Розвиток української економіки, що спостерігається в останні роки, її орієнтація на інтеграцію у світове економічне співтовариство, а також широкомасштабне впровадження ринкових відносин вимагають докорінних структурних змін економічного потенціалу суб’єктів підприємницької діяльності та адекватної політики, спрямованої на підвищення ефективності їх господарської діяльності. Удосконалення управління матеріальними потоками, потоками коштів та інформаційними потоками містить значний потенціал зростання ефективності діяльності підприємства в результаті застосування нових прогресивних методів і підходів. Серед таких підходів основне місце посідає логістика, яка починає різко розвиватися в Україні. Сучасний характер ринку, цільова орієнтація виробництва та розподіл продукції відповідно до запитів споживачів зумовлюють необхідність пошуку додаткових можливостей для зниження витрат і собівартості продукції, а також підвищення рівня обслуговування для підвищення ефективності діяльності підприємства. Для українських підприємств різних галузей логістичні витрати становлять значну частину загальних витрат. Логістичні витрати — це витрати, створені в результаті інформаційних потоків, потоків коштів і матеріальних потоків. Без перебільшення можна сказати, що логістика – це комплексний процес у бізнесі, оскільки кожне переміщення, пошук або угода залежать від вартості, без урахування логістичних характеристик. За допомогою логістичних розрахунків можна 1) визначити витрати на процес закупівлі, транспортування, складування; 2) прогнозувати бюджет майбутніх періодів; 3) порівняти та проаналізувати характеристики логістичної діяльності. В умовах перехідної економіки, тобто жорсткої конкуренції, фінансової нестабільності та поширення корупційних дій постає проблема оптимізації витрат підприємства. Отже, зниження логістичних витрат є першочерговим напрямком діяльності, спрямованим на стабільну роботу підприємства. Необхідність відповідного реагування процесів управління на зміну умов функціонування та вдосконалення поставок і збуту зумовлює стійку зацікавленість вітчизняних виробників до процесу технічного постачання та розподілу продукції як важливої складової діяльності підприємства. Беручи до уваги той факт, що від ефективної організації постачання та збуту залежить виробнича програма підприємства і, природно, результати його господарської діяльності, можна констатувати, що все дослідження цих процесів є надзвичайно актуальним.