В даному дослідженні з’ясовується наявність та сила впливу одного актора на іншого під час формування порядку денного освітньої політики в Україні. Вивчення названого явища допомагає виявити характер відносин між акторами в підсистемі державної політики у сфері освіти. Окрім цього, також забезпечує емпіричну основу для формування теорій та нормативних оцінок дій влади. Зібрані за допомогою контент-аналізу емпіричні дані містять інформацію про розподіл уваги акторів між 67 проблемами освіти впродовж 1998 – 2014 років. Для виявлення та оцінки ефектів встановлення порядку денного як свідчення впливу акторів використано кореляційний та негативний біноміальний регресійний аналіз. В результаті дослідження виявлено, що у відносинах між інституціональними акторами переважає самостійність над залежністю під час формування порядку денного та є відсутньою монополія на його встановлення. Окрім цього, легіслатура здійснює більший вплив на інших акторів, ніж зазнає з їхньої сторони. Також проведений аналіз засвідчив, що в більшості випадків інституціональні актори є залежними від мас-медіа, політичних партій та лідерів.