ПРИВАТИЗАЦІЯ В УКРАЇНІ (1991 – 2004): ОСОБЛИВОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

Abstract

Метою статті є визначення особливостей та результатів проведення приватизації в Україні протягом першого великого періоду незалежності (1991 – 2004). Методологія дослідження полягає у використанні різного інструментарію для досягнення мети. Використання компаративного у часі (вертикальний зріз) дослідження дозволило виявити особливості здійснення приватизації на кожному з її етапів. Принцип динаміки сприяв виявленню зміни кількісних та якісних параметрів в процесі приватизації у зазначеному історичному періоді. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в науковому дискурсі визначено приватизаційний процес з його особливостями і результатами в Україні протягом десятиліття незалежності з урахуванням політичної складової відповідного етапу державотворення. Висновки. Процес приватизації у перший період (1992 – 1994) був досить складним і суперечливим, що відображало нерішучість політичної еліти та безпосередньо президента діяти у напрямку таких змін. Приватизація хоч і почалася у 1992 р., проте влада ще остаточно не визначилася якою вона повинна стати масовою на рівні загальнодержавного масштабу. Тому у цей період було дозволено орендувати державні підприємства і здійснювати там свою діяльність, передусім колишнім менеджментом та їх трудовими колективами. Після зміни влади у 1994 р. новий президент і його уряд активно почали впроваджувати масову приватизацію для всього народу шляхом надання йому сертифікатів (ваучерів). Під час другої каденції, особливо у період 2000 – 2004 рр., президент сприяв тому, щоб великі стратегічні державні підприємства також були приватизовані молодою буржуазією, переважно тією, котра була до нього особливо наближеною. У такий спосіб відбулося формування і остаточна кристалізація фінансово-промислових кіл в Україні, які у подальшому здійснювали значний вплив на політичні та економічні процеси в державі.