' refers to a form of thyrotoxicosis due to inappropriate high synthesis and secretion of thyroid hormone(s) by the thyroid. The leading cause of hyperthyroidism in adolescents is Graves’ disease (GD); however, one should also consider other potential causes, such as toxic nodular goitre (single or multinodular), and other rare disorders leading to excessive production and release of thyroid hormones. The term 'thyrotoxicosis' refers to a clinical state resulting from inappropriate high thyroid hormone action in tissues, generally due to inappropriate high tissue thyroid hormone levels. Thyrotoxicosis is a condition with multiple aetiologies, manifestations, and potential modes of therapy. By definition, the extrathyroidal sources of excessive amounts of thyroid hormones, such as iatrogenic thyrotoxicosis, factitious ingestion of thyroid hormone, or struma ovarii, do not include hyperthyroidism. The aetiology of hyperthyroidism/and thyrotoxicosis should be determined. Although the diagnosis is apparent based on the clinical presentation and initial biochemical evaluation, additional diagnostic testing is indicated. This testing should include: (1) measurement of thyroid-stimulating hormone receptor (TSHR) antibodies (TRAb); (2) analysis of thyroidal echogenicity and blood flow on ultrasonography; or (3) determination of radioactive iodine uptake (RAIU). A 123I or 99mTc pertechnetate scan is recommended when the clinical presentation suggests toxic nodular goitre. A question arises regarding whether diagnostic workup and treatment (antithyroid drugs, radioiodine, surgery, and others) should be the same in children and adolescents as in adults, as well as whether there are the same goals of treatment in adolescents as in adults, in female patients vs in male patients, and in reproductive or in postreproductive age. In this aspect, different treatment modalities might be preferred to achieve euthyroidism and to avoid potential risks from the treatment. The vast majority of patients with thyroid disorders require life-long treatment; therefore, the collaboration of different specialists is warranted to achieve these goals and improve patients’ quality of life.

Re-vised Wayne′s Thyrotoxicosis Diagnostic Index for Clinical Diagnosis of Hyperthyroidism

Background: Thyrotoxicosis denotes thyroid hormone excess from any cause. Hyperthyroidism specifically refers to endogenous thyroid gland over-activity most commonly caused by grave′s disease, toxic multi-nodular goiter, or toxic adenoma. Signs and symptoms vary between people and during pregnancy. This study attempt to help our hyperthyroid patients to circumvent the cost of thyroid function tests, a relatively heavy financial burden for the average Iraqi citizen now a days, also when thyroid function tests results are at variance with clinical suspicion. Aim: To design a protocol for clinical diagnosis of hyperthyroidism utilizing the Wayne′s Thyrotoxicosis Diagnostic Index (WTDI) as a base line. Material and Methods: This study was conducted on 100 thyrotoxic patients diagnosed by hormonal assay and 100 clinically euthyroid subjects of similar sex and age, attending Kirkuk General Hospital and private clinic over a period of two years from June 2012 -- June 2014 .We took a history and physical examination pertinent to hyperthyroidism for each patient and each subject including all component of the WTDI .The main outcome measures obtained both patients and subjects measured using sensitivity, specificity ,and predictive values of each symptom and sign. The WTDI was utilized for assessing the clinical findings of patient and subject. Result: Two symptoms and ten physical signs, including two new signs that were not part of WTDI-the velvety skin and the wide pulse pressure, attained confirmatory value in ruling -in the diagnosis of hyperthyroidism. Two symptoms and four signs did attain a confirmatory value in ruling - out diagnosis when absent. Both hot hands and tachycardia reached rule-in and rule -out states. 95 of the 100 patients entered the thyrotoxicosis zone of the WTDI by attaining more than or equal to 19 points. By offering two points and one point to the velvety skin and the wide pulse pressure respectively, all the 100 patients attained more than or equal to 19 points. The highest score attained by any of the 100 subjects was 14 points; the mentioned addition would at most bring the highest score among subjects to 17 points; less than the diagnostic score of WTDI. Conclusions: WTDI with minor modification is worth adopting for diagnosing thyrotoxicosis and on follow up re-assessment of patient during medical treatment when a patient could not bear the cost of the thyroid function tests with the possible exception of some patients like pregnant women who may need a more elaborated evaluation.

PTH after Thyroidectomy as a Predictor of Post-Operative Hypocalcemia.

Post-thyroidectomy hypocalcemia is a frequent complication with significant morbidity, and has been shown to increase hospital stay and readmission rates. The evaluation of serum parathyroid hormone (PTH) levels after thyroidectomy represents a reliable method to predict post-thyroidectomy hypocalcemia, but it remains infrequently used. This retrospective study investigates serum PTH values 3 h after thyroidectomy as a predictor of hypocalcemia. In this study, we enrolled 141 patients aged between 27 and 71 years eligible for total thyroidectomy who presented with multinodular goiter, suspicious nodule on cytological examination, Graves’ disease, or toxic multinodular goiter. Three hours after total thyroidectomy, 53 patients (37.6%) showed a reduction in serum PTH. Of these patients 75.5% developed hypocalcemia by 24 h after surgery and 100% were hypocalcemic after 48 h (p < 0.001). There was no significant difference attributable to the different thyroid diseases, nor to the age of the patients. PTH at 3 h after total thyroidectomy accurately predicts post-operative hypocalcemia. The early detection of patients at risk of developing post-operative hypocalcemia allows for prompt supplementation of calcium and Vitamin D in order to prevent symptoms and allows for a safe and timely discharge.

Eye symptoms in patients with benign thyroid diseases

Thyroid diseases may cause a variety of functional and structural body changes, including eye and vision abnormalities, which can have a negative impact on a patient’s well-being. However, only a few studies on the impact of other benign thyroid diseases on the visual process are available in the literature. In this study, using the Polish version of the thyroid-specific quality of life (ThyPROpl) questionnaire, we aimed to determine the self-reported influence of benign thyroid diseases (e.g., nodular goiter, toxic nodular goiter, Graves’ disease, thyroid orbitopathy, Hashimoto’s thyroiditis, and surgical hypothyroidism) on patients’ eyes and vision. This was a prospective study. In total, 374 randomly selected euthyroid patients and 255 control subjects responded to the ThyPROpl questionnaire and the results were evaluated. Nearly 69% of the respondents reported that the most frequent condition was “reduced sight.” Men most often reported wet/tearing eyes (66%). The occurrence of eyelid sacks or swollen eyelids (64%), ophthalmalgia (62%), and eye dryness (61%) was marked almost as often. In total, 29% of the patients reported diplopia, and it was found to be most prevalent among those with thyroid orbitopathy. Other complaints were similarly prevalent among all the subgroups. A positive correlation was also observed between the scores of the “eye symptoms” and other ailments. Except for swelling around the lower eyelids, patients with thyroid diseases more frequently experienced all of the ocular complaints analyzed in this study compared with controls. This study showed that eye complaints are common in patients with benign thyroid diseases and ocular disturbances have a negative impact on the overall quality of life of patients.

By an anniversary of the birth of Carl Adolph von Basedow – 221 years

March 28 marked the 221st anniversary of the birth of Karl Adolph von Basedow - a versatile and attentive family doctor who made a great contribution to the development of endocrinology and medicine in general. He is best known in German-speaking countries and in Eastern Europe for the discovery in 1840 of a diffuse toxic goiter and the discovery of the Merseburg triad (exophthalmos, tachycardia, goiter). K. Bazedov also described most of the other main characteristics of immune hyperthyroidism and endocrine ophthalmopathy, reflecting on the pathophysiological causes of these disorders. We sincerely congratulate K. Bazedov on his solid anniversary and thank him for his great work and contribution to medicine.

Стан мінерального обміну у хворих на дифузний токсичний зоб після тиреоїдектомії

У статті встановлено особливості показників кальцію, фосфору, паратгормону та вітаміну D у хворих на дифузний токсичний зоб після тиреоїдектомії. Встановлено, що вік хворих, більший об’єм щитоподібної залози, більш низький рівень 25(ОН)D до операції, зниження рівня паратгормону після операції належать до основних параметрів, які впливають на розвиток гіпокальціємії у хворих на дифузний токсичний зоб після тиреоїдектомії. Рівень 25(ОН)D нижче від 20 нг/мл слід розглядати як специфічний і чутливий доопераційний предиктор розвитку гіпокальціємії після тиреоїдектомії, а також стійкого гіпопаратиреозу. Предикторами розвитку зазначених станів можна вважати рівень паратгормону після операції нижче від 10 пг/мл.

Сучасні погляди на алгоритми ведення вагітних і породіль із дифузним токсичним зобом

У статті наведені сучасні погляди та дані щодо чинників ризику, механізмів розвитку, клінічних особливостей та ускладнень дифузного токсичного зоба під час вагітності, пологів, у післяпологовому періоді та у новонароджених. Висвітлена інформація щодо сучасних підходів до діагностики, лікування та профілактики цього захворювання, що надає підставу рекомендувати її для впровадження в практику.

Вплив метформіну на показники тиреоїдної панелі, вуглеводний та ліпідний обмін у хворих на дифузний токсичний зоб та інсулінорезистентність

Метою дослідження було вивчення впливу метформіну на показники тиреоїдних гормонів, вуглеводного та ліпідного обміну хворих з дифузним токсичним зобом та наявною інсулінорезистентністю. У статті наводяться результати дослідження, у якому взяв участь 21 хворий з дифузним токсичним зобом. Лікування проводили у два етапи по 3 місяці кожен. На першому етапі усі пацієнти отримували тиреостатичну терапію тирозолом, а на другому етапі з метою корекції інсулінорезистентності додатково було призначено метформін. Отримані результати свідчать на користь нормалізації індексу HOMA-IR за рахунок зниження рівня глюкози та інсуліну натще, а також деякого підвищення тиреотропного гормона та зниження вільного тироксину в межах референтних норм на тлі комбінованого лікування тирозолом з метформіном.

Ефективність препарату Адаптол у комплексному лікуванні хворих із синдромом тиреотоксикозу

Мета дослідження — вивчення ефективності Адаптолу у лікуванні хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) різного ступеня тяжкості з відхиленнями в емоційній сфері без виражених психоорганічних порушень, а також впливу препарату на ефективність основної тиреостатичної терапії, що дає змогу розширити спектр показань для застосування препарату в практиці лікарів-ендокринологів. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 25 хворих із тиреотоксикозом у стані медикаментозної субкомпенсації (17 — із явним, що розвинувся внаслідок ДТЗ, і 8 — із субклінічним), які отримували в комплексному лікуванні препарат Адаптол протягом двох місяців (група I). Ще 20 хворих з аналогічною патологією сформували контрольну групу (група II). Хворі контрольної групи статистично вірогідно не відрізнялися за віком, статтю, тривалістю та тяжкістю ДТЗ від осіб основної групи. Результати. Проведений аналіз отриманих даних свідчить про те, що в першій (основній) групі хворих на ДТЗ (з додатковим призначенням препарату Адаптол) відзначається більш суттєвий ефект від лікування порівняно з хворими контрольної групи. Додаткове призначення препарату Адаптол сприяло зменшенню добової дози тиреостатичних препаратів у хворих на ДТЗ, що зменшує ризик виникнення ускладнень терапії. Якщо середня добова доза препаратів тіамазолу/карбімазолу на початку лікування в обстежених групах хворих не відрізнялася, то через 2 місяці лікування середня доза тиреостатичних препаратів у першій групі становила 24,3 ± 2,1 мг, у групі контролю — 31,8 ± 2,4 мг (р &lt; 0,05). У процесі терапії Адаптолом відзначалося зниження (р &lt; 0,05) вмісту малонового діальдегіду, а також підвищення активності ферментів антиоксидантного захисту: супероксиддисмутази (р &lt; 0,05) і глутатіонпероксидази (р &lt; 0,05). Висновки. Через 2 місяці терапії Адаптолом, згідно із шкалою Гамільтона, серед хворих основної групи були відсутні тривожні стани (5,6 ± 1,2 бала; р &lt; 0,05), тоді як у контрольній групі відзначалася наявність симптомів тривоги (14,8 ± 2,7 бала; р &lt; 0,05). Адаптол чинить позитивний терапевтичний вплив як щодо оксидантної, так і щодо антиоксидантної системи, що проявляється гальмуванням перекисного окислення ліпідів і активацією компенсаторних процесів. З огляду на проведене дослідження застосування Адаптолу має посісти належне місце в схемах лікування ДТЗ та розширити його можливості у разі як легкого, так і тривалого перебігу захворювання.

Частота і структура захворювань щитоподібної залози у дітей і підлітків за даними звертання

Актуальність. Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) у дітей і підлітків є актуальною проблемою ендокринології. Мета дослідження — вивчити частоту і структуру захворювань ЩЗ у дітей і підлітків за даними звертання за період 2012–2016 рр. Матеріали та методи. Під наглядом у відділі дитячої ендокринології Республіканського спеціалізованого науково-практичного медичного центру ендокринології МОЗ РУз за період з 2012 по 2016 р. перебувало 213 дітей і підлітків із різними захворюваннями ЩЗ. Результати. Більшу частину хворих, які зверталися по медичну допомогу, становили пацієнти із уродженим гіпотиреозом — 94 випадки (44,1 %), далі — вузловий зоб — 35 спостережень (16,4 %), дифузний токсичний зоб — 30 пацієнтів (14,0 %), а також дифузний нетоксичний зоб I–II ст. — 19 (8,9 %), автоімунний тирео­їдит — 14 (6,5 %), багатовузловий зоб — 15 (7,0 %), гострий гнійний струміт — 2 (0,9 %), папілярна аденокарцинома — 2 (1,0 %). Пацієнтам найчастіше виконувалася тотальна тиреоїдектомія — 14 (34 %) спостережень, геміструмектомія — 10 (24 %), розширена резекція частки — 6 (14,5 %). Висновки. Частота ускладнень основних захворювань у дітей і підлітків становила: затримка скелетного розвитку — 17,8 %, затримка фізичного, статевого, розумового, мовного розвитку — 25,8 %, затримка фізичного, розумового розвитку — 20,4 %, затримка фізичного, статевого розвит­ку — 15,6 %, затримка фізичного розвитку — 14,5 %.

Статеві й вікові особливості змін імунологічних показників у хворих на рак щитоподібної залози і хворих на токсичний зоб після радіойодотерапії

Мета: провести порівняльний аналіз цитотоксичної активності NK-клітин і метаболічної активності нейтрофілів (НФ) до і після радіойодотерапії (РЙТ) у хворих на диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) залежно від статі, віку, наявності віддалених метастазів і у хворих на токсичний зоб (ТЗ) залежно від статі. Матеріали та методи. Визначили імунологічні показники в трьох групах тиреоїдектомованих хворих із ДРЩЗ. У групу 1 ввійшли 48 осіб (30 жінок, 18 чоловіків) молодого віку (від 11 до 39 років) без віддалених метастазів ДРЩЗ. Групу 2 становили 40 хворих (23 жінки, 17 чоловіків) молодого віку (від 16 до 40 років) із віддаленими метастазами ДРЩЗ. Групу 3 становили 55 хворих (30 жінок, 25 чоловіків) старшого віку (від 41 до 75 років) із віддаленими метастазами ДРЩЗ. Середня кількість курсів РЙТ у жінок групи 1 становила 1,10 ± 0,04, у чоловіків — 1,50 ± 0,24, у жінок групи 2 — 5,4 ± 0,7, у чоловіків — 6,3 ± 0,8. У хворих старшого віку (група 3) середня кількість курсів РЙТ у жінок становила 5,4 ± 0,3, у чоловіків — 5,5 ± 0,7. Визначали імунологічні показники в 30 хворих (22 жінки, 8 чоловіків) із ТЗ віком від 23 до 67 років. Хворі на ТЗ отримали курс РЙТ. Імунологічне дослідження проводили напередодні й у ранній термін (5 чи 6 діб) після РЙТ. Цитотоксичну активність NК-клітин проти індикаторних клітин-мішеней визначали, використовуючи спектрофотометрію. Метаболічну активність НФ досліджували в стандартному тесті відновлення нітросинього тетразолію. Результати. У ранній термін після РЙТ активність NK-клітин знижується в чоловіків молодого віку групи 1. У чоловіків молодого віку групи 2 активність NК-клітин після РЙТ знижується більшою мірою, ніж у групі 1. Активність NК-клітин у чоловіків старшого віку (група 3) і до, і після РЙТ істотно нижча, ніж у жінок, і значно нижча, ніж у чоловіків молодого віку. Після РЙТ метаболічна активність НФ у хворих на ДРЩЗ чоловіків і жінок збільшується в групі 1 і в чоловіків групи 2. У жінок групи 1 цей показник значно більший, ніж у чоловіків. У чоловіків і жінок групи 2 метаболічна активність НФ після РЙТ істотно менша, ніж у хворих групи 1. У хворих на ТЗ осіб чоловічої статі активність NK-клітин напередодні РЙТ нижча, а метаболічна активність НФ значно вища, ніж у жінок. Після РЙТ збільшення активності NК-клітин у хворих на ТЗ більшою мірою відбувається в осіб жіночої статі, а метаболічної активності НФ — в осіб чоловічої статі. Висновки. Порівняльний аналіз результатів дослідження раннього впливу 131І на цитотоксичну активність NK-клітин і метаболічну активність НФ виявив особливості змін цих показників у хворих на ДРЩЗ залежно від віку, статі, наявності віддалених метастазів, у хворих на ТЗ — залежно від статі.

Серцеві наслідки тяжкого тиреотоксикозу та їх зміни у віддаленому періоді після хірургічного лікування

Актуальність. Результатом хірургічного лікування зоба з тяжким тиреотоксикозом може бути поліпшення загального стану і фізичної активності, зменшення та/або ліквідація клінічних проявів тиреотоксичної кардіоміопатії (ефективне лікування) або ж погіршення загального стану (неефективне лікування). З позицій такого підходу віддалені результати хірургічного лікування токсичного зоба з тяжким тиреотоксикозом вивчені недостатньо. Мета. Вивчити віддалені результати хірургічного лікування хворих на токсичний зоб з тяжким тиреотоксикозом із пріоритетним дослідженням змін серцевої діяльності і фізичної активності. Матеріали та методи. Дослідження проведено у 123 лікованих хірургічним методом хворих на тяжку форму токсичного зоба. Вік пацієнтів становив від 21 до 74 років. Тривалість тиреотоксикозу перебувала в межах від 18 до 74 місяців. Показаннями до хірургічного лікування були часті рецидиви тиреотоксикозу, прогресування тиреотоксичної кардіоміопатії на тлі тиреостатичної терапії з розвитком розладів ритму серцевої діяльності й серцевої недостатності. Вивчали структурні й функціональні зміни в серці за даними ехокардіографії в режимі В, розлади серцевої діяльності за результатами добового холтерівського моніторингу ЕКГ, фізичну активність за даними тесту шестихвилинної ходьби. Віддалені наслідки лікування оцінювали за розробленими градаціями: добрий, задовільний, незадовільний результат і неефективне лікування. Результати. Встановлено, що хірургічне лікування хворих на токсичний зоб з тяжким тиреотоксикозом дозволяє ліквідувати тиреотоксикоз, а в частини пацієнтів — розлади ритму серцевої діяльності, зменшити інтенсивність клінічних проявів тиреотоксичної кардіоміопатії, поліпшити фізичну активність і загальний стан хворих. Проведені дослідження показали, що результати хірургічного лікування залежать від тяжкості розладів ритму серцевої діяльності й серцевої недостатності, тобто наслідків тиреотоксикозу, що розвиваються на основі тиреотоксичної кардіоміопатії. Добрий і задовільний результати хірургічного лікування отримано в 55 (44,7 %) випадках, незадовільний результат — у 40 (32,5 %) хворих, і неефективним лікування було у 28 (22,8 %) пацієнтів. Висновки. Хірургічне лікування хворих на токсичний зоб з тяжким тиреотоксикозом дозволяє досягнути позитивних результатів: ліквідувати тиреотоксикоз, зменшити інтенсивність клінічних проявів тиреотоксичної кардіоміопатії, поліпшити серцеву діяльність, фізичну активність і загальний стан пацієнтів. Віддалені результати хірургічного лікування хворих на тяжкий тиреотоксикоз залежать від тривалості захворювання, медикаментозної терапії тиреотоксикозу і віку пацієнтів. Зі збільшенням значень цих показників результати лікування погіршуються. Серед існуючих показань до хірургічного лікування хворих на токсичний зоб з проявами тяжкого тиреотоксикозу першим і основним є наявність тиреотоксичної кардіоміопатії з розладами ритму серцевої діяльності. Універсальним показником для прогнозування віддалених результатів хірургічного лікування хворих на токсичний зоб є довжина пройденої відстані тесту шестихвилинної ходьби.