У статті автор досліджує питання дефектності права на свободу об’єднання громадян в Україні. Метою є ана-ліз нормативно-правового регулювання права фізичних осіб на свободу об’єднання у громадські організації на предмет виявлення наявних колізій та прогалин і вироблення відповідних рекомендацій, спрямованих на нейтралізацію цих негативних чинників.
 Для початку автором було розкрито поняття «юридичний дефект» та обрано класифікацію, на підставі якої здійснювався подальший аналіз. Критерієм класифікації було взято особливості прояву юридичних дефектів у механізмі правового регулювання, в залежності від його елементів.
 Першим видом юридичних дефектів були юридичні дефекти правових норм, а саме: логіко-структурні та техніко-юридичні. Автор загострив увагу на недосконалості категоріального (термінологічного) апарату та необхідності приведення його до єдиних стандартів, адже навіть норми Конституції та Закону «про громадські об’єднання» суперечать у цьому плані. Також автор звернув увагу на надмірну конкретизацію та невиправдану деталізацію деяких норм, що регулюють досліджувані правовідносини.
 До другого виду юридичних дефектів можна віднести дефекти джерел права. Автор знаходить певні суперечності між приписами нормативно-правових актів. Автор дійшов висновку, що потребують перегляну як норми Конституції, так і норми законів, що регулюють питання реалізації права на об’єднання.
 Третім видом юридичних дефектів у залежності від елементів механізму правового регулювання є юридичні дефекти правовідносин. Так, зокрема, багато колізійних питань щодо суб’єктного складу досліджуваних правовідносин. По-перше, невирішеним є питання на-лежності деяких конституційних прав громадським об’єднанням. По-друге, існують суперечності між поло-женнями нормативно-правових актів щодо того, хто має право на свободу об’єднання у громадські організації.
 Зроблено узагальнюючі висновки про те, що нагальним є приведення чинного законодавства до єдиних стандартів та норм, у тому числі міжнародних, по відношенню до яких Україна взяла зобов’язання, а також наголошено на необхідності перегляду усіх нормативно-правових актів, що стосуються реалізації права приватних осіб на об’єднання на предмет дублювань, розбіжностей, нераціонального розміщення норм.