У статті досліджено процес формування правових основ системи дрібного сільськогосподарського кооперативного кредиту, початок якому було покладено «Зразковим статутом» ощадно-позичкових товариств, схваленим Міністерством фінансів Російської імперії 19 липня 1871 р. Згідно з цим правовим актом, основним завданням ощадно-позичкових товариств було формування обігових коштів, необхідних дрібним сільськогосподарським товаровиробникам з ряду непривілейованих станів для купівлі насіння, худоби, знарядь праці, без чого господарювати на землі практично неможливо. У наступні десятиліття імперський центр вжив цілу низку актів нормативного характеру, з тим щоб унеможливити масове розорення широких мас так званих «сільських станів», які, як відомо, були основними платниками податків і, відповідно, від яких залежало формування державного бюджету. Наступним, після 1871 року, ключовим етапом у становленні кооперативного кредиту на українських землях Російської імперії були: «Положення про установи дрібного кредиту» від 1 червня 1895 року та «Положення про установи дрібного кредиту» від 7 червня 1904 року. Останній законодавчій акт став своєрідним фундаментом цілої низки правових актів 1906–1917 років, результатом яких у тогочасній країні сформувалась чітка система кредитної кооперації, якою досить активно користувалися непривілейовані стани від початку столипінських перетворень і до відомих соціальних потрясінь 1917року.
Read full abstract