ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ І ПОБУТ ВІЙСЬКОВИКІВ АРМІЇ УНР У ТАБОРАХ ІНТЕРНОВАНИХ НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛЬЩІ (1920 – 1924)

Abstract

Мета дослідження. Кожен широкомасштабний збройний конфлікт не обходиться без захоплення ворогуючими сторонами полонених або ж їх інтернування у спеціально створених для цього таборах. Очевидно, що між полоненими та інтернованими є різниця. Вона полягає у відмінному їхньому статусі, що тягне за собою не лише правові наслідки але й побутові умови перебування. Полон означає суворе обмеження свободи особи військовослужбовця ворожою державою аби позбавити його можливості продовжувати боротьбу. Інтернування ж проводить держава, що не бере безпосередньої участі у збройному конфлікті між воюючими сторонами. Воно передбачає м’якші умови утримання військовослужбовців у спеціально створених для цього таборах інтернованих хоча часто далеко від тих, які б могли задовольняти їхні повсякденні побутові потреби. Тому метою статті є висвітлення повсякденного життя і побуту інтернованих військовиків Армії УНР, що наприкінці осені 1920 р. після поразки УНР у війні з радянською Росією відступила на територію Польської Республіки. Методологія дослідження ґрунтується на засадах історизму, наукової об’єктивності в оцінках минулого, критичного підходу до наявних джерел, праць учасників та очевидців подій. Автор використав проблемно-хронологічний, логічний, дедуктивний та індуктивний методи викладу матеріалу. Наукова новизна статті полягає у тому, що питання функціонування таборів інтернованих військовослужбовців Армії УНР на території Польської Республіки на початку 1920-х рр. хоча й посідали дуже важливе місце у діяльності еміграційного уряду УНР, його взаєминах з відповідними польськими органами влади проте переважно стосувались військово-політичних аспектів. Йшлося про перспективи їх використання для збереження армійської структури та продовження боротьби проти російських окупантів України. Натомість щоденне життя таборян висвітлювалось переважно як тло військово-політичної діяльності еміграційного уряду УНР. Між тим власне побутові умови й буденне життя інтернованих суттєво впливали на реалізацію поставлених урядом цілей адже йшлося про мобілізацію того людського ресурсу, який залишався ще у його розпорядженні. Висновки. Статус інтернованої Армії УНР як армії союзної держави надавав певні привілеї українським військовикам, що пом’якшувало їхнє моральне становище після відступу з України, а також сприяло налагодженню громадської і культурно-освітньої діяльності у таборах. Однак через скрутне фінансове становище еміграційного уряду УНР, а також обмежені фінансові спроможності самої Польщі часто не вдавалося забезпечити повсякденні побутові потреби інтернованих бодай на мінімальному рівні. Своїм наслідком це мало погіршення не лише побуту таборян але й їх фізичного і морально-психологічного виснаження, що й спонукало польську владу, а слідом за цим і український еміграційний уряд погодитись із їх остаточним розформуванням всередині 1924 р.