Охарактеризовано рівні співпраці між державними і громадськими структурами: інформування про діяльність державних органів влади, яке здатне видозмінити уявлення про владу, що склалося в суспільній думці, а отже, сформувати позитивний або негативний імідж; консультування, коли влада запитує громадськість щодо думки про конкретну політику, напрями розвитку чи інші державні ініціативи; діалог як двосторонню комунікацію про потенційно спільні цілі з метою розробки конкретної політики; партнерство як вищий рівень спільного державно-громадського управління із взаємними обов’язками кожної сторони. Визначено три основні принципи взаємовідносин органів державної влади з громадськістю, без дотримання яких співпраця буде неефективною: 1) участь громадськості у процесі прийняття державно-управлінських рішень; 2) соціальна довіра, яка передбачає повагу, взаємну надійність і чесну взаємодію між суб’єктами та секторами громадянського суспільства та органами державної влади; 3) відповідальність, прозорість та підзвітність. Обґрунтовано основні перешкоди для дотримання принципів забезпечення ефективної координації та співробітництва між державними органами влади та громадськими структурами. На основі аналізу функцій та принципів взаємовідносин між досліджуваними суб’єктами визначено основні шляхи подолання бар’єрів, які утруднюють необхідну співпрацю.