Досліджено релевантність оцінки забезпечення відповідними ІТ-фахівцями потреб цифровізації секторів національної економіки через упровадження в них базових інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) (веб-, обміну е-інформацією, розсилкою е-рахунків/фактур, соціальних мереж, хмарних обчислень, аналізу «великих даних» і штучного інтелекту, е-комерції, промислових і сервісних роботів, 3D-друку, ІКТ для екологічної стійкості) наявним практикам ЄС з цих питань (DESI, Digital Economy and Society Index), що важливо з огляду на набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС. Виокремлено відмінності практик Державної служби статистики України і Євростату щодо державних статистичних спостережень з питань цифровізації секторів національної економіки, які є інструментом оцінки успішності цифрової, технологічної та освітньої політики держави, що дуже важливо для України, чия економіка перебуває в надзвичайному стані внаслідок широкомасштабної агресії, а також для повоєнного її відновлення на нових технологічних рейках. Встановлено, що з 2013 р. Державна служба статистики України включає в державне статистичне спостереження лише частину секторів економіки, їх перелік не актуалізується, при цьому на сектори, що не досліджуються, припадає майже третина ВВП. Цю ситуацію необхідно терміново виправляти. Досліджено проблеми екосистеми ІТ-освіти. Встановлено, що за три роки роботи в умовах пандемії вона набула певної гнучкості, запроваджено дистанційний режим навчання і атестації, проте цього недостатньо при тривалому функціонуванні в надзвичайних умовах війни. Недоліками є жорсткий графік навчання, його тривалий термін, перенавантаження нормативної і вибіркової частин навчальних планів значною кількістю гуманітарних предметів. Запропоновано об’єднати їх у інтеграційні курси, скоротити термін навчання на бакалавраті, сприяти програмам короткого циклу (молодший бакалавр) для швидкого виходу здобувачів на ринок праці в ІТ, пом’якшити кадрові умови ліцензування ІТ-спеціальностей з огляду на їх належність до креативних індустрій.