Prognosis Research Articles

Короткостроковий прогноз та гендерні особливості клінічних проявів тромбоемболії легеневої артерії

Актуальність. Венозний тромбоемболізм — третє за частотою захворювання серцево-судинної системи, з блискавичним розвитком, тяжким перебігом, високою летальністю і несприятливим прогнозом. Мета роботи: вивчення гендерних особливостей клініко-анамнестичних, інструментальних і лабораторних показників у зв’язку з короткостроковим прогнозом у хворих на тромбоемболію легеневої артерії (ТЕЛА). Матеріали та методи. Обстежені 104 хворі на гостру тромбоемболію легеневих артерій. Усім хворим проведено загальноклінічне обстеження, оцінено ризик і прогноз за загальноприйнятими шкалами, визначено у крові рівень тропоніну І, МВ-фракції креатинфосфокінази та креатиніну, проведено стандартну трансторакальну ехокардіографію, ультразвукове допплер-дослідження вен нижніх кінцівок та мультиспіральну комп’ютерну томографічну ангіографію легеневих артерій. Статистична обробка включала також багатофакторний регресійний аналіз. Результати. Встановлено, що у жінок вірогідно частіше зустрічаються такі фактори ризику венозного тромбоемболізму, як похилий вік та ожиріння. У жінок частіше спостерігається ураження судин більшого калібру, в той час як ураження дрібних артерій та інфаркт-пневмонії частіше зустрічається у чоловіків. У жінок частіше відзначається зниження швидкості клубочкової фільтрації менше за 60 мл/хв/1,73 м2, а рецидиви ТЕЛА були більш частими у чоловіків. За даними регресійного аналізу, рання лікарняна летальність у хворих на ТЕЛА асоціюється з наявністю ожиріння, артеріальної гіпотензії, збільшенням рівня креатиніну та частоти дихальних рухів, а також з жіночою статтю. Висновок. Враховуючи дані регресійного аналізу щодо зв’язку індексу маси тіла та швидкості клубочкової фільтрації з ранньою лікарняною летальністю, доцільно використовувати ці показники як додаткові критерії для уточнення індивідуального ризику ранньої смерті при ТЕЛА, особливо в осіб жіночої статі.

Расслаивающая аневризма аорты как одна из ведущих причин летальности при синдроме Марфана на примере клинического случая

Синдром Марфана наряду с другими наследственными заболеваниями соединительной ткани занимает второе место среди причин аневризмы аорты. Прогноз пациентов с аневризмой аорты зависит от ранней диагностики и, соответственно, раннего хирургического лечения. В нашей статье представлен клинический случай пациентки с поздно диагностированным синдромом Марфана, осложнившимся к моменту диагностики расслоением аневризмы аорты и впоследствии (на фоне нестабильных цифр артериального давления) — разрывом восходящего отдела аорты.

Рання неонатальна, постнатальна діагностика, клінічна маніфестація, лікування та прогноз при дефекті міжпередсердної перегородки

У статті наведено літературні дані щодо основ­них клінічних проявів, частоти, сучасних методів пренатальної та постнатальної діагностики і лікування, а також прогнозу при дефекті міжпередсердної перегородки — природженої аномалії серцево-судинної системи в дітей. Дефекти міжпередсердної перегородки — це група вроджених вад серця, для яких характерна наявність вродженого аномального сполучення між лівим і правим передсердям. Частота дефекту міжпередсердної перегородки в дитячому віці становить 1 випадок на 1500 живонароджених, або 7 % серед усіх вроджених вад серця. Діагностика. При невеликих дефектах хворі скарг не пред’являють, і порок зазвичай виявляється при випадковому обстеженні. Порівняно з іншими вродженими вадами серця аускультативні ознаки дефекту міжпередсердної перегородки слабо виражені. При значних дефектах основними скаргами є задишка і підвищена стомлюваність, часті бронхіти та пневмонії в анамнезі. Порок розпізнається при народженні або на першому році життя в 40 % хворих Межі серця перкуторно зміщуються вправо за рахунок збільшення правого передсердя і правого шлуночка. При пальпації ділянки серця не визначається систолічнє тремтіння. Аускультативно виявляється систолічний шум середньої інтенсивності з максимальним звучанням у ІІ–ІІІ міжребер’ї зліва, що не обумовлено наявністю й обсягом артеріально-венозного скидання крові, а є результатом об’ємного перевантаження правого шлуночка та наявності відносного стенозу легеневої артерії. Діагностика пороку підтверджується характерними змінами на електрокардіограмі, ехокардіоскопії та рентгенограмі. Лікування. Оптимальний вік пацієнтів для хірургічної корекції — 2–12 років. Новонароджені з дефектом міжпередсердної перегородки і застійною серцевою недостатністю, а також діти з великим дефектом міжпередсердної перегородки, із серцевою недостатністю, що виникла, повинні отримувати медикаментозну терапію.

Критерії прогнозу ефективності лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби в дітей шкільного віку

Одним із важливих аспектів підвищення ефективності лікування дітей із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) є індивідуалізація його проведення. Остання неможлива без розробки предикторів ефективності лікування хворих. Проведене дослідження встановило, що найбільш високе прогностичне значення для прогнозу ефективності лікування хворих дітей із ГЕРХ мають дані щодо лікування на амбулаторному етапі, ендоскопічне та морфологічне дослідження, загальний аналіз крові та біохімічні показники. Розроблений прогностичний алгоритм має високу (≥ 95 %) вірогідність і дозволяє клініцисту здійснювати прогноз ефективності лікування хворих дітей із ГЕРХ. У разі несприятливого прогнозу (задовільний результат лікування) можна персоніфікувати лікування шляхом нейтралізації контрольованих несприятливих прогностичних факторів конкретного хворого і, таким чином, підвищити його ефективність.

Взаємозв’язок між функціональним нирковим резервом, рівнем сечової кислоти та якістю життя пацієнтів із хронічною хворобою нирок І–ІІІ стадії

Актуальність. Визначення функціонального ниркового резерву дає клініцисту додаткову інформацію про перебіг захворювання, дозволяє раніше виявити порушення, відповідно, провести їх корекцію і вплинути на подальший перебіг захворювання та його прогноз. Мета дослідження: оцінити стан функціонального ниркового резерву в пацієнтів із хронічною хворобою нирок І–ІІІ стадії та виявити його взаємозв’язок із рівнем сечової кислоти в сироватці крові та якістю життя пацієнтів. Матеріали та методи. У 22 пацієнтів із хронічною хворобою нирок було проведено обстеження для визначення стану функціонального ниркового резерву за методикою А.І. Гоженка, адаптованою до амбулаторних умов, із виявленням рівнів сечової кислоти в сироватці крові до та після водно-сольового навантаження 0,5% розчином натрію хлориду з розрахунку 0,5 % від маси тіла. Якість життя визначалася за опитувальником SF-36. Результати. Функціональний нирковий резерв був збережений у 19 пацієнтів (87 %) і становив у середньому 115 ± 54 %, знижений — у 2 пацієнтів (9 %) і становив у середньому 5,7 ± 2,1 %, відсутній — в 1 пацієнта (4 %) і становив –41 %. Рівень функціонального ниркового резерву корелював із рівнем сечової кислоти в сироватці крові, визначеним через годину після проведення водно-сольового навантаження (p = 0,60, p-level 0,018), а також із середнім значенням сечової кислоти, визначеним за 4 роки (p = 0,74, p-level 0,0015). Виявлено також взаємозв’язок між станом функціонального ниркового резерву і такими показниками якості життя, як фізичне функціонування (p = 0,60, p-level 0,03), життєва активність (p = 0,68, p-level 0,01), психічне здоров’я (p = 0,58, p-level 0,04). Висновки. При отриманні високих значень функціонального ниркового резерву в пацієнта варто простежити в динаміці за показниками його сечової кислоти.

Гиперурикемия и прогноз хронической болезни почек

Соотношение урикемии, магниемии, качества жизни и функционального резерва почек при хронической болезни почек (ХБП) окончательно не определено. Нами проанализированы эти показатели у 145 пациентов с ХБП 1–5-й стадии в зависимости от степени. Установлено, что динамика изменений гиперурикемии, магниемии, урикемии и артериального давления имеет обратную корреляционную связь и формирует качество жизни пациентов при ХБП 5-й стадии. И наоборот, урикемия положительно коррелирует с уровнем артериального давления и функциональным резервом почки при ХБП 1–3-й стадии. Пациенты с гиперурикемией и ХБП 1–5-й стадии имеют более высокое качество жизни и больший почечный резерв, чем пациенты с нормоурикемией, но в то же время у них увеличивается риск развития сердечно-сосудистых и метаболических нарушений. Дальнейшие накопление данных и их анализ будут основанием для формулирования практических рекомендаций, в частности, относительно целесообразности применения аллопуринола, фебукcоcтата, Магнерота в зависимости от степени урикемии, магниемии и стадии ХБП.

Системні підходи до прогнозування поширеності цукрового діабету

Метою комплексного дослідження є випробування системних підходів прогнозування вікових особливостей перебігу цукрового діабету (ЦД) на підставі методу поєднаного табличного аналізу захворюваності, перебігу хвороби та смертності. Матеріали та методи. Прогнозування поширеності ЦД здійснювалося на матеріалах захворюваності та смертності населення Чернівецької області з використанням законів виживання популяцій і збереження здоров’я населення. Результати. Отримано досі невідомі дані про приховані вікові особливості перебігу ЦД, перевірено нові методичні підходи до визначення точних прогнозів поширеності цієї хвороби. Висновки. Захворюваність на ЦД у чоловіків переважно пов’язана із соціально-екологічними чинниками, серед яких провідний вплив справляє спосіб життя. Найбільше прихована поширеність ЦД спостерігається у молодих вікових групах і у передпенсійному віці, що потребує перегляду спрямованості та методик проведення цільових профілактичних оглядів, а також обов’язкової диференціації типів ЦД при реєстрації причин смерті населення.

Comment on: Laparoscopic and open liver resection for hepatocellular carcinoma with Child-Pugh B cirrhosis: multicentre propensity score-matched study.

Comment on: Laparoscopic and open liver resection for hepatocellular carcinoma with Child-Pugh B cirrhosis: multicentre propensity score-matched study.

Guidelines for the diagnosis and treatment of pancreatic cancer in China(2021)

The incidence of pancreatic cancer has been rising worldwide,while its clinical diagnosis and treatment remain a great challenge. To present the update and improvements in the clinical diagnosis and treatment of pancreatic cancer in recent years, Chinese Pancreatic Surgery Association,Chinese Society of Surgery,Chinese Medical Association updated "Guidelines for the diagnosis and treatment of pancreatic cancer in China （2021）" based on the Guideline of Management of Pancreatic Cancer in China which had been published in 2014. This updated guideline was formulated after reviewing evidence-based and problem-oriented literatures published from 2015-2021,mainly focusing on highlight issues regarding diagnosis and surgical treatment of pancreatic cancer,conversion strategies for locally advanced pancreatic cancer,treatment of pancreatic cancer with oligo metastasis,adjuvant and neoadjuvant therapy,standardized processing of surgical specimens and evaluation of surgical margin status,systemic treatment for unresectable pancreatic cancer,genetic testing,as well as postoperative follow up of patients with pancreatic cancer. Forty recommendation items were finally proposed based on the above issues,and the quality of evidence and strength of recommendations were graded using the Grades of Recommendation,Assessment,Development,and Evaluation system. This guideline aims to improve the ability of clinical diagnosis and therapy,especially surgical treatment of pancreatic cancer in China,and furtherly improve the prognosis of pancreatic cancer patients.

Loss of p21ras, p53, and Mdm2 Protein Expression Is Indicative of Worse Prognosis in Myelodysplastic Syndromes.

Myelodysplastic syndromes (MDS) comprise a group of clonal disorders of the hematopoietic stem cell characterized by ineffective hematopoiesis and refractory cytopenias that can progress to acute leukemia. In order to identify molecular events implicated in the pathogenesis of MDS, we analyzed the bone marrow expression and mutational status of ras, p53 and mdm2 genes in a cohort of 25 patients with MDS. The expression of p21ras, p53, and Mdm2 proteins was studied in marrow cytopins stained by APAAP (alkaline phosphatase anti-alkaline phosphatase procedure) using monoclonal antibodies Y13-219, PAb 1801 and 2A10 to detect p21ras, p53 and mdm2 proteins, respectively. N-, K-, H-ras and p53 gene mutations were assessed by PCR-SSCP (polymerase chain reaction/single strand conformation polymorphism) and DNA sequencing to exclude the presence of gene mutations. The quantitative wild-type expression of p21ras, p53 and mdm2 proteins in patient samples (combination of number of cells and staining intensity) was compared to the values of expression of these proteins in 7 normal bone marrow samples. We found overexpression of p21ras and p53 proteins in 12/22 (55%) and 7/23 (30%) of the patients. Five of 7 patients who overexpressed wt-p53 also co-overexpressed wt-p21ras protein. We observed absence of expression of p21ras, p53 and mdm2 in 4/22, 4/23 and 9/19 cases, respectively. Overall survival of patients with absence of p21ras and p53 expression was considerably worse than that of patients with normal expression of these proteins (p=0.0006 to p21ras and p=0.004 to p53 by Log-Rank test; p=0.02 to p21ras and p=0.01 to p53 by Cox proportional hazards model after age, neutrophil and platelet count, and hemoglobin adjustment). We also observed that the patients who exhibited hypoexpression (p=0.055) and absence of mdm2 expression (p=0.07) demonstrated a tendency to have worse prognosis (Log-Rank). There was no correlation between variables p21ras, p53 and mdm2 versus hemoglobin, platelet and neutrophil counts and no association between FAB SMD subcategories and absence of p53 and mdm2 expression by Fisher test (two-tailed), but there was a strong over-representation between absence of p21ras expression and MDS with excess of blasts (p=0.0006). There was a significant correlation between p53 and mdm2 gene expression (p=0.03, Pearson). Only one patient harbored one transversion mutation in codon 12 of K-ras gene and did not correlate with p53 overexpression, but with worse prognosis. No p53 mutation was found. Overall, these findings suggest that the via of signal transduction p21ras/p53 and the auto-regulatory genes p53/mdm2 may be active and play a pivotal role in the pathogenesis of MDS. Hence, loss of bone marrow expression of p21ras, p53 and/or mdm2 proteins is an indicator of worse prognosis in MDS and may serve as early markers of leukemic transformation.

Prognostic values of spindle checkpoint protein BUB1B in triple negative breast cancer

Objective: To identify important prognostic molecular markers of triple negative breast cancer (TNBC) using high throughput sequencing technology and to explore the correlation of spindle checkpoint protein BUB1B and clinicopathological features with patients' prognosis. Methods: The clinicopathological data and prognostic information of TNBC diagnosed at the West China Hospital of Sichuan University from 2009 to 2017 were collected. Forty-seven fresh tumor samples and 139 formalin fixed paraffin-embedded samples were selected. The fresh tumor samples were subject to RNA sequencing (RNA-seq). The enrichment analysis and protein-protein interaction (PPI) analysis were performed after intersection of difference analysis between RNAseq and GEO (Gene Expression Omnibus) datasets GSE38959 and GSE65194. Kaplan-Meier plotter database was used to analyze the relationship between expression of BUB1B and prognosis. Immunohistochemical staining was used to verify its expression in TNBC and correlation with clinicopathological features and prognosis. Results: Using edgeR to perform differential expression analysis between 47 TNBC tumor tissues and 12 normal tissues, 1 559 up-regulated genes and 1 376 down-regulated genes were identified, while only 131 differentially expressed genes were overlapping with those in GSE38959 and GSE65194. Enrichment analysis was mainly enriched in cell cycle, JAK-STAT signaling pathway and p53 signaling pathway. The top 10 genes ranked by degree of association were TOP2A, BUB1B, MKI67, PLK1, RRM2, PCNA, KPNA2, SMC4, PBK and IGF1. Kaplan-Meier plotter database analysis showed that the expression of BUB1B was significantly correlated with the prognosis of TNBC [overall survival, hazard ratio (HR)=0.52, 95%CI (0.35-0.77), P=0.001; distant metastasis-free, HR=0.72, 95%CI (0.52-0.98), P=0.038]. The immunohistochemical analyses of 139 formalin fixed paraffin-embedded samples showed that the low expression of BUB1B was correlated with poor prognosis in TNBC [HR=0.41, 95%CI (0.18-0.95), P=0.024]. Conclusions: The low expression of BUB1B protein is associated with poor prognosis in TNBC patients, and the molecular mechanism related with prognosis and potential therapeutic targets need to be further studied.

Quantitative Analysis on Immunophenotype of CD34+ Myeloid Precursor Cells in Myelodysplastic Syndrome and Its Correlation with Clinical Features

To investigate the quantitative expression of immunophenotype of CD34+ myeloid precursor cells in myelodysplastic syndrome (MDS) patients and its correlation with clinical characteristics, and understand the effect of quantitative expression of CD7 and CD117 on the prognosis of low-risk MDS patients. Multi-parameter flow cytometry (FCM) was used to detect the proportion and mean fluorescence intensity (MFI) of each antigen of bone marrow CD34+ myeloid precursor cells in 79 MDS patients. The correlation between the expression level of each immune marker and clinical characteristics was compared. The effects of quantitative expressions of CD7 and CD117 on the overall survival rate of low-risk patients were explored. Bone marrow blast cell proportion (P<0.01), RBC level (P<0.01), and Hb level (P<0.05) of high-risk MDS patients were higher, while EPO level (P<0.05) was lower than those of low-risk patients. The proportion of CD34+ blast cells (P<0.01), the proportion of CD117 (P<0.05) and the MFI of CD7 (P<0.05) were higher in high-risk patients than those in low-risk patients, but the MFI of CD123 was lower (P<0.05). In high-risk MDS patients, CD15/CD34 (MFI) and CD19/CD34 (MFI) positively correlated with the proportion of total T cells (r=0.458; r=0.505), while CD19/CD34 (%) and CD19/CD34 (MFI) negatively correlated with WBC levels (r=-0.469; r=-0.503). In low-risk MDS patients, CD34+ (%) positively correlated with bone marrow erythrocyte proportion, PLT level and neutrophil level (r=0.426; r=0.486; r=0.495), but negatively correlated with LDH level (r=-0.421); WT1 expression level was positively correlated with CD10/CD34 (%), CD10/CD34 (MFI) and CD117/CD34 (MFI) (r=0.745; r=0.800; r=0.434), while negatively correlated with CD11b/CD34 (%)(r=-0.457); CD19/CD34 (%) and CD71/CD34 (MFI) negatively correlated with NK cell proportion (r=-0.786; r=-0.514); CD10/CD34 (%) positively correlated with Th/Ts, while CD7/CD34 (MFI) negatively correlated with the proportion of Th cells (r=0.738; r=-0.513); HLADR/CD34 (%) and HLADR/CD34 (MFI) negatively correlated with PLT level (r=-0.461; r=-0.445), while HLADR/CD34 (MFI) positively correlated with bone marrow NAP fraction (r=0.552). The quantitative expression of CD7 and CD117 had no significant effect on the overall survival rate of low-risk MDS patients. The immunophenotype of CD34+ myeloid precursor cell in different risk groups in MDS patients is related to clinical characteristics. Bone marrow cell morphology, clinical and laboratory features and immunophenotype will be of great significance to the diagnosis, clinical classification and prognosis evaluation of MDS patients.

Expert consensus on clinical detection of rheumatoid arthritis related autoantibodies

Rheumatoid arthritis (RA) is a common chronic and systemic autoimmune disease. Early diagnosis and standard treatment are the keys to control the disease and improve the prognosis. A variety of autoantibodies such as rheumatoid factor and anti-citrullinated peptide/protein antibodies can be detected in serum of patients with rheumatoid arthritis, which are important for early diagnosis and differential diagnosis of RA, judgment of disease severity and prognosis evaluation. The standardization of autoantibody detection related to rheumatoid arthritis is very important for its clinical application. Under the organization of the Committee of the Autoantibodies Detection of Rheumatology and Immunology Physicians Committee of Chinese Medical Doctor Association, expert consensus on clinical application of rheumatoid arthritis related autoantibodies detection were established by a joint group of Chinese multi-disciplinary experts. The consensus aims to standardize the detection of RA associated autoantibodies, and to provide a reference for clinicians and laboratory technicians to use and interpret rheumatoid arthritis-related autoantibodies in daily practice.

Genome instability and lymphoma.

Lymphoma is one of the most common malignant tumor of the hematologic system. The genome instability is not only an important molecular basis for the development of lymphoma, but also has important value in the diagnosis and prognosis of lymphoma. There are 2 types of genome instability: Microsatellite instability (MSI/MIN) at gene level and chromosomal instability at chromosome level. Through the study on genes associated with lymphoma, the unstable genes associated with lymphoma could be found, meanwhile the mechanism of its occurrence and development of lymphoma could be explored, and the important basis of molecular biology could also be provided in the field of current hot lymphoma precision medical research.

RNA methylation and neurovascular unit remodeling.

RNA methylation is of great significance in the regulation of gene expression, among which the more important methylation modifiers are N6-methyladenosine (m6A) and 5-methylcytosine (m5C). The methylation process is mainly regulated by 3 kinds of proteins: methyltransferase, demethylase, and reader. m6A, m5C, and their related proteins have high abundance in the brain, and they have important roles in the development of the nervous system and the repair and remodeling of the vascular system. The neurovascular unit (NVU) is a unit of brain structure and function composed of neurons, capillaries, astrocytes, supporting cells, and extracellular matrix. The local microenvironment for NVU has an important role in nerve cell function repair, and the remodeling of NVU is of great significance in the prognosis of various neurological diseases.

Osimertinib-Induced Unilateral Diffuse Alveolar Hemorrhage in a Patient With Pulmonary Adenocarcinoma

A 70-year-old man with lung adenocarcinoma was admitted to our hospital due to progressive dyspnea, 4 months after osimertinib initiation. His chest radiograph and computed tomography revealed ground-glass opacities and consolidations dominantly in the upper left lung. He took neither antiplatelet nor anticoagulation agent. No abnormality in coagulation was detected. Bronchoalveolar lavage fluid (BALF) became serially and increasingly hemorrhagic, and confirmed the diagnosis of alveolar hemorrhage. After steroid pulse therapy and withdrawal of osimertinib, his condition gradually improved, accompanied by regression of ground-glass opacities and consolidations. Osimertinib causes not only interstitial pneumonia but also alveolar hemorrhage. The consolidations may spread not bilaterally, but be localized unilaterally. We have to keep this rare adverse event in mind, and consider immediate withdrawal of osimertinib and treatment with steroid. Increased lymphocytes in the BALF may be a potential indicator of sensitivity to steroid and favorable prognosis in diffuse alveolar hemorrhage. J Med Cases. 2021;12(7):295-299 doi: https://doi.org/10.14740/jmc3702

Acute Disseminated Encephalomyelitis

Absrtract Acute disseminated encephalomyelitis (ADEM) is an immune-mediated inflammatory demyelinating disorder of the central nervous system that predominantly affects the pediatric population, and it is characterized by an acute or subacute onset of multifocal neurological symptoms. ADEM is typically a monophasic illness, and the majority of cases are associated with either a preceding infection or vaccination. First-line therapy for the disease is intravenous administration of high-dose methylprednisolone, and the long-term prognosis of ADEM is generally favorable.

Glioblastoma

Glioblastoma, the most malignant and most common form of glioma, is known to portend very poor prognosis with the median overall survival of approximately 1.5 years. Its treatment requires a multidisciplinary approach, which consists of maximal safe resection followed by radiotherapy and chemotherapy with temozolomide. Bevacizumab is approved for newly diagnosed as well as recurrent malignant glioma in Japan. NovoTTF is a novel medical device that emits alternating electric fields; it inhibits the proliferation and growth of the tumor by interfering with tumor cell mitosis at anaphase. A photodynamic therapy with talaporfin sodium has been approved for primary malignant brain tumor including glioblastoma in Japan. For epilepsy secondary to glioblastoma, a novel class of antiepileptics such as levetiracetam and lacosamide is preferred given the lack of drug-drug interactions. Perampanel is a selective antagonist of AMPA receptors, the major subtype of ionotropic glutamate receptors; it may be a preferred antiepileptics for glioblastoma, given the in vitro and in vivo analyses suggesting that it decreases the proliferation and invasion of tumor cells. In this chapter, I describe the overview of the multidisciplinary treatments of glioblastoma. I also describe the future perspectives.

Rheumatoid Meningitis

Rheumatoid meningitis, a central nervous system complication of rheumatoid arthritis, has low morbidity but poor prognosis without treatment. Contrast-enhanced meningeal lesions on one side of the brain on MRI and hyperintensity of the pia mater on FLAIR image are characteristic features and should trigger the suspicion of rheumatoid meningitis. Steroids are effective for treatment, and good outcomes can be obtained through early diagnosis and intervention.

A logistic regression model for prediction of glioma grading based on radiomics.

Glioma is the most common intracranial primary tumor in central nervous system. Glioma grading possesses important guiding significance for the selection of clinical treatment and follow-up plan, and the assessment of prognosis. This study aims to explore the feasibility of logistic regression model based on radiomics to predict glioma grading. Retrospective analysis was performed on 146 glioma patients with confirmed pathological diagnosis from January, 2012 to December, 2018. A total of 41 radiomics features were extracted from contrast-enhanced T1-weighted imaging (T1WI+C) lesion by manual segmentation. Least absolute shrinkage and selection operator (LASSO) was used to select the most-predictive radiomics features for pathological grading and to calculate radiomics score (Rad-score) of each patient. A logistic regression model was built to explore the correlation between giloma grading and Rad-score. Receiver operating characteristic (ROC) curve was performed to evaluate the model's predictive ability with area under the curve (AUC) for the evaluation index. Hosmer-Lemeshow test was used to measure the model's predictive accuracy. A total of 5 imaging features selected by LASSO were used to establish a logistic regression model for predicting glioma grading. The model showed good discrimination with AUC value of 0.919. Hosmer-Lemeshow test showed no significant difference between the calibration curve and the ideal curve (P=0.808), indicating high predictive accuracy of the model. The logistic regression model using radiomics exhibits a relatively high accuracy for predicting glioma grading, which may serve as a complementary tool for preoperative prediction of giloma grading.