Уже майже півтора року від початку повномасштабного вторгнення російських військ до України наш народ демонструє всьому світові наявність безцінних вітчизняних нематеріальних активів: культурних, етнічних, генетичних, інтелектуальних – у форматі мужності, рішучості, комунікативності, лідерства і стійкості. Завдяки синергійному ефекту їх поєднання з матеріальною складовою в цілому збережено макроекономічну, фінансову і зовнішню стабільність, хоча загрози деструктивних явищ посилюються. Тому, незважаючи на нашу незламність і підтримку Міжнародного валютного фонду та інше значне офіційне фінансування ззовні, перед Україною й надалі поставатимуть серйозні виклики й залишатимуться істотні потреби в грошово-кредитному ресурсі. Корпоративний сектор економіки потребує високих обсягів капіталовкладень, які є неможливими без гармонізації інформаційного простору ділової активності підприємців і роботодавців із світовими нормами і правилами дотримання принципів транспарентності, підзвітності, захисту прав власності, а також поліпшення інвестиційного клімату й подолання корупції на всіх рівнях. З використанням сучасних економічних теорій, досліджень, з одного боку, і досвіду корпоративного підприємництва в координатах регулюючої ролі наднаціональних, державних структур – з іншого, визначено методологічні засади просування найкращої практики звітування підприємств про сталий розвиток з метою їх подальшої імплементації в Україні. На основі аналізу ключових змін, які вносяться до Директив ЄС, інших міжнародних регламентів, запропоновано шляхи подальшої стандартизації розкриття інформації про стресостійкість, а також сталий розвиток суб’єктів господарювання. Обґрунтовано доречність інтеграції до звітного циклу підприємств даних щодо потенціалу шокової резилієнтності в умовах війни і повоєнної відбудови, які є вельми суттєвими.