Severity Of Pain Syndrome Research Articles

Sequential neural activity in sensorimotor area and mirror neural system for graded mirror therapy with imagined hand movements.

Graded motor imagery (GMI) therapy is a neural rehabilitative physiotherapy that has been shown to alleviate the severity of complex regional pain syndrome, phantom limb pain and disability. To identify neural networks associated with the use of graded mirror therapy (MT) while imagining hand movements. We made a block-design functional magnetic resonance imaging study of MT included three experiments: (1) immobile unimanual MT (IU-MT), in which the right hand flexed and made a fist, which then remained immobile; (2) mobilization unimanual MT (MU-MT), in which the right hand performed a flexion-extension movement; and (3) mobilization bimanual MT (MB-MT), in which both hands performed a flexion-extension movement. When subjects started their hand movements, they gazed at the mirror and imagined the same movement behind the mirror. We discovered that the sensorimotor area of the left brain, superior temporal gyrus/middle temporal gyrus (STG/MTG) of the right brain and visual areas were activated by IU-MT. In MU-MT, only the STG/MTG was activated. Furthermore, MB-UT mostly activated the sensorimotor area and STG of the right brain. However, there were no brain areas activated by MU-MT compared with IU-MT or MB-MT; but, MB-MT activated more motor areas than IU-MT. Importantly, we determined that the level of mirror imagery was negatively correlated with signals in the mirror neuron system (MNS) and positively related with the signals in the sensorimotor areas. We suggest that graded MT might be a sequential therapeutic program that can enhance the sensorimotor cortex. The MNS might have an initiating role in graded MT. Thus, there is the possibility that graded MT is a helpful treatment strategy for the rehabilitation of dysfunctional patients.

Chondroitin sulfate in therapy osteoarthritis chronic pain patients according to actual clinical recommendations

Of undoubted interest is the search for new drugs comparable in effectiveness to nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs), but with a safer application profile. NSAIDs are characterized by a good analgesic effect due to the modulation of prostaglandin metabolism by inhibition of cyclooxygenase-2. One of the promising directions of pharmacotherapy of degenerative-dystrophic joint lesions is the use of symptom-modifying drugs of delayed action, which include chondroitin sulfate (CS). CS has antiresorptive activity, anti-inflammatory and anti-inflamaging effects. In addition to the direct effect on pain syndrome severity, he also have a modulating level effect of systemic inflammation of cartilage tissue. According to experts of international and Russian societies, pharmaceutical prescription-quality CS is a basic part of the treatment of osteoarthritis. One of the advantages of CS over NSAIDs is the preservation of the effect for 24 months after the treatment. Against the background of the use of CS, it is possible to reduce the dose or completely cancel NSAIDs, which helps to reduce the frequency of adverse events associated with their intake. CS has a favorable safety profile, which is important for elderly patients and those with comorbid diseases (cardioprotective effects). CS drugs can be administered per orally, intramuscularly, intra-articularly and in combination with different administration methods. Several clinical trials of CS (Chondrogard), including randomized, were conducted in Russia. The Russia Health Ministry approved the appointment of parenteral CS in clinical guidelines: Chronic pain in elderly and senile patients (2020), Falls in elderly and senile patients(2020), "Knee osteoarthritis" (2021), "Hip osteoarthritis" (2021).

Вплив метаболічних порушень на клінічні прояви остеоартрозу та спосіб прогнозування його перебігу

Мета дослідження: вивчення впливу показників метаболічного синдрому на клінічні прояви остеоартрозу та розробка способу прогнозування тяжкості перебігу остеоартрозу залежно від компонентів метаболічного синдрому. Матеріали та методи. Були обстежені 84 хворі з остеоартрозом (20 чоловіків та 64 жінки), середній вік 57,03 ± 0,70 року. Результати. Встановлений зв’язок показників вуглеводного, ліпідного обміну, індексу маси тіла та абдомінального ожиріння з клінічними проявами остео-артрозу. Побудована модель дерева регресії для прогнозування сумарного бала за шкалою WOMAC залежно від характеристик метаболічного синдрому. Висновки. Отримані дані дозволяють зробити висновки про вплив інсулінорезистентності, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії та абдомінального ожиріння на вираженість больового синдрому, обмеження рухливості та прояви фізичної активності у хворих на остеоартроз.

Chronic venous insufficiency after COVID-19: management of edema and pain syndromes

Introduction. COVID-19 infection raises many questions regarding the health condition of patients after they have had COVID-19. The aim of this study is to examine the characteristic symptoms of chronic venous insufficiency in the postcovid period.Materials and methods. The materials that were used for work included the results of studying the medical aid appealability, characteristic symptoms, diagnosis and treatment of symptoms of chronic venous insufficiency in persons who have had the coronavirus infection. 47 patients presented with complaints about deterioration of their condition after they had had COVID-19 over March to September 2021 period. Methods: general clinical examiniation, ultrasound angioscanning of veins of the lower extremities, laboratory coagulation tests.Results and discussion. Before deterioration, calf circumference was measured 22–24 cm at a typical measurement site in most patients (89%), after covid infection it reached 26–27 cm. Varicose veins remained soft, without intravascular formations, edema was often bilateral, asymmetric, pain was described as constant (5–6 VAS scores), patients had prominent signs of lymphostasis. 35 out of 47 people received diosmin-based venotonic drug of Russian manufacture at a dose of 1000 mg/day (one tablet twice a day), the course of treatment lasted one to two months. After that period, the edema subsided in 85% of patients, the severity of pain syndrome significantly reduced (up to 2–3 VAS scores). With regard to chronic venous insufficiency in patients with chronic diseases of lower extremity veins (mostly varicose and post-thrombotic diseases), the significant progress of disease was observed in almost 94% of follow-up cases. Diosmin is the main drug that is prescribed to treat chronic venous insufficiency. The drug has an angioprotective and venotonic effect, reduces the vein wall elasticity, increases venous tone, and decreases venous stasis, reduces capillary permeability and fragility, and increases their resistance, improves microcirculation and lymphatic drainage.Сonclusions. In the postcovid period, clinical symptoms of some chronic diseases occur/worsen, including clinical manifestations of chronic venous insufficiency. The use of Russian diosmin-based drug for the management of edema and pain syndrome is very promising.

Клініко-неврологічні особливості та вміст нейроамінокислот у хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями

Нами було обстежено 56 хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями різного ступеня вираженості больового синдрому, в сироватці крові яких спектрофотометричним методом визначено базовий вміст глутамату, аспартату та гамма-аміномасляної кислоти для вивчення їх впливу на формування і вираженість больового синдрому. В даній роботі показано, що у хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями з найбільш вираженим больовим синдромом відзначається найбільш значущі зміни вмісту нейроамінокислот, а саме зростання рівня глутамату, зменшення рівня гальмівних амінокислот, зокрема гамма-аміномасляної кислоти, при порівнянні з контролем, що свідчить про неефективність гальмівних механізмів у даної категорії пацієнтів. Необхідним є подальше вивчення особливостей нейроамінокислотного дисбалансу у хворих із фармакорезистентними лицьовими симпаталгіями для розробки диференціально-діагностичних і прогностичних критеріїв перебігу та нових шляхів лікування.

Ефективність та безпека прегабаліну в лікуванні болю в нижній частині спини: огляд і дані власного дослідження

Робота присвячена дослідженню ефективності i безпеки препарату Судорега в лікуванні пацієнтів із болем у нижній частині спини з нейропатичним компонентом. Показано, що застосування препарату Судорега в дозі 75 мг двічі на день протягом 30 діб прискорювало купірування больового синдрому. Препарат проявляв виражений анальгетичний ефект вже в перший тиждень терапії зі збереженням стійкої позитивної динаміки до кінця лікування. Зниження інтенсивності больового синдрому супроводжувалося зменшенням вираженості тривожно-депресивної симптоматики, порушень циклу «сон — неспання», підвищенням показників соціального функціонування. За даними якісної і кількісної оцінки ЕЕГ виявлено позитивний нейрофізіологічний ефект використання препарату Судорега.

Мануальна терапія у хворих на дисфункцію крижово-клубового суглоба

Актуальність. Низка авторів вважають, що дисфункція крижово-клубового суглоба (ККС) супроводжується появою його асиметричної рухливості. Тому логічно припустити, що технології, спрямовані на відновлення рухливості цього суглоба, сприятимуть відновленню опороздатності ККС і будуть давати добрий клінічний ефект. Мета: дослідження ефективності мануальної терапії у пацієнтів з дисфункцією ККС залежно від асиметрії ширини суглобових щілин у фронтальній площині. Матеріали та методи. Нами обстежена група з 56 пацієнтів зі скаргами на тривалі попереково-тазові болі. Вік пацієнтів був від 18 до 71 року. Середній вік становив 38,7 року. Хворі обстежені клінічно та рентгенологічно. На попередніх етапах дослідження пацієнти з дисфункцією ККС були розподілені на чотири рентгенометричні групи. Всім пацієнтам виконувалася мануальна терапія ККС 1 раз на тиждень. До і після сеансу мануальної терапії у пацієнтів визначали інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) і проводилися такі провокативні тести: Stork-тест і ASLR-тест. ASLR-тест вимірювався від 1 до 5 балів. Якщо після мануальної терапії пацієнт відчував полегшення, сеанс повторювали через тиждень. Проводили не більше 2 сеансів мануальної терапії для кожного хворого. Якщо пацієнт відзначав загострення болю або відсутність полегшення, то мануальну терапію більше не повторювали. Отримані дані були оброблені статистично. Результати. Проведений статистичний аналіз даних Stork-тесту показав, що до лікування у всіх хворих тест був позитивним, після лікування у 5 хворих І групи (62,5 %) тест став негативним, але у 3 (37,5 %) залишався позитивним, що і зумовило незначущий результат лікування хворих в цій групі. У ІІ групі хворих після лікування Stork-тест став негативним у 18 хворих (78,3 %), а позитивний результат показали 5 (21,7 %) хворих. Результат лікування був значущим. У ІІІ групі після лікування тільки у 3 (18,8 %) хворих тест став негативним, у 13 (81,2 %) залишився позитивним, стан хворих цієї групи залишився на колишньому рівні. У хворих IV групи результати Stork-тесту залишилися без зміни. Аналіз результатів ASLR-тесту показав, що у хворих І та ІІ групи спостерігалося значне поліпшення стану. У хворих ІІІ групи спостерігалися видимі, але незначущі поліпшення. У хворих IV групи результати погіршилися, тобто якщо до лікування значення тесту у хворих було практично однаковим, то після лікування спостерігалося значне його збільшення. Після лікування статистично було показано, що у хворих І та ІІ групи настало значне зменшення вираженості больового синдрому в середньому на 26 ÷ 27 балів. У хворих ІІІ групи поліпшення хоча і було значущим, проте середнє зменшення больового синдрому становило всього 6,3 ± 4,8 бала. У хворих IV групи наступило значне збільшення ступеня больового синдрому з 55,8 ± 3,8 до 74,3 ± 6,2 бала — в середньому на 18,6 ± 5,3 бала. При цьому до і після лікування інтенсивність больового синдрому в групах була статистично різною, але якщо до лікування показник за ВАШ в III і IV групах був близьким, то після лікування показник за ВАШ IV групи вже статистично був гірше від всіх інших груп. Висновки. Мануальна терапія є ефективною технологією лікування пацієнтів з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в вентральному і медіальному відділах ККС і невеликою асиметрією ширини суглобових щілин у всіх відділах ККС. Мануальна терапія протипоказана пацієнтам з дисфункцією ККС з великою асиметрією ширини суглобових щілин в дорсальних відділах суглобових щілин ККС.

Impact of isometric exercising as to development of physical characteristics typical of dorsopathy patients at incomplete remission stage

BACKGROUND: The positive impact of isometric exercising, which makes muscle strength indicators grow, has been known for a long time. However, very few studies have been devoted so far to the examination and assessment of the effect in terms of their application for practical healthcare purposes.
 AIM: It is aimed to assess how a therapeutic isometric exercising impacts the dynamics of basic physical conditions of abdominal and back muscle groups as well as the decrease in pain syndrome severity, which Lumbar spine dorsopathy patients have during an incomplete remission state after the treatment is over and in a remote period (in six-month period).
 MATERIALS AND METHODS: The retrospective analysis of data based on clinical and functional examination methods and treatment results was conducted involving 72 patients aged 2550 years old with the confirmed dorsopahy diagnosis. The data were acquired with the use of FSSD profile and tension dynamometry Back-Check Dr. Wolff (Physiomed Elektromedizin AG, Germany). The visual analogue scale (VAS) was applied to determine the pain syndrome intensity.
 RESULTS: Further analysis of the acquired results showed the increased rate of the BPC indicators of strength (p 0.05) and endurance to static and dynamic loads produced with the key posture-dependent muscle groups (p 0.05) as well as decreased intensity of the pain syndrome the dorsopathy patients had (p 0.05).
 CONCLUSION: Isometric exercising helps to lower the pain syndrome intensity assessed as per the VAS (p 0.05), increase the muscle strength and the core endurance towards static and dynamic loads.

Study of the effectiveness of osteopathic correction in the complex treatment of patients with operated primary open-angle glaucoma

Introduction. Glaucoma is a chronic eye disease characterized by a constant or periodic increase in intraocular pressure, a decrease of visual fields and visual acuity, and by a special form of optic nerve atrophy with excavation in the disc area. The reflection of this slowly fl owing atrophy is a disturbance in the visual field and a complete irreversible loss of visual function. The prevalence of the disease increases with increasing age. The main methods of treatment are medical and surgical. Non-penetrating operations are recognized as the safest methods of surgical treatment of glaucoma. The most common complications of such operations include: detachment of the choroid, small anterior chamber syndrome, hyphema, cicatricial changes in the filtration cushion. Based on the analysis of literature data, it can be assumed that the inclusion of osteopathic correction in the complex therapy of patients with operated glaucoma can increase the effectiveness of therapy.The aim of the research was to study the clinical efficacy of osteopathic correction in the complex treatment of patients operated on primary open-angle glaucoma.Materials and methods. The study involved 20 patients (20 eyes) aged 70 to 75 years with developed and advanced stages of primary open-angle glaucoma, who underwent surgical treatment. The main (10 people) and control (10 people) groups were formed by simple randomization. Participants in the main group received standard medical therapy and osteopathic correction, while participants in the control group received only medical therapy. Changes in the following clinical parameters were evaluated: visual acuity, visual fi eld, intraocular pressure, thickness of the retinal nerve fiber layer, and severity of pain syndrome. Indicators were recorded at the beginning of the study (2 weeks after surgery) and at the end of the study (2–3 months after surgery).Results. Patients receiving osteopathic correction as part of the complex therapy after surgery of primary openangle glaucoma are characterized by a statistically significant (p<0,05) decrease in the severity of pain syndrome, an increase in the magnitude of the visual field and of the thickness of the retinal nerve fiber layer.Conclusion. The obtained results suggest the effectiveness of the inclusion of osteopathic correction in the complex treatment of patients with operated on primary open-angle glaucoma. It is recommended to continue the study with a larger sample size.

Місцеве застосування Мускомеду в лікуванні пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба

У статті наведені дані літератури та результати власного спостереження щодо ефективності та безпечності препарату Мускомед крем у лікуванні пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба. У дослідження включили 20 жінок (середній вік — 62 роки). Дизайн дослідження включав клініко-рентгенологічне обстеження хворих та анкетування за допомогою опитувальника WOMAC та візуально-аналогової шкали на початку лікування, через 7 та 14 діб застосування Мускомед крему. Мускомед крем застосовувався місцево як компонент фізіотерапевтичних процедур у складі комплексного консервативного лікування. Після завершення курсу лікування відмічалося вірогідне зменшення інтенсивності больового синдрому та зниження сумарного індексу WOMAC в пацієнтів із місцевим застосуванням Мускомед крему. Також спостерігалося більш виражене зменшення потреби в нестероїдних протизапальних препаратах у пацієнтів основної групи. Була продемонстрована безпечність та ефективність препарату Мускомед крем у лікуванні пацієнтів з остеоартрозом колінних суглобів, що проявлялося зменшенням вираженості больового синдрому та поліпшенням функціональної активності таких пацієнтів.

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Актуальність. Регіонарні методи знеболювання лапароскопії мають певні переваги перед наркозом. Карбоксиперитонеум при лапароскопії є загальноприйнятим, але при виконанні операції під високою спінальною анестезією (Th2–3) інтактною залишається діафрагма. Іритація діоксидом вуглецю діафрагмального нерва викликає потужний больовий плечолопатковий синдром, що потребує застосування загального знеболювання. Мета роботи: удосконалити анестезіологічне забезпечення лапароскопії шляхом поєднання регіонарних технік знеболювання — спінальної анестезії, правобічної поверхневої блокади шийного сплетення та термінальної анестезії поверхні діафрагми, застосовуючи динітрогеноксидперитонеум замість карбоксиперитонеуму. Матеріали та методи. Досліджено 300 пацієнтів (вік — 55,5 ± 3,3 року, маса тіла — 76,8 ± 2,4 кг, індекс маси тіла — 29,2 ± 0,9 кг/м2, I–III ASA). Спектр захворювань: жовчнокам’яна хвороба, грижі, кіста яєчника, варикоцеле, фіброміома матки, спайкова хвороба, гострий апендицит, абсцес/кіста печінки. Анестезіологічний супровід: спінальна анестезія гіпербаричним бупівакаїном (10–20 мг) у поєднанні з 0,06 мг бупренорфіну; для профілактики больового плечолопаткового синдрому — правобічна поверхнева блокада шийного сплетення бупівакаїном (0,125%, 10 мл), спреєве обприскування діафрагми лідокаїном (3%, 10 мл, через лапароскопічний порт), для створення пневмоперитонеуму — закис азоту. Пацієнти отримували до операції: перорально по 6 мг мелатоніну перед сном напередодні втручання й за 1 год до лапароскопії; перорально/внутрішньовенно 1 г парацетамолу; внутрішньом’язово 20 мг нефопаму; внутрішньовенно: 8 мг дексаметазону, 8 мг ондансетрону, 50 мг декскетопрофену. Після операції протягом однієї/двох діб: перорально по 1 г парацетамолу кожні 8 год, внутрішньовенно по 50 мг декскетопрофену кожні 8 год. Результати. Після премедикації хворі перебували в спокійному психоемоційному стані. У всіх пацієнтів у періопераційному періоді не спостерігалося м’язового тремтіння. Адекватність знеболювання визначалася хворими, які характеризували свій стан як «повна відсутність болю». Не було скарг на біль у плечі та лопатці. У 100 % випадків розвивалася седація різного ступеня. Механізм цього явища, імовірно, пов’язаний із резорбцією інтратекального бупренорфіну та інтраабдомінального закису азоту. При спонтанному диханні не було респіраторної дисфункції. Стабілізація гемодинаміки здійснювалася адреналіном та тартратом (0,019–0,038–0,057 мкг/кг/хв). Після закінчення операції пацієнтів відразу ж переводили до профільних відділень. В середньому хворі активізувалися через 2–3 год після трансферу із операційної. У перший післяопераційний день починали ентеральне харчування. Якість післяопераційного аналгетичного профілю характеризувалася позитивно. Необхідності в додатковому призначенні опіоїдів не виникало. Вираженість больового синдрому оцінювали за числовою рейтинговою шкалою болю від 0 до 10 балів через 3, 10, 24 і 48 год після операції. Динаміка ступеня післяопераційного болю була такою (M ± m): 0; 0,27 ± 0,02 (p = 0,157); 0,41 ± 0,07 (p = 0,0001); 0,45 ± 0,06 (p = 0,0001) відповідно. Період госпіталізації становив 31,0 ± 1,6 год. Висновки. Діоксид вуглецю порівняно із закисом азоту є більш токсичним газом при створенні пневмоперитонеуму для лапароскопії. Динітрогеноксидперитонеум разом із поверхневою блокадою шийного сплетення та термінальною анестезією діафрагми запобігав виникненню больового плечолопаткового синдрому. Заміна карбоксиперитонеуму на динітрогеноксидперитонеум дозволяла виконувати лапароскопічні операції під симультанною регіонарною анестезією, уникаючи загальних методів знеболювання з відомими побічними ефектами.

Порівняльний аналіз ефективності препаратів хондроїтину сульфату, гіалуронової кислоти та артроскопічного оперативного втручання при початкових стадіях коксартрозу

Актуальність. Залишається під сумнівом кінцева ефективність сучасних препаратів, що модифікують перебіг хвороби, особливо їх вплив на віддалені наслідки остеоартрозу кульшового суглоба. До того ж залишається контраверсійним питання: що є більш ефективним у лікуванні остеоартрозу — артроскопічне оперативне втручання чи медикаментозна терапія? Мета дослідження: оцінити та порівняти клінічну ефективність препаратів гіалуронової кислоти, хондроїтину сульфату, а також артроскопічного оперативного втручання в лікуванні початкових стадій коксартрозу за 6 місяців. Матеріали та методи. У проведеному нами дослідженні у хворих із початковими стадіями коксартрозу вивчалася клінічна ефективність терапії препаратами хондроїтину сульфату (як системним хондропротектором), препаратом гіалуронової кислоти, що вводився внутрішньосуглобово, та артроскопічних оперативних втручань. В обстежених пацієнтів оцінювали інтенсивність больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою болю та рухову функцію кульшового суглоба за модифікованою шкалою Харріса, а також терапевтичний ефект (на думку хворого й лікаря). Клінічні показники визначалися до початку терапії та в терміні спостереження 1, 3 та 6 місяців. Результати. Виявлено, що поєднання нестероїдних протизапальних препаратів із симптом-модифікуючими препаратами сповільненої дії сприяє зниженню вираженості больового синдрому у хворих із початковими стадіями коксартозу. Внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти сприяє поліпшенню рухової функції ураженого суглоба та повсякденної активності хворих цієї категорії. Після артроскопічного оперативного втручання позитивна динаміка больового синдрому та функціональної здатності тазостегнового суглоба відзначається через 3 місяці після операції, а через 6 місяців мають місце вірогідно менша інтенсивність больового синдрому та поліпшення функціональних можливостей пацієнтів порівняно з тими, хто отримував медикаментозну терапію. Висновки. Згідно з результатами загальної оцінки ефективності лікування пацієнтом і лікарем за підсумками шестимісячної терапії, більш виражене поліпшення функціонального стану кульшових суглобів виявлено після артроскопічного лікування, ніж на тлі проведеної фармакотерапії.

The effectiveness of therapy for endometriosis-associated pelvic pain resistant to surgical treatment

Aim. To assess the efficacy and safety of 24-week therapy with dienogest in patients with endometriosis-associated pelvic pain resistant to surgical treatment.
 Materials and methods. The study included 126 patients aged 3340 years with external genital endometriosis (EGE) confirmed by laparoscopy and morphological examination (International classification of diseases, 10th revision [ICD-10] N80.1, 80.2, 80.3, 80.4) and with pelvic pain that occurred in 36 months after surgical treatment of EGE (ICD-10 N94.8 "Pain and other conditions associated with female genital organs and menstrual cycle"). The participants were stratified into 3 groups by pain syndrome severity according to the Verbal Analog Scale (VAS). The group-1 included patients with 1040 mm, the group-2 with 4170 mm, and the group-3 with more than 71 mm pain score according to VAS. Patients of all 3 groups were prescribed the denogest (Zafrilla, Gedeon Richter, 2 mg/day) for 24 weeks (according to the current pack insert). Follow-up and assessment of treatment outcomes were carried out over 6 months. Study design: prospective, observational, comparative study.
 Results. In 3 and 6 months after the start of therapy, there was a stable statistically significant decrease in pain syndrome severity by all scales (Biberoglu Behrman Scale, Numeral Rating Scale, VAS) in each of the groups (p0.01). In all 3 groups, treatment led to an improvement in sexual function, assessed with the Female Sexual Function Index scale, in 3 and 6 months after the start of therapy (p0.01). According to the quality of life in endometriosis (Endometriosis Health Profile) questionnaire, the analyzed indicators significantly improved in all study participants (p0.01).
 Conclusion. Dienogest is an effective and safe method for the treatment of endometriosis-associated pelvic pain resistant to surgical treatment. Treatment with dienogest for 24 weeks effectively relieves pain, improves symptoms, and improves quality of life and sexual functioning.

Low-Intensity Laser Therapy As a Method to Reduce Stress Responses after Septoplasty.

The aim of the study was to evaluate the effectiveness of the use of photobiomodulation therapy (PBMT) to minimize acute pain in the early postoperative period in patients after septoplasty. In total, 62patients underwent septoplasty under general anesthesia (40 men and 22 women, 18-44 years old) followed by nasal tamponade. Patients of the 1st group did not undergo PBMT, and patients of the 2nd group received PBMT 3, 6, and 24 h after septoplasty (infrared pulsed laser radiation, λ = 0.890 μm, P = 10 W, 2min in the projection of the wings of the nose). After 48 h, after the removal of tampons, intranasal PBMT with a nozzle in the red range, with λ = 0.63 μm, P = 8 mW, 2 min. ULF, HF, LF, and total power of heart rate variability (HRV), pain syndrome was assessed. ULF, LF, HF, total HRV power were significantly lower in group 2, compared to group 1. In the period from 6 to 24 h after septoplasty, patients of group 1 experienced higher pain than patients with PBMT (p < 0.001). The use of PBMT after septoplasty against the background of nasal tamponade helps to reduce the severity of pain syndrome and the inflammatory response to surgical stress and, consequently, leads to less pronounced changes in the autonomic nervous system in response to surgical stress.

Results of the Preformed Physical Factors Application in the Rehabilitation Treatment of Corneal Ulcerative Defects

Currently, an infectious corneal ulcer, a defect in the corneal epithelium, remains one of the main causes of monocular blindness,which necessitates the development of new effective methods of treatment. Aim. To develop and evaluate the effectiveness of the technique for the complex application of preformed physical factors of local andsegmental action in patients with corneal ulcers. Material and methods. The study involved 85 patients with corneal ulcers aged 18 to 60 years divided into three groups. Patients ofthe control group (29 people) received the standard drug therapy, the comparison group (29 people) underwent a course of magnetophoresiswith solcoseryl on closed eyelids against the background of standard drug therapy, patients of the main group (27 people)received standard drug therapy, magnetophoresis and low-frequency electrostatic fields on the collar area. All patients were evaluatedfor visual acuity, the size of the ulcer and the area of stromal infiltration. The subjective severity of pain syndrome (VAS scale),psychoemotional state (SAN test) were assessed. Statistical analysis of the data was performed using SPSS Statistics v.25. Results. Immediately after treatment, the use of preformed physical factors made it possible to shorten the period of the ulcer epithelializationand suppression of the inflammatory reaction in the cornea, which significantly improved the clinical and functionalparameters of the eye, as well as considerably reduced the severity of pain syndrome in comparison with standard drug treatment. Conclusion. In the long-term period, the use of preformed physical factors contributed to a significant decrease in the size of thecorneal infiltration area (residual opacities) and an improvement in the quality of life of patients according to the General MentalWellbeing scale, which exceeded the effectiveness of standard drug therapy, while the combined use of a low-frequency electrostaticfield and magnetophoresis allowed to noticeably improve the indicators of visual acuity in comparison with standard drug therapyand isolated use of magnetophoresis.

Increased Effectiveness of Sclerotherapy as a Treatment Option &#x0D; for Hemorrhoidal Disease in the Elderly and Senile Outpatients

Background. The number of elderly and senile people is about 15% in the population. Together they account for 50% of emergency and 85% of planned hospital admissions to surgical hospitals. One of the most common causes for a patient to see a surgeon is manifestations of hemorrhoids, which affect 10-36% of the population (number increases with age).The aim of the study is to improve results of the outpatient treatment of elderly and senile patients with internal hemorrhoids stages II-III by optimizing the method of sclerotherapy and indications for its application.Material and methods. The results of outpatient treatment of 60 elderly and senile patients for chronic hemorrhoids stages II-III were analyzed. The patients were divided into 2 groups. In the control group (30 patients) standard treatment was performed, including sclerotherapy of internal hemorrhoids with 2-3% solution of aethoxysklerol. One-percent solution of aethoxysklerol was used to perform sclerotherapy in the main group (30 patients). The indication for its administration was low compliance in patients and/or presence of anemia, inability to cancel antiplatelet drugs, continued bleeding. Groups were valid for comparison.Results. There was a decrease in the severity of postoperative pain syndrome by 36.8%, postoperative complications from 20,0% to 6,7%, the average period of temporary disability was from 1.80.4 to 1.00.5 days, the frequency of relapses of the disease in 6 months after sclerotherapy was from 10% to 6.7% in the main group compared to the control one.Conclusion. The proposed method reduces the intensity of postoperative pain, the percentage of postoperative complications and the frequency of relapses of the disease.

Indicators of the psychoemotional state of palliative polymorbid cancer patients

Introduction. Palliative care is aimed at maintaining and improving the quality of life of the patient. Without taking into account the psychosocial aspects, psychological rehabilitation is impossible in the conditions of a psychotraumatic situation of the disease.The aim of the study was to assess the psychoemotional state of polymorbid palliative cancer patients.Materials and methods. An observational, analytical, single-stage (cross-sectional) study was conducted, which included 74 cancer patients of a palliative profile. The patients underwent laboratory and instrumental examination. The following tests were evaluated: resilience (S. Maddy's method, D. A. Leontiev's adaptation), life-sense orientations, the level of subjective control, C. D. Spielberger, the severity of chronic pain syndrome; the value of the Charlson comorbidity index, the Karnovsky index (ECOG) was calculated.Results. The level of the comorbidity index was 3 [2; 5] points, the intensity of chronic pain syndrome-2 [2; 3] points, ECOG-2 [2; 3] points. In polymorbid cancer palliative patients, the presence of a belief in the impact of the struggle on the outcome of what is happening was revealed, however, patients are not always ready to act in a difficult situation. In the examined group, signs of dissatisfaction with their life in the present prevailed, the lack of sufficient freedom of choice, the existence of hope for recovery as a result of the actions of others, primarily doctors. The average (and in some cases high) level of situational and personal anxiety was noted. The association of the comorbidity index and the indicators of the life-meaning orientations test; the indicator of the general internality scale and the ECOG value; the glomerular filtration rate and the indicator of resilience, risk acceptance was revealed. A number of correlations between the indicators of the psychoemotional state and laboratory parameters (the level of hemoglobin, albumin, iron, C-reactive protein) were noted.Conclusion. In cancer patients with a palliative profile, signs of mental maladaptation were revealed. The average (and in some cases high) level of situational and personal anxiety was noted. The revealed number of correlations focuses on the role of chronic non-communicable diseases in aggravating the psychoemotional status of chronic polymorbid cancer palliative patients.

Effectiveness of transverse abdominis plane blocks in abdominal surgery in hernioplasty

BACKGROUND: Transverse abdominis plane (TAP) block is one of the methods of regional anesthesia, which is characterized by injecting a large volume of anesthetic into the fascial space between the internal oblique and transverse abdominal muscles that contains the nerves from Th7 to L1.&#x0D; THIS STUDY AIMED to study the effectiveness and safety of TAP block in hernioplasty and conduct a comparative analysis of the TAP block with general anesthesia and extended epidural anesthesia.&#x0D; MATERIALS AND METHODS: A comparative analysis of 78 patients who underwent hernioplasty was carried out. Patients are divided into three groups (n=26) depending on the features of the anesthesiological aid. The control group had a surgery that was performed in a multicomponent-combined anesthesia setting with total myoplegia and ALV. Group 1 had general anesthesia that was supplemented by TAP, a unit under the United States navigation. Group 2 had general anesthesia in combination with an extended epidural block. The need for narcotic analgesics and the severity of pain syndrome in the perioperative period were determined in the three groups to assess the effectiveness and safety of the method and compare the hemodynamic parameters. The severity of pain syndrome was determined using a visual analog scale (ALV). Changes in hemodynamic parameters were compared to evaluate the safety of the TAP block. The groups were comparable in terms of volume of surgery, age, and sex.&#x0D; STUDY RESULTS: The need for narcotic analgesics was significantly lower in patients in groups 1 and 2 in intra- and postoperative periods than in the control group. Hemodynamic indicators (blood pressure and HS) were characterized by greater stability without significant fluctuations at all major stages of surgery, which indicates the development of adequate analgesia. A significantly decreased intensity of pain syndrome in the group of patients with a TAP block and extended EA was also noted.&#x0D; CONCLUSION: Performing a bilateral TAB unit under ultrasound navigation in hernioplasty is an effective and safe method of perioperative pain relief of patients, which in most cases is a preferred alternative to extended EA.

Is wound catheter needed for local high-volume infiltration anesthesia in total knee replacement?

BACKGROUND: The use of local high-volume infiltration anesthesia (LHVIA) is becoming increasingly popular for postoperative analgesia in total knee arthroplasty (TKA). However, one of the elements of the technique is the use of an intraarticular or wound catheter to prolong the analgesic effect.&#x0D; AIM: Therefore, the investigation aimed to estimate wound catheter use as a component of LHVIA in TKA.&#x0D; MATERIALS AND METHODS: The study included 102 patients who underwent primary TKA for stage 3 gonarthrosis under spinal anesthesia with intravenous sedation. Two groups were formed by envelope randomization: the LHVIAc group (n=51) in which the wound catheter was placed at the end of the operation and followed by the infusion of the local anesthetic solution for 24 h; and the LHVIA group (n=51) in which the patients were treated without a catheter.&#x0D; RESULTS: The groups were comparable in terms of sex, age, and the nature of the pathology. The LHVIAc group showed a significantly decreased severity of pain in 46 h after surgery, both at rest and during flexion of the knee (p=0.001 and p=0.003). On postoperative day 1, the use of the wound catheter contributed to a significantly decreased severity of pain syndrome when flexing the knee (p=0.002). No infectious complications or significant adverse reactions were recorded in the groups.&#x0D; CONCLUSION: 1) LHVIA is an effective method of postoperative analgesia in TKA; 2) the use of the catheter in the early postoperative period increased the analgesic effect of LHVIA without increasing the frequency of infectious and other complications; 3) the use of the wound catheter reduced the severity of pain syndrome in postoperative day 1 during activation, which facilitates postoperative rehabilitation of patients with TKA.

Efficacy of a combination of regional methods of anesthesia with general anesthesia in corneal transplantation

Background. Despite the significant development of modern anesthesiology, the pain relief of surgical patients is still unsatisfactory. Inadequate pain management causes psychological discomfort and complications. The combination of general anesthesia with various options for local anesthesia allows one to get closer to solving the problem of pain. The aim of the study was to compare the effect of multicomponent balanced anesthesia (intravenous + inhalation) and multicomponent balanced anesthesia, supplemented by pterygopalatine fossa blockade on the safety and efficacy of anesthesia for corneal transplantation. Materials and methods. The study included 73 patients, divided into two groups. Group С received multicomponent balanced anesthesia, group B — pterygopalatine fossa blockade additionally. The main criteria for evaluating the results of the study were: stability of hemodynamics and gas exchange during surgery, the severity of intraoperative pain syndrome by recording the analgesia nociception index, the severity of postoperative pain syndrome and the incidence of postoperative nausea and vomiting. Results. Both schemes of anesthetic management made it possible to avoid pronounced fluctuations in hemodynamic and gas exchange parameters at all stages of the study. Analyzing the severity of intraoperative pain, we found that in group С, pain relief could be considered insufficient during the first 7 minutes of the most traumatic stage of the operation, while in group B the analgesia nociception index did not decrease below 50. Statistically significant differences were obtained during 8 out of 10 minutes of the stage. Analysis of the pain relief quality in the postoperative period has shown that the level of pain according to the visual analogue scale upon awakening was equal to 0 in both groups, at the next three stages of the study (two and six hours after surgery and on the morning of the next day) the level pain in group C was significantly higher than in group B. Conclusions. The addition of regional blockade to multicomponent general anesthesia allows for adequate control of postoperative pain without compromising the safety profile.