Habermas Research Articles

The Analysis of the Algebraic Proving Process Based on Habermas Construct of Rationality

The Analysis of the Algebraic Proving Process Based on Habermas Construct of Rationality

How Might the Gear of Hegel' State of Wagon Turn with the Hand of Habermas in Modernity?

How Might the Gear of Hegel' State of Wagon Turn with the Hand of Habermas in Modernity?

La “Teoría Crítica del Discurso” como herramienta metodológica para la investigación en teoría social

En este trabajo daremos forma a una metodología particular dentro del trabajo en teoría social, llamada "Teoría Crítica del Discurso". Esta metodología se inscribe dentro de la discusión abierta en los últimos años acerca de los modos y técnicas de trabajo teórico en las ciencias sociales, y resulta de una combinación entre la Historia Conceptual, la Teoría Crítica y el Análisis Discursivo. Se estudiará especialmente el antecedente de la corriente conocida como Análisis Crítico del Discurso o ACD, de Norman Fairclough y Ruth Wodak, y se pasará revista a los aportes de autores fundamentales de la teoría sociológica crítica a las reflexiones en torno al lenguaje y el discurso, como ser Max Horkheimer, Charles Wright Mills, Herbert Marcuse, Alvin Gouldner y Jürgen Habermas.

Dos totens às vestes talares: Os atores processuais (des)conhecem o que é democracia?

This paper aims to present some pragmatic perspectives concerning the possible knowledge from procedural actors regarding the direction of democracy in the world of the criminal legal practice, their roles and responsibilities towards this matter, as these phenomena can be noticed in our everyday forensic environment, and in such a unique way in Brazil. Finally, this paper investigates what it would do to the future of democracy in this country. Furthermore, as a phatic referential, realistic considerations of the dynamics of the Criminal Procedure are presented. With a theoretical reference, digressions utilize contemporary philosophy, specifically linked to Habermas' democracy and communicative action.

Problematizando o conceito de responsabilidade social empresarial: implicações de uma leitura multidisciplinar

A responsabilidade social empresarial (RSE), em décadas recentes, ganhou amplo espaço na pesquisa acadêmica e na prática gerencial. Apesar de estar em evidência, seu conceito ainda suscita dúvidas. De que realmente se trata a RSE? Como se relacionam as partes envolvidas? Sujeita-se a ideia que representa a algum tipo de controle? Com a difusão da RSE, o conceito anuviou-se, adquirindo sentidos diversos, conforme as resultantes dos propósitos em questão. Visando-se compreendê-lo melhor, procede-se neste artigo a uma leitura multidisciplinar da RSE. Utiliza-se, para tanto, de aportes da Administração, do Direito e da Filosofia, com enfoque no pensamento habermasiano. A Teoria da Ação Comunicativa de Habermas possibilita que se direcione à RSE uma visão crítica, extensora das acepções que a ela usualmente se atribuem. Trata-se de pesquisa teórica, cujo objetivo é discutir a RSE reflexivamente e por ângulos variados. Aponta-se para a necessidade de investir na inteligibilidade conceitual da RSE.

Habermas, 1968, and the turn to aesthetic‐expressive protest

Habermas, 1968, and the turn to aesthetic‐expressive protest

Los derechos sociales como derechos «de segunda»: razones frecuentes y visiones críticas

En este artículo indago sobre la exigibilidad de los derechos sociales a partir de visiones críticas que formulan autores que entienden a la democracia como una conversación entre iguales (Habermas, Nino, Gargarella, Alegre, Atria). Particularmente, examino algunas razones que han contribuido a reducirlos a «derechos de segunda», frente a los civiles y políticos. En ese cometido evalúo dos categorías de frecuente uso en el discurso de los derechos humanos: la que los califica según sean (o no) operativos y la que los separa por generaciones. A partir de allí doy cuenta de la convergencia existente entre las categorías «derechos de segunda generación» y «derechos programáticos». Luego describo visiones críticas de esa reducción, para sugerir que garantizar derechos sociales puede mejorar el valor sustantivo y el valor epistémico de los procesos democráticos. Finalmente, apunto algunas reflexiones provisorias.

Book Review: Habermas and the Media, by Hartmut Wessler

Book Review: Habermas and the Media, by Hartmut Wessler

My/our debt to Habermas

My/our debt to Habermas

Review of Habermas and the Media by Hartmut Wessler (Medford, MA: Polity, 2018)

Review of Habermas and the Media by Hartmut Wessler (Medford, MA: Polity, 2018)

Сучасна філософія визнання: «комунікативна утопія» чи реальний соціальний проект?

У статті проаналізовано сучасні філософські дискурси реальних механізмів, способів взаємозв’язку ідентичності та визнання в контексті «усвідомлення несправедливості», «патологій» суспільного буття. А також показано, що, на відміну від переважно монологічних ідей визнання П. Рікера, Ч. Тейлора та «комунікативної утопії» Ю. Габермаса, Т. Ренч і А. Гонет пропонують його інтерсуб’єк-тивний, реалістичний концепт. Важливою ознакою останнього стало розширення «перспективи справедливості», подолання її звуженого варіанту через звернення до «іншого справедливості», до визнання та турботи. Таким чином, А. Гонет пропонує доповнити моральний принцип однакового ставлення до людей нормою конкретного обов’язку щодо окремої людини, яка потребує допомоги. Підсумовуючи осмислення проблеми визнання в сучасній філософії, автор наголошує на значенні створення А. Гонетом теорії визнання в річищі теорії свободи і справедливості. Відомий німецький мислитель у такий спосіб прагне реабілітувати основні настанови соціальної філософії Франкфуртської школи з метою пошуків адекватних шляхів подолання розмаїтих проявів соціальної несправедливості, приниження, зневаги людської гідності. І має це відбуватися на засадах осягнення внутрішнього потенціалу самого феномена визнання як принципово важливої (насамперед для вітчизняного простору) можливості узгодження формально-легітимних інституційних його структур зі справжнім визнанням їх як справедливих. З метою перетворення свого бачення визнання з «комунікативної утопії» на дієвий соціальний проект А. Гонет намагається переомислити ідеї Дж. Ролза, Н. Фрейзер, доповнити етику дискурсу розлогою теорією визнання та етикою турботи.

Habermas and Giddens on Praxis and Modernity: A Constructive Comparison

Habermas and Giddens on Praxis and Modernity: A Constructive Comparison

Back to the future! Habermas and Dewey on democracy in capitalist times

Back to the future! Habermas and Dewey on democracy in capitalist times

Jürgen Habermas’ Post-marxism and Dialectics of Social Development

В статье рассматривается вклад Юргена Хабермаса в теоретическую социологию и анализируется его концепция развития современного общества. Дана характеристика неомарксистского и постмарксистского этапов его научного творчества. Показано, что интегративная парадигма Хабермаса и его «двухуровневая» теория общества открывают новую перспективу в понимании целей и индикаторов социального развития. Идеи коммуникативной рациональности и коммуникативного действия как оснований социальности созвучны современным тенденциям социального развития, но в теории Хабермаса они используются, чтобы противостоять социальным изменениям и отстаивать ценности и институты позапрошлого столетия. Концепция защиты жизненного мира от экспансии системы характеризуется как утопический проект сохранения привычных форм социальности. В современном контексте процессов виртуализации и поствиртуализации жизненным миром, где происходят создание смыслов, развитие символических структур и легитимация систем, предстает не консервативная повседневность как обыденная реальность, воспроизводящая традиционность, а дополненная реальность, создаваемая креативными и мобильными коммуникациями, сетевыми и потоковыми структурами.

Habermas revisited: Resurrecting the contested roots of communicative planning theory

Habermas revisited: Resurrecting the contested roots of communicative planning theory

보편 인권과 다원성의 조화 : 하버마스의 이중적 인권 개념을 바탕으로

하버마스는 『사실성과 타당성』에서 보편 인권이 다원성을 수용하는 한 가지 가능성을 제안한다. 그에 따르면 인권은 법 규범과 도덕규범의 성격을 모두 갖고 있는 규범이며, 이러한 이중적 성격으로 인해 사적 자율성과 공적 자율성을 모두 포괄한다. 나아가 인권이 도출될 때에도 논리적 차원에서 권리체계가 발생하는 단계와 각 국가에서 헌법을 통해 기본권이 구체화되는 이중의 단계를 거친다. 국가들은 권리체계를 기준점으로 삼아 각국의 상황에 맞게 헌법을 제정하는 한편, 권리체계 또한 다양한 헌법의 사례들을 통해 비로소 재구성되고 해석될 수 있기 때문에 권리체계와 헌법은 상호의존적이다. 특히 권리체계를 구성하는 다섯 개의 권리범주들 중 마지막 범주인 생활보장권의 경우, 자유권 및 정치적 참여권에 해당하는 다른 범주들을 제대로 보장하기 위해 그 구체적인 내용이 사회마다 달라진다. 이처럼 생활보장권이 상황에 따라 다양하게 조형됨으로써 인권의 목록에 있어서 다원성의 여지가 열린다.

Revolution, Revelation, Responsibility: Emancipatory Futures in Benjamin and Habermas

Revolution, Revelation, Responsibility: Emancipatory Futures in Benjamin and Habermas

Rethinking the Post-Secular and Secular with Habermas and Ambedkar

Die liberale These der Sakularisation trennt Religion und Staat, um religiosen Dogmatismus zu bekampfen. Daneben besagt diese These, dass Religion im offentlichen Raum irrelevant wird, wenn sie durch die Wissenschaft, durch Politik und durch die Logik der Verwaltung ersetzt wird. Die Grenzen dieser These sind, im Zusammenhang mit der Ruckkehr der Religion – haufig in der Form des Extremismus – in den offentlichen Raum in jungerer Zeit, eingehend diskutiert worden. Habermas’ Konzept des „Postsakularen“ nimmt diesen Tatbestand auf und bedenkt das Verhaltnis von Religion und Politik. Jedoch gelingt es Habermas nicht, uber das binare Schema von Zivilgesellschaft und Staat hinauszugelangen. Dies liegt an seiner Betonung der Diskursivitat (wie Cooke konstatiert) und an seiner Konzentration auf den europaischen Kontext der Sakularisierung. Es ware erhellend fur Habermas, wenn er einen Blick auf den Kontext der indischen Diskussion uber die Sakularisierung werfen wurde, um von dort aus zur Frage der Moglichkeit eines Dialogs zwischen Religion und Politik zu gelangen. Das indische Gesetz definiert Sakularitat in enger Verbindung mit Religion und formuliert zugleich die Moglichkeit der Reform von Religion. Jedoch haben die Diskussionen in Indien die aktive Rolle ausgeblendet, die Ambedkar spielt, wenn er die Kritik in die Religion einfuhrt und Kastendiskriminierung mit fehlender religioser Harmonie in Zusammenhang bringt. Ambedkar verortete Kasten- und Geschlechtsungleichheit in den dogmatischen religiosen Praktiken und den Doktrinen des Hinduismus. Konsequenterweise war fur Ambedkar Religion zugleich die Basis fur soziale Ungleichheit und der Weg ihrer Beseitigung. Dies wiederum lag an ihrem sozialen und offentlichen Charakter. Indem Ambedkar Kritik, Vernunft und nichtdiskursive Erkenntnis in den offentlichen Raum einfuhrt, bietet er einen Weg aus jener Sackgasse, in der sich Habermas bezuglich der Integration von Religion und Politik befindet.

Ki Hadjar Dewantara’s School of Arts Education: A Study of Philosophy on Arts Education Based on Habermas’ Critical Method

Ki Hadjar Dewantara’s school of arts education: A study of philosophy on arts education based on Habermas’ critical method. There are six steps of critical methods: the empirical analysis of historical philosophy, language analysis, hermeneutics analysis, analysis of ideology criticism, functional analysis, and construction of historical materialism. The research results and discussion show that in this study: (1) Dewantara's art education is defined as an education that is oriented on a system that liberates and instills moral values through arts. (2) The results of the critical analysis: the philosophy of empirical history, language, ideological criticism, functionalism, and historical materialism, in the field of arts education, contain the meaning of selecting the philosophy of applied arts education based on the consciousness of its own cultural basis. (3) In response to the development of human resources, arts education is capable of directing the nation to be superior in the world of science, technology, and arts, based on the fundamental capital of human creativity and cultural manifestations as a source of knowledge. The scientific contributions of this research are as the following. Firstly, in the form of explanatory and ideological analysis and national education and arts education systems through political-socio-cultural explanations. Secondly, the explanation of the ideology of arts education is based on historical, social, political, and cultural bases as a critical study of national and art education practices. Thirdly, the findings of this study are the implications of arts education based on the concept of Dewantara's arts education.

Review of 'Habermas' by Kenneth Baynes

-