АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ ЯК ДЕБЮТ РОЗПІЗНАВАННЯ ВРОДЖЕНИХ АНОМАЛІЙ РОЗВИТКУ НИРОК: ЄДИНА ВРОДЖЕНА ЛІВА НИРКА

Abstract

Вступ. Основна мета у гальмуванні ХХН – нормалізація АТ. Досягнення контролю АТ при ХХН – складний процес. За даними досліджень та власними спостереженнями, близько 30 % хворих на ХХН мають істинну резистентну АГ, при якій три антигіпертензивні препарати у максимально переносимих дозах не приводять до зниження АТ до цільових рівнів (De Nicola, 2011). Окрім того, значна частка пацієнтів з АГ та ХХН потребує залучення до лікувального процесу кардіолога, ендокринолога, а при швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв./1,73 м2 – нефролога.
 Мета. Описати клінічний випадок несвоєчасної діагностики вродженої аномалії розвитку нирок, недооцінки синдрому артеріальної гіпертензії, що призвело до виникнення хронічної хвороби нирок та формування ниркової недостатності, проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників.
 Матеріали і методи. Аналіз та обговорення конкретного клінічного випадку; методики – опис, аналіз, реферування.
 Результати та їх обговорення. У 2011 році пацієнту було вперше діагностовано підвищення артеріального тиску до 180/90-200/100 мм рт. ст., з цією проблемою він звернувся до сімейного лікаря лише у липні 2022 року. 25.07.2022 р. йому було про- ведено КТ сечостатевої системи з контрастом і виявлено, що права нирка – відсутня, ліва – 69×64×115 мм, паренхіма однорідної структури, рівномірно накопичує контраст. Кортико-медулярна диференціація збережена. 29.12.2022 р. – виписали з лікарні з покращеними: АТ, загальними та біохімічними показниками крові та загальними показниками сечі. Основне захворювання невиліковне; зберігається перегин сечоводу, хронічна хвороба нирок I ст., пієлонефрит в стадії нестійкої ремісії, артеріальна гіпертензія II ст. Щодо стратегій лікування АГ при ХХН, у пацієнтів із діабетичною або недіабетичною ХХН необхідна фармакотерапія для зниження офісного АТ ≥140/90 мм рт. ст. із рекомендаціями щодо модифікації способу життя (І, А). Потрібно знижувати САТ у діапазоні від 130, але <140 мм рт. ст., при цьому індивідуальне лікування слід розглядати відповідно до його переносимості та впливу на функцію нирок/електроліти (І, А).
 Висновки. Нирки і артеріальний тиск – взаємозв’язані і взаємозалежні поняття: корекція підвищеного рівня артеріального тиску є запорукою відтермінування хронічної хвороби нирок та сповільнення темпів її прогресування.