Comprehensive Treatment Of Patients Research Articles

Реабілітаційні заходи у хворих на ранніх стадіях коксартрозу після проведення артроскопії кульшового суглоба

Актуальність. Розробка програм реабілітації для хворих після оперативних втручань з використанням сучасних методів остеосинтезу — один із найважливіших напрямків розвитку сучасного відновного лікування хворих ортопедо-травматологічного профілю. Мета дослідження: розробити реабілітаційні заходи в комплексному лікуванні хворих на ранніх стадіях коксартрозу після проведення артроскопії кульшового суглоба. Матеріали та методи. Проведено аналіз лікування 95 хворих із остеоартрозом кульшового суглоба I–II ст., яким виконане артроскопічне оперативне втручання на базі травматологічного відділення Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова та ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» у період 2007–2016 рр. Результати. На основі комплексного обстеження хворих на ранніх стадіях коксартрозу після проведення артроскопії кульшового суглоба розроблені засоби реабілітації в комплексному лікуванні цієї категорії хворих. Запропоновані засоби відповідали терміну післяопераційного періоду, особливостям оперативного втручання під час виконання артроскопії кульшового суглоба та індивідуальним особливостям пацієнтів та дали можливість у 100 % хворих провести ефективне відновне лікування. Висновки. Впровадження запропонованих авторами засобів реабілітації дозволить проводити повноцінне диференційоване лікування та покращить ефективність надання медичної допомоги цій категорії хворих.

Аероіонна діагностика нутритивних розладів у клінічній практиці

У статті надано результати дослідження аероіонів повітря, що видихається, у 310 пацієнтів із поєднаною патологією органів травлення. Наведено дані про новий неінвазивний метод діагностики та індивідуалізації комплексного лікування хворих, зокрема дієтотерапії. Обґрунтовано підбір продуктів харчування згідно з основними електрохімічними характеристиками. Оцінено перспективи використання методу аероіонного тестування в клінічній практиці як технології первинного скринінгу та неінвазивного контролю результатів лікування.

Метаболічна терапія в комплексному лікуванні пацієнтів із коморбідністю хронічного панкреатиту та стабільної ішемічної хвороби серця

Метаболічна терапія — це один із небагатьох способів відновлення нормальної роботи всіх життєво важливих органів і систем. Метою роботи було дослідити ефективність курсового лікування метаболічним препаратом Вазонат (мельдонію дигідрат) щодо корекції прооксидантно-антиоксидантних та трофологічних порушень у хворих із коморбідним перебігом хронічного панкреатиту (ХП) та стабільної ішемічної хвороби серця (СІХС). У дослідження було включено 90 пацієнтів із ХП у поєднанні із СІХС, яких було поділено на дві групи (залежно від програм лікування): І група (45 хворих) отримувала загальноприй­няте лікування; ІІ група (45 хворих) окрім загальноприйнятого лікування додатково отримувала препарат Вазонат за такою схемою: по 5 мл в/в струминно 1 раз на день протягом 10 днів з подальшим прийомом по 1 капсулі (250 мг) 2 рази на день протягом одного місяця. Було доведено, що додавання до комплексної терапії хворих із коморбідністю ХП та СІХС препарату Вазонат більшою мірою сприяє покращенню показників трофологічного та прооксидантно-антиоксидантного статусу, ніж стандартна базисна терапія.

Стан мікробіоти порожнини товстого кишечника у хворих на цукровий діабет 1-го типу залежно від тяжкості клінічного перебігу

Вступ. Цукровий діабет (ЦД) 1-го типу призводить до розвитку та несприятливого клінічного перебігу хронічних запальних захворювань, у тому числі і лор-органів. Мета дослідження: вивчити видовий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки хворих на ЦД 1-го типу залежно від тяжкості його клінічного перебігу. Матеріали і методи. Бактеріологічним і мікологічним методами проведено обстеження вмісту порожнини товстої кишки у 50 хворих на ЦД 1-го типу віком від 15 до 60 років, середнього і тяжкого ступенів клінічного перебігу, а також у 30 практично здорових людей такого ж віку, які вважали себе здоровими і не хворіли на будь-яку патологію протягом останніх 6 місяців. З 50 хворих у 39 діагностований ЦД тяжкої форми, а в 11 — клінічний перебіг середнього ступеня тяжкості. Результати. При середньому і тяжкому перебігу ЦД 1-го типу у вмісті порожнини товстої кишки формується дефіцит автохтонних, найважливіших за представництвом у товстокишковому мікробіоценозі анаеробних бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Peptostreptococcus, Enterococcus. На такому тлі настає контамінація порожнини товстої кишки патогенними (E.coli Hly+, ентеропатогенні кишкові палички) та умовно-патогенними (Enterobacter, Citrobacter, Serratia, Proteus) ентеробактеріями, а також умовно-патогенними бактеріями роду Bacteroides, Clostridium, P.niger, Staphylococcus і дріжджоподібними грибами роду Candida, шо досягають високого популяційного рівня. Висновки. У мікробіоценозі порожнини товстої кишки хворих на ЦД 1-го типу суттєво зростає рівень ентеротоксигенних і ентеротоксичних (61,38 %) та умовно-патогенних бактерій (71,24 %). Зміна видового складу, індексу домінування Бергера — Паркера, індексу постійності призводить до зміни ролі кожного компонента мікробіоценозу порожнини товстої кишки хворих на ЦД 1-го типу як із середнім, так і більшою мірою з тяжким ступенем перебігу. У хворих на ЦД 1-го типу середнього та тяжкого перебігу в порожнині товстої кишки відзначається виражений (р < 0,05–0,001) дефіцит облігатних бактерій роду Bifidobacterium — на 50,04 %, Lactobacillus — на 34,82 %, Peptostreptococcus — на 16,0 %, Enterococcus — на 11,68 %. З поглибленням тяжкості клінічного перебігу посилюється дефіцит та прогнозується чітка картина зниження ролі біфідо- та лактобактерій у товстокишковому мікробіоценозі. Отримані дані є підставою для вивчення ефективності пробіотиків у комплексному лікуванні хворих на ЦД 1-го типу до, після та через 3 місяці після лікування на основі аналізу видового складу і популяційного рівня мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки, а також для розробки лікувальної тактики гнійних синуїтів у пацієнтів з ЦД 1-го типу із включенням у схеми комплексного лікування пробіотиків.

Вивчення ефективності препарату Вазонат у комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет 2-го типу

Мета дослідження — вивчення ефективності Вазонату (мельдонію) у хворих на цукровий діабет 2-го типу у порівняльному 12-тижневому дослідженні. Матеріали та методи. Обстежено 55 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Пацієнтам першої групи на додаток до базисної терапії ЦД призначали мельдоній (Вазонат, АТ «Олайнфарм», Латвія) в дозі 1000 мг/добу впродовж 12 тижнів. До другої групи увійшло 25 хворих на ЦД 2-го типу (8 чоловіків і 17 жінок, середній вік 60,4 ± 1,9 року), які отримували тільки базисну терапію ЦД. Результати. 12-тижнева терапія мельдонієм у складі комбінованої терапії ЦД 2-го типу статистично значимо покращує показники функціонального стану нирок, на що вказує значуще зниження рівня мікроальбумінурії, креатиніну та збільшення швидкості клубочкової фільтрації в першій групі пацієнтів. Включення в схему лікування Вазонату у хворих на ЦД 2-го типу покращує морфофункціональні параметри серця, має додаткову нефропротекторну дію, знижує середні значення рівня тригліцеридів і ліпопротеїнів низької щільності, а також рівень глікованого гемоглобіну порівняно з базисною терапією. Висновки. Вазонат, що поєднує кардіопротективні властивості та цукрознижуючий ефект, є особливо вдалим вибором для комплексної терапії пацієнтів із порушеннями метаболізму глюкози, діабетичною нефропатією і серцевою недостатністю.

Клінічний досвід використання рослинного засобу Глюцемедін у комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет 2-го типу

Актуальність. Сучасним завданням лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу й дисліпопротеїнемією є аналіз ефективності поєднання стандартних цукрознижувальних засобів з фітотерапевтичними препаратами, але інформація про особливості їх використання потребує уточнення. Мета: оцінити вплив лікування фіксованою комбінацією екстракту листя джимнеми, листя банаби й гіркої дині в поєднанні з препаратами сульфонілсечовини й метформіну на динаміку клінічного стану, вуглеводний і ліпідний обміни в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 40 пацієнтів (з них 16 чоловіків) віком 61,7 ± 7,8 року із цукровим діабетом 2-го типу. В усіх хворих до початку лікування й через 2 місяці виконували загальний аналіз крові, визначали рівень глікованого гемоглобіну, креатиніну, сечовини, білірубіну, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, холестерину, ліпопротеїнів високої та низької щільності, тригліцеридів, глюкози. Усі пацієнти відповідно до базової цукрознижувальної терапії були поділені на чотири групи. 1-ша група отримувала метформін (n = 6); 2-га група — метформін і гліклазид (n = 10); 3-тя група — метформін і глімепірид (n = 14). Пацієнтам дозу цукрознижувальних препаратів не змінювали під час усього дослідження, додатково був призначений Глюцемедінпо 1 капсулі тричі на день протягом 2 місяців. У 4-й (контрольній) групі (n = 10) стандартну цукрознижувальну терапію не модифікували. Результати. Включення в лікувальні заходи прийому Глюцемедінупривело до статистично значущого зниження рівня глікемії, глікованого гемоглобіну, тригліцеридів і збільшення рівня ліпопротеїнів високої щільності й не вплинуло на концентрацію загального холестерину й ліпопротеїнів низької щільності. Висновки. Отримані результати дозволяють вважати, що ефективність комбінованої терапії Глюцемедіном і пероральними цукрознижувальними засобами є наслідком взаємної потенціюючої дії цих фармакологічних агентів на досліджувані показники, що обґрунтовує доцільність її використання в лікуванні хворих на цукровий діабет 2-го типу.

Застосування Нуклео Ц.М.Ф. форте в комплексному лікуванні діабетичної полінейропатії

Актуальність. Цукровий діабет (ЦД) є одним із соціально значущих захворювань. На момент маніфестації ЦД до 6 % хворих мають ознаки діабетичної полінейропатії (ДПН), через 5 років захворювання її спостерігають у 15 % пацієнтів, а через 15 років — у 25 % хворих на ЦД. Близько 80 % пацієнтів із ДПН мають безсимптомну форму, а больова форма ДПН діагностується в 10–20 % випадків. ДПН у деяких випадках передує появі клінічних ознак ЦД. Для адекватного лікування ДПН необхідно знати, що патогенез нейропатії при ЦД пов’язаний із комплексним ураженням нейрональних мембран метаболічного характеру. Метою нашого дослідження було вивчення ефективності препарату Нуклео Ц.М.Ф. форте в комплексному лікуванні ДПН. Матеріали та методи. Було обстежено 30 хворих на ЦД 1-го і 2-го типу (8 чоловіків і 22 жінки) з ДПН. Рівень глікованого гемоглобіну становив від 7,1 до 10,4 %. Перша група (15 пацієнтів) отримувала: альфа-ліпоєву кислоту в дозуванні 600 мг внутрішньовенно, вітаміни групи В ін’єкційно протягом 10 днів під час перебування в стаціонарі й у таблетованій формі — протягом місяця лікування в домашніх умовах. Друга група (15 пацієнтів) на додаток до терапії, яку отримувала перша група, одержувала Нуклео Ц.М.Ф. форте внутрішньом’язово протягом 10 днів під час перебування в стаціонарі, потім по 1 капсулі 2 рази на день протягом 2 місяців. Усім пацієнтам до прийому препарату, через 10 днів лікування в умовах стаціонару й через 2 місяці після лікування для оцінки неврологічного статусу проводилося клінічне неврологічне обстеження, а також динамічне обстеження пацієнтів за спеціальними клінічними опитувальниками (шкалами): нейропатичного симптоматичного рахунку і загального симптоматичного рахунку. Результати. У хворих як першої, так і другої групи спостерігався статистично позитивний вплив на симптоматику через 10 днів лікування в умовах стаціонару відповідно до шкали нейропатичного симптоматичного рахунку. Cимптоматика нейропатії в першій групі до лікування становила 10,23 ± 0,35 бала, а після лікування — 7,62 ± 0,26 бала, p < 0,001; у другій групі до лікування — 10,23 ± 0,35 бала, а після лікування — 8,00 ± 0,30 бала, p < 0,001. Відповідно до шкали загального симптоматичного рахунку інтенсивність симптомів нейропатії значно зменшилась як у першій групі (8,27 ± 0,47 бала до лікування і 6,27 ± 0,12 бала після лікування, p < 0,001), так і в другій групі (8,40 ± 0,45 бала до лікування і 6,53 ± 0,14 бала після лікування, p < 0,001). Подальші дослідження показали, що через 2 місяці від початку лікування в пацієнтів першої групи показники нейропатичного симптоматичного рахунку (10,23 ± 0,35 бала, p > 0,05) і загального симптоматичного рахунку (7,87 ± 0,38 бала, p > 0,05) повернулися до початкових або зміни були невірогідними. Двомісячне застосування Нуклео Ц.М.Ф. форте мало статистично позитивний вплив на симптоматику нейропатії відповідно до показників нейропатичного симптоматичного рахунку (7,27 ± 0,51 бала, p < 0,001) і загального симптоматичного рахунку (6,53 ± 0,14 бала, p < 0,001). Висновки. Застосування препарату Нуклео Ц.М.Ф. форте в комплексній терапії хворих на цукровий діабет може запобігти порушенням, що виникають унаслідок діабетичної полінейропатії. Виявлено довготривалий статистично значущий позитивний вплив препарату Нуклео Ц.М.Ф. форте на симптоматику нейропатії.

Использование препарата Оксилик в комплексном лечении больных с аутоиммунным тиреоидитом

Актуальность. Хронический аутоиммунный тиреоидит (АИТ) — наиболее распространенное аутоиммунное заболевание и основная причина гипотиреоза. Патогенез АИТ связан со снижением активности селенэнзимов, которые защищают щитовидную железу от оксидативного стресса и, соответственно, роста аутоиммунных процессов, что связано с дефицитом селена в эндемичных зонах, к которым относится большинство регионов Украины. Цель исследования: изучить эффективность назначения препарата Оксилик в комплексном лечении аутоимунного тиреоидита. Материалы и методы. Обследовано и пролечено 56 пациентов в возрасте от 26 до 54 лет с гипотиреозом на фоне АИТ. Для оценки эффективности лечения пациенты были методом рандомизации разделены на две группы. Представители первой группы (26 человек) получали базисное лечение в виде заместительной терапии препаратами левотироксина в адекватных дозах. Пациентам второй группы (30 человек) на фоне базисной терапии левотироксином назначалось комплексное средство Оксилик по одной капсуле в течение трех месяцев. Результаты. Установлено положительное влияние приема препарата Оксилик на показатели тиреоидного гомеостаза, что проявлялось достоверным ростом уровня свободного трийодтиронина на 150 % (р < 0,05) и соотношения свободного трийодтиронина/свободного тироксина в 3,89 раза (р < 0,05) без достоверной межгрупповой разницы. У пациентов основной группы установлено снижение титров антител к тиреоидной пероксидазе (ТПО) на 29,2 % (р < 0,05), тогда как в группе сравнения не произошло статистически значимого изменения данного показателя. В целом снижение уровня антител к ТПО на 25 % и более достигнуто у 85,2 % больных. У больных АИТ установлены негативные корреляционные связи между уровнем селена в сыворотке венозной крови и титром антител к ТПО (r = –0,368, р < 0,05). Выводы. Препарат Оксилик можно рекомендовать как средство лечения больных с аутоиммунным тиреоидитом.

ЗАСТОСУВАННЯ Α-ГЛІЦЕРИЛФОСФОРИЛХОЛІНУ В СХЕМІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ДЛЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ МОЗКОВОГО ПІВКУЛЬОВОГО ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ

The article considers the influence of α-glycerylphosphorylcholine in the scheme of comprehensive therapy on the dynamics of functional recovery in patients with cerebral hemispheric ischemic stroke. Against the background of the progressive growth of acute cerebral infarction, the problem of timely care is relevant. Timely treatment of stroke, based on evidence-based medicine, along with early activation and rehabilitation of patients is designed to reduce mortality and subsequent disability of patients. Given that cholinergic insufficiency and structural and functional damage of neurons play an important role in the pathogenesis of post-stroke disorders, the use of medicines for their correction, in particular α-glycerylphosphorylcholine, is justified. Choline alfoscerate, a precursor of acetylcholine and phosphatidylcholine, is broken down by enzymes into choline and glycerophosphate when ingested, and the choline thus obtained is able to improve neuronal functionality in patients with neurodegenerative and vascular diseases. The study revealed a significantly better recovery of impaired motor and cognitive functions after cerebral hemispheric stroke under the influence of comprehensive therapeutic and rehabilitation measures using active rehabilitation methods in conjunction with α-glycerylphosphorylcholine. The results obtained during the study allow us to report the advantage of a combination of methods of active rehabilitation and the use of the pharmacological agent α-glycerylphosphorylcholine. The feasibility and efficacy of α-glycerylphosphorylcholine are related to its ability to reduce motor and cognitive deficits after ischemic stroke. The scheme of comprehensive treatment of patients in acute and restorative periods of cerebral hemispheric ischemic stroke with the use of α-glycerylphosphorylcholine helps to increase the effectiveness of functional recovery after an acute cerebral accident, and can be used in the use of therapeutic and rehabilitation programs for patients after cerebral hemispheric ischemic stroke to reduce the post-stroke deficit.

COVID-19 КОРОНАВИРУСТЫҚ ИНФЕКЦИЯСЫ БАР ПАЦИЕНТТЕРДІ КЕШЕНДІ ЕМДЕУДЕГІ РЕМДЕСИВИР ВИРУСҚА ҚАРСЫ ПРЕПАРАТЫНЫҢ КЛИНИКАЛЫҚ ТИІМДІЛІГІ

Introduction. Currently, one of the promising antiviral drugs for the treatment of COVID-19 is remdesivir. For a final decision on the inclusion of this drug in the international recommendations for the treatment of COVID-19, further studies are needed to evaluate its effectiveness and safety in patients with COVID-19. The aim of the study is to study the clinical efficacy of remdesivir in the comprehensive therapy of patients with moderate severity of COVID-19. Materials and methods of research. In the study data was analyzed from 80 medical records of an inpatient patient with a moderate form of COVID-19. The work was carried out in accordance with the task of the Ministry of Health of the Republic of Kazakhstan as part of a clinical study which is an open retrospective study to evaluate the effectiveness of remdesivir in the comprehensive treatment of patients with COVID-19. The experimental group (the main group) consisted of 40 patients with a moderate form of COVID-19 were prescribed remdesivir at a dose of 200 mg IV on 1st day, then 100 mg IV daily, for a total of 5-7 days in addition to standard therapy. The comparison group (control group) consisted of 40 patients who received pathogenetic and symptomatic therapy without remdesivir in accordance with the clinical protocol. Statistical processing of the obtained data was carried out by methods of descriptive statistics, using a comparative analysis by the T-test Student method, frequency analysis, Chi-square calculations with the IBM SPSS Statistics 20.0 and Jamovi programs. Results and discussion. The study showed that an early start of antiviral therapy with Remdesivir compared to standard therapy without an antiviral drug in patients with a moderate form of COVID-19 is associated with a statistically significant clinical improvement and a large percentage of virus elimination from the upper respiratory tract proved by molecular genetic study. In the group of patients receiving remdesivir, complete remission of the disease with normalization of body temperature and no complaints for 7 days of hospitalization was significantly more often than in the comparison group. Antiviral therapy with the remdesivir was prescribed to patients with concomitant pathology (diabetes mellitus, obesity, arterial hypertension), which is a risk factor for a severe, unfavorable course of the disease. There were no cases of deterioration of the patient's condition due to the progression of the infectious process during the use of remdesivir. Whereas in the control group, 10% of patients had progression of the disease with the development of complications. All these patients had risk factors for the development of severe COVID-19. Conclusion. The results obtained showed that the remdesivir is an effective antiviral drug in the comprehensive treatment of COVID-19 coronavirus infection of moderate severity. Early administration of the drug in patients with a moderate form of the disease can prevent the progression of the disease to a more severe condition and the development of complications that require additional medical interventions. This drug can be used in patients with concomitant pathologies that are risk factors for a severe, unfavorable course of coronavirus infection caused by SARS-CoV-2.

ANALYSIS OF THE EFFICIENCY OF COMPLEX TREATMENT OF PATIENTS WITH GENERALIZED PERIODONTITIS ACCORDING TO THE CHANGES IN THE ACTIVITY OF BLOOD SERUM ENZYMES

ANALYSIS OF THE EFFICIENCY OF COMPLEX TREATMENT OF PATIENTS WITH GENERALIZED PERIODONTITIS ACCORDING TO THE CHANGES IN THE ACTIVITY OF BLOOD SERUM ENZYMES

THE METHOD OF TREATMENT OF PRIMARY ULCERATIVE GINGIVITIS

Despite the relatively low prevalence, necrotizing ulcerative gingivitis is the most severe among gingivitis, associated with microflora of dental biofilm and very rapid tissue destruction. The study involved 12 patients, aged 22-27 years, with acute necrotizing ulcerative gingivitis (ANUG). The new treatment approach, that was developed and tested by the authors, was used in the therapy of all ANUG patients. The treatment was considered effective in achieving positive results in the clinical picture of the disease and laboratory tests. On day 3 of gingivitis treatment, all patients subjectively noted a significant improvement in general condition, alleviation of pain. On day 7 following the treatment, subjectively, all patients had no complaints, and, objectively, the absence of edema and redness in the affected areas of the gums was noted in 9 (75%) patients; in 3 (25%) patients, a slight redness of the gums of the marginal area was detected, as well as the presence of non-mineralized dental plaque. The proposed method of treatment with the use of Tantum Verde spray as part of the complex therapy is effective, easy to use and can be recommended for use in dentistry as the anti-inflammatory therapy of primary ulcerative gingivitis. Perspectives of further research will encompass the follow up search for the effective methods of comprehensive treatment of patients with uncreative gingivitis.

Role of adenosine monophosphate-activated protein kinase as a regulator of cell energy balance in patients with metabolic disorders

The combination of diabetes mellitus type 2 and gout is common. It has been established that prolonged hyperuricemia leads to insulin resistance and suppresses the effects of insulin, which is why the study of pathogenetic links in the formation of metabolic disorders in synergistic pathologies is relevant. AMPK has been shown to be a regulator of cell energy balance, which plays an important role in preventing the development of insulin resistance. The purpose of this review is to determine the impact of AMPK on carbohydrate, lipid and purine metabolism in patients with diabetes mellitus type 2 and gout. The realization of the effects of AMPK on metabolic processes in the human body occurs in two main ways — inhibition of anabolism and stimulation of catabolism, which will be discussed in the article. It is advisable to consider the mechanisms of action of indirect activators of AMPK as potential components for the comprehensive treatment of patients with metabolic disorders. The mechanisms of activation and inhibition of AMPK are not investigated enough, but it is known that AMPK plays a significant role in the main metabolic processes in the human body. The mechanisms of cell sensitivity to most energy‑containing molecules and substances directly depend on the AMPK activation degree. The presence of these dependencies may be evaluated in the case of metabolic diseases. Thus, further study of the effects of AMPK and its influence on carbohydrate, lipid and purine metabolism is necessary, due to the possibility of predicting the formation of insulin resistance, the severity of diabetes mellitus type 2 in combination with gout, and optimizing treatment in patients with comorbid pathology.

Ефективність і доцільність використання нутрицевтиків з ресвератролом у пацієнтів з високою ускладненою міопією

The paper is dedicated to the study of the efficiency of nutraceutical with resveratrol and vitamins and antioxidants of AREDS (Age-Related Eye Disease Studies) formula in patients with high myopia. Seventy-five patients (150 eyes) with high axial myopia (–7.0 to –20.0 diopters) and chorioretinal dystrophy were examined. Group I included 21 patients (42 eyes) who received conservative nootropic and metabolic therapy; group II included 34 patients (68 eyes) who received a nutraceutical containing 60 mg of trans-resveratrol combined with components of AREDS formula, omega-3 fatty acid and vitamin D (Resvega®Forte) at the end of nootropic and metabolic therapy; group III included 20 patients (40 eyes) who did not receive conservative treatment. The effectiveness of treatment was evaluated based on maximal corrected visual acuity (MCVA), phosphene threshold (PT) and the findings of optical coherence tomography of the macula (foveal thickness (FT) and subfoveal choroidal thickness (SCT)) every 6 months before and after treatment. In patients of group II, the MCVA increase during the first year was 29.8% versus baseline (p=0.005), and the achieved therapeutic effect was maintained until the end of the second year of the follow-up period. The patients of group III showed MCVA decrease by 19.1% after 24 months from the start of the follow-up period. Despite the absence of statistical difference in baseline MCVA in all the groups, MCVA in patients of group III was lower than that in patients of group II after 12 months and lower than that in patients of group I (p˂0.0002) after 24 months. There was a 4.7 % increase in FT in patients of group III versus baseline (p˂0.05). The patients of group III showed a 34.4% decrease in SCT versus baseline (p<0.05). Thus, the use of nutraceuticals with resveratrol and antioxidants of AREDS formula in the comprehensive treatment of patients with myopic chorioretinal dystrophies allows to achieve good functional results with stable foveal thickness without signs of myopic choroidal vascularization and preservation of subfoveal choroidal thickness.

Perspective of Pulmonary Rehabilitation Centers in Latin America

Pulmonary rehabilitation (PR) is a mandatory component of a comprehensive treatment of patients with chronic respiratory disease. However, there is no officially published data about PR Centers in Latin America. The objetive is to identify Latin American Pulmonary Rehabilitation Centers and evaluate their characteristics and organizational aspects. A cross-sectional study with the Pulmonary Rehabilitation Centers indicated by the Latin American Respiratory and Physiotherapy Societies and by our own personal survey among physicians and physiotherapists. An eletronic transmission questionnaire with 20 questions was sent to the Coordinator of each one of the Centers. 217 Pulmonary Rehabilitation Centers were found throughout Latin America and a total of 160 (73.7%) Centers answered the questionnaire. Of these, 65.8% had private administration; 68.8% had an associated program for patients with heart disease; programs lasted an average of 24 sessions; the rehabilitation team consisted mainly of physiotherapists, physicians and dietitians; 90.6% of the centers evaluated the patients with different questionnaires; 91.9% used treadmill and 90.6% bicycle for exercises of lower limbs and 80.1% proprioceptive neuromuscular facilitation technique with weights to train the upper limbs of their patients; 55.6% had an educational program and 36.9% presented a home-based program. There has been a great increase in the number of Latin American Pulmonary Rehabilitation Centers, presenting diversity in organizational aspects.

The Association of Malnutrition, illness duration, and pre-morbid weight status with anxiety and depression symptoms in adolescents and young adults with restrictive eating disorders: a cross-sectional study

BackgroundRestrictive eating disorders (EDs) are often comorbid with anxiety and depression symptoms, placing patients at risk for more severe disease, worse treatment outcomes, and higher rates of mortality. To identify risks for developing such co-morbidities, we assessed the association of malnutrition, ED illness duration, and pre-morbid weight status with symptoms of anxiety and depression in adolescents/young adults (AYAs) with EDs.Methods145 participants with restrictive EDs (anorexia nervosa [AN], other specified feeding and eating disorders [OSFED], avoidant restrictive food intake disorder [ARFID]) were included from the RECOVERY study, a longitudinal web-based registry of AYAs with EDs. We measured malnutrition as percent of expected body mass index (%eBMI), based on participants’ pre-morbid growth trajectory. Outcomes were anxiety and depression scores from the Generalized Anxiety Disorder 7-item (GAD-7) and Center for Epidemiologic Studies Depression (CES-D) scales. We used multiple linear regression to examine the association of malnutrition, ED duration, and pre-morbid weight status with symptoms of anxiety and depression.ResultsMean (SD) age was 16.4(3.0) years; 87% were female; 89% white; 85% had AN, 6% OSFED, 10% ARFID. Of these, 2/3 had ED symptoms ≥1 year, 1/3 had previous higher level of ED care (HLOC), and half were taking psychiatric medications. Mean %eBMI was 90% (range 57–112%). Mean GAD-7 was 9.4(5.9) and CES-D was 24(13.8), indicating most participants had clinically significant anxiety and/or depression. Degree of malnutrition was not significantly associated with anxiety or depression adjusting for age, sex, sexual orientation, ED diagnosis, and use of psychiatric medication. Those with longer duration of ED symptoms had higher depression scores after adjusting for malnutrition, HLOC, length of ED symptoms, and time in our care (p = 0.038). Patients with pre-morbid BMIs ≥75th percentile had lower depression scores than those with pre-morbid BMIs <75th percentile (p = 0.014).ConclusionsWe find high degree of clinically relevant anxiety and depression symptoms in a population of AYAs with EDs. Our findings suggest that factors beyond malnutrition play a role in the co-morbid mood and anxiety disorders in this population. Overall, rapid ED diagnosis and comprehensive treatment for patients with EDs across the weight spectrum—and especially those with psychiatric co-morbidities—will likely aid in recovery.

Pioglitazone in treatment of patients with comoribidity of psoriatic disease and alimentary obesity

An indisputable link between psoriasis and obesity has recently been proven. Alimentary obesity exacerbates systemic inflammation in patients with psoriasis, complicating the course of dermatosis, causing deterioration of the dermatological index of quality of life of patients and frequent exacerbation of psoriasis, which leads to ineffectiveness of standard treatments. PPAR-activated receptors are the link between lipids and inflammation because lipids stimulate the chronic form of systemic inflammation and are ligands that activate PPAR. Thus, PPAR can be used as the main target when choosing a treatment for this comorbidity. To date, the literature has accumulated a large number of prospective observations indicating a positive effect of pioglitazone (PG) on systemic inflammation. The mechanism of action of this drug is aimed at suppressing chronic systemic delayed inflammation of low intensity. The anti-inflammatory effect of PG is associated with its activating effect on nuclear transcription factors of PPAR. Objective — to determine the effectiveness of the inclusion of different doses of pioglitazone in the complex treatment of patients with advanced psoriasis vulgar with concomitant alimentary obesity of I—II degree. Materials and methods. Clinical and immunological study of systemic inflammation. Results and discussion. The results of the study showed the effectiveness of this method of treatment, which depended on the dose of PG and the duration of treatment. The use of PG in the complex treatment of patients with vulgar psoriasis of moderate severity with concomitant alimentary obesity of I—II degree for 26 weeks led to a decrease in inflammation both locally, according to the Psoriatic Area and Severity Index, and at the systemic level due to reduction in the level of systemic inflammation, namely the level of interleukin-33, interleukin-6 and highly sensitive C-reactive protein in the blood serum.Conclusions. Long-term use of PG can be recommended for the personalized and comprehensive treatment of patients with comorbidity of psoriasis and alimentary obesity of I—II degree.

The use of extemporal dosage form with pyroctone olamine in the complex treatment of patients with seborrheic dermatitis

The purpose of the work is to evaluate the efficacy and tolerance of extemporal dosage form with pyroctone olamine in the local treatment of patients with seborrheic dermatitis. Under our supervision there were 78 patients with seborrheic dermatitis aged 18 to 57 years. The average age of the patients was 29.5±2.1 years. Comprehensive treatment of patients with seborrheic dermatitis in both groups depended on the severity of clinical manifestations, the duration of the disease, and information on the effectiveness of previous therapy. For external treatment of the main group of patients with seborrheic dermatitis, an extemporaneously prepared gel with pyrocton olamine was used. Local treatment of patients in the comparison group consisted of the appointment of 1% cream of clotrimazole. An analysis of the results shows good therapeutic, microbiological effectiveness and good tolerance of extemporaneously prepared gel with pyrocton olamine in the complex treatment of patients with seborrheic dermatitis. The period for resolving the clinical manifestations of seborrheic dermatitis among patients in the main group was 2.5±0.1 days shorter compared with patients in the comparison group. The intensity of clinical manifestations in patients with seborrheic dermatitis of the main group decreased twice on the second day of complex treatment. In control patients with comparative seborrheic dermatitis, similar therapeutic efficacy was achieved on the fourth to fifth day. Long-term results of the study showed that the recurrence of the disease among patients of the main group was 5 (6.4%), and in patients of in the comparison group was 14 (17.9%). Clinical studies have shown good therapeutic efficacy and tolerance of the extemporal gel with pyroctone olamine in the complex treatment of patients with seborrheic dermatitis, which gives reason to recommend this dosage form for wider use in the practice of dermatovenerologists.

Pathophysiological justification of the use of photodynamic therapy in the initial stage of squamous cell skin cancer

The work is based on an analysis of the course of the disease in 185 patients with squamous cell skin cancer. The study program included studies in three major groups. The first included 74 (40%) patients who underwent combined treatment: an operation involving widespread excision of a tumor under intravenous anesthesia + photodynamic therapy (group 1). The second group was 111 (60%) patients with squamous cell carcinoma of the skin who received only operative treatment. To control and compare the obtained laboratory indicators, a second group was created, which included patients without established pathology. This group included 17 people who voluntarily agreed to conduct the study. The study traced the dynamics of changes in hemostasis scores and metalloproteinases in the two groups being compared. In the group of patients with squamous cell skin cancer, there was a statistically significant decrease in the metalloproteinase-1 inhibitor index, which led to an increase in all metalloproteinase-2, -7 and -9 indicators. Performing surgical treatment did not lead to correction of these indicators, both in the near and distant periods after treatment. The mechanism of influence of photodynamic therapy in squamous cell skin cancer can be characterized as follows: there is a decrease in the inhibitor of metalloproteinase-1, which leads to an increase in matrix metalloproteinases-2, -7 and -9 in the blood, as a result of damage to the endothelium of the vascular wall, which is confirmed by an increase in endothelin, this, in turn, led to the development of vasoconstriction and increased procoagulant activity The use of photodynamic therapy restores the index of metalloproteinase-1 inhibitor, this leads to the restoration of matrix metalloproteinases-2, -7 and -9 in the blood and the prevention of damage to the vascular wall. Comprehensive treatment of patients with squamous cell skin cancer in the initial stage of the disease should include photodynamic therapy with simultaneous intravenous blood irradiation, laser tumor training, and then surgical treatment, consisting in excision of the tumor with observance of oncological principles.

Evaluation of index values in patients with mild or moderate chronic periodontitis

Relevance . Inflammatory periodontal diseases constitute a very important problem among the oral diseases. The high prevalence of chronic generalized periodontitis arouses interest, becomes the subject of clinical research and analysis of indices, development and improvement of diagnostic and treatment techniques. The continuous increase in the incidence of periodontitis among the population of the Chuvash Republic is currently important. Purpose -determine the values of periodontal and oral hygiene indices and compare them before and after the comprehensive treatment of patients in the Chuvash Republic with mild and moderate periodontitis. Materials and methods . The study of index values in 146 periodontal patients included the Green - Vermillion simplified oral hygiene index (OHI - s), the plaque index (PI) (Silness - Loe, 1964), the Russell’s periodontal index (PI) and the community periodontal index of treatment needs (CPITN). Results . After the comprehensive treatment of patients with mild and moderate periodontitis, the mean values were as follows: OHI - s (Green - Vermillion) was 0.5 ± 0.15 in patients with mild periodontitis, 0.8 ± 0.21 - in patients with moderate periodontitis, (PI) Silness - Loe - 2.6 ± 0.95 in patients with mild periodontitis, 3.6 ± 1.01 -in patients with moderate periodontitis. Russell’s PI was 1.15 ± 0.81 in patients with mild periodontitis and 1.67 ± 0.090 in patients with moderate periodontitis. CPITN - 1 ± 0.85 in patients with mild periodontitis, 1.25 ± 0.80 in patients with moderate periodontitis. Conclusions . A decrease in indices was revealed in all studied patients after the comprehensive conservative and surgical treatment; the severity of chronic generalized periodontitis in the adult population of the Chuvash Republic determined a decrease in the index assessment criteria.