Комунікативна та комунікаційна політика в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України

Abstract

Сьогодні для України проблема налагодження комунікації з населенням тимчасово окупованих територій в контексті їх реінтеграції і повернення під український суверенітет з гостро актуальної перетворюється на невідкладну. Одним із важливих питань налагодження такої взаємодії є неоднозначність самого поняття «комунікація», яке в процесі вироблення державної політики повернення тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей України впливає на побудову її основи. Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених дослідженню різних аспектів комунікації в публічному управлінні, слід відзначити, що у науковій літературі здебільшого ототожнюються поняття «комунікативна» та «комунікаційна» політика і не приділяється належної уваги дослідженню відмінностей між ними, що призводить до використання зазначених термінів як синонімів, що не є правомірним.
 Метою статті є узагальнення сучасних підходів до розуміння поняття «комунікація» і визначення на цій основі особливостей використання термінів «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» в контексті реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
 Наукова новизна полягає у визначенні критеріїв для розмежування понять «комунікативна політика» та «комунікаційна політика» щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Уточнено етимологічне значення терміну «комунікація» і сфер людської діяльності, в якій його застосовують; визначено мету, на яку спрямована комунікативна та комунікаційна політики, основні суб’єкти їх вироблення і реалізації, об’єкти політик, засоби їх реалізації.
 Висновки. Запропонований підхід до розмежування понять «комунікативна» та «комунікаційна політика» відображає необхідність кореляції управлінських дій та рішень з поставленими цілями та завданнями щодо врегулювання воєнно‐політичного конфлікту на сході України.