З’ясовано поточний стан процесів цифровізації в Україні, напрями і шляхи прискорення її цифрового розвитку. Розкрито зміст і проаналізовано фактори сприяння й гальмування цифрових перетворень, серед яких: наявний вагомий людський потенціал ІТ-сектору, доступність інтернет-зв’язку, впровадження цифрових ініціатив Європейського Союзу, діяльність спільнот, фактори інституційного середовища і цифрової інфраструктури. Показано, що впровадження технічних рішень єдиного європейського цифрового ринку для обміну електронними даними (eCommerce, eDelivery, eCustom) є безпечним, надійним і перевіреним способом, що пов’язує бізнес не тільки з країнами ЄС, але й за його межами. Проаналізовано становлення ІКТ-сектору в Україні за останні більш як 20 років через призму розробки та впровадження законодавчих і нормативних актів, напрямів і заходів державної політики у цій сфері. Виявлено переваги, недоліки й прогалини в інституційному середовищі країни. Акцентовано на перевагах програмно-цільового підходу і методології стратегічного планування для розв’язання комплексних проблем соціально-економічного розвитку. Доведено неефективність розробки і впровадження законодавчих ініціатив у відриві від загальнонаціональних цілей та пріоритетів. Обґрунтовано необхідність і доцільність розробки Державної цільової програми розвитку сектору ІКТ в Україні, оновлення існуючої Концепції цифрового розвитку економіки та суспільства і формування державної промислової політики. Розроблено пропозиції щодо створення в Україні потужного виробничого потенціалу цифрової індустрії та прискореного зведення національної цифрової інфраструктури. Розкрито перспективні напрями цифровізації в Україні, до яких віднесено: штучний інтелект, технології розподіленого реєстру і квантові обчислення. Запропоновано відновити практику розробки державних довго- і середньострокових планів соціально-економічного розвитку країни як системної основи для розгортання галузевих ініціатив з цифровізації.