Abstract
The article is written in the scientific polemic genre and it is a continuation of the discussion that began earlier in the professional environment. The author defends the position to give more attention to culture layers of the 20th during conducting an archaeological excavation. The problem is the uncertainty of the cultural deposits’ status of the 20th century. The purpose of the article is to determine the 20th century culture deposits historical value. Research methodology. Common-scientific methods are used. The typological method is also used, in particular, for 20th century culture deposits classification. The scientific novelty lies in the first, in Ukrainian historiography, attempt to argue a historical value of the 20th-century cultural layers. Conclusion. The modern culture deposits' historical value is in that they are at least a historical source and also an epoch monument. In addition to scientific, individual artifacts or complexes on cultural layers of modern times can have artistic, aesthetic, museum, tourist, anthropological, ethnographic, national, political, ideological, economic, social value.
Highlights
І дійсно, навіть якщо культурний шар новітньої доби де-юре є об’єктом історичної спадщини (а не археологічної), це не означає, що археолог не може його досліджувати
Ключевые слова: культурные отложения; культурный слой; новейший период; исторический источник; памятник эпохи
Summary
Анотація Стаття (жанр – наукова полеміка) є продовженням дискусії, розпочатої раніше у фаховому середовищі. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в українській історіографії системно обґрунтовується історична цінність культурних нашарувань новітнього періоду. Історична цінність культурних відкладів новітньої доби полягає в тому, що вони щонайменше є історичними джерелами, пам’яткою епохи. Випадки цілеспрямованих археологічних досліджень культурних нашарувань козацької доби відомі й до 1991 р. А от культурні нашарування новітнього періоду як об’єкт дослідження в українській археології великою мірою залишаються «terra incognita», як і немає вузькопрофільних фахівців з археології XX ст. Основною причиною такого ставлення до культурних нашарувань новітнього періоду вважаємо певний стереотип, що нібито археологія не спеціалізується на тих епохах, для яких є «достатня» кількість писемних джерел. Хронологічні межі вітчизняної (і не тільки) археології визначають періодом від найдавніших часів до пізнього середньовіччя, іноді – раннього модерну (XVII– XVIII ст.). Але чому новітню історію не можна досліджувати археологічними методами? Питання, на нашу думку, риторичне
Sign-in/Register to view highlights & summary Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
