Parameters Of Carbohydrate Metabolism Research Articles

Вплив фіксованої комбінації метформіну SR та глімепіриду на показники вуглеводного, ліпідного обміну та жорсткість артеріальної стінки у хворих на цукровий діабет 2-го типу

З метою вивчення впливу цукрознижувальної терапії за допомогою комбінації глімепіриду й метформіну SR упродовж 12 тижнів на показники вуглеводного й ліпідного обміну, динаміку рівня адипокінів у плазмі крові та показники жорсткості артеріальної стінки великих артерій (аорти та її гілок) спостерігали 30 пацієнтів (з них 18 — жінки) з цукровим діабетом 2-го типу віком 60,10 ± 1,08 року із серед-ньою тривалістю основного захворювання 5,7 ± 0,9 року. Результати. Порівняно з початковими значеннями відзначено покращення показників вуглеводного обміну. Так, рівень HbA1c знизився на 1,7 % (р < 0,001), глікемії натще — на 22 % (р < 0,001), постпрандіальної глікемії — на 44 % (р < 0,001). Крім того, на тлі терапії спостерігалося покращення ліпідного обміну: зниження загального холестерину на 13,2 % (р < 0,01), холестерину ліпопротеїнів низької щільності — на 19,3 % (р < 0,01), тригліцеридів — на 30,6 % (р < 0,05). Спостерігалися зміни рівня адипокінів у плазмі крові: зниження рівня адипонектину з 5,98 ± 0,52 мг/мл до 4,45 ± 0,29 мг/мл (р < 0,01), а також тенденція до збільшення рівня лептину в плазмі крові з 14,6 ± 2,3 нг/мл до 18,12 ± 2,90 нг/мл (р > 0,05). Зміни швидкості пульсової хвилі в аорті та аортального індексу аугментації були статистично незначущими (р > 0,05). Зміни антропометричних показників (ваги, індексу маси тіла, окружності талії і стегон), а також загальної кількості жирової тканини, визначеної методом імпедансометрії, були статистично незначущими (р > 0,05).Висновки. Комбінована цукрознижувальна терапія глімепіридом і метформіном SR упродовж 12 тижнів призвела до статистично значущого покращення вуглеводного та ліпідного обміну, не впливала на антропометричні показники й загальну кількість жирової тканини, запобігала прогресуванню артеріосклерозу великих судин за даними показників жорсткості артеріальної стінки.

Динаміка показників вуглеводного й ліпідного обміну під впливом комплексної терапії у хворих на цукровий діабет 2-го типу в поєднанні з первинним гіпотиреозом

Метою роботи було вивчення динаміки показників вуглеводного й ліпідного обміну під впливом комплексної терапії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу у поєднанні з первинним гіпотиреозом. Обстежено 173 особи (26 чоловіків і 147 жінок). До першої (основної) групи ввійшло 52 хворі на ЦД 2-го типу в поєднанні з первинним гіпотиреозом. Другу групу сформували 55 хворих на ЦД 2-го типу без патології щитоподібної залози, третю групу — 48 хворих із первинним гіпотиреозом без ЦД (групи порівняння). У групі хворих на ЦД 2-го типу в поєднанні з первинним гіпотиреозом через 4 і 12 тижнів комплексної терапії досягнуті поліпшення показників глюкози натще, постпрандіальної глікемії і глікованого гемоглобіну, а через 12 тижнів спостерігалася компенсація гіпотиреозу. У хворих із поєднаною патологією відзначено більш виражені порушення ліпідного обміну у вигляді збільшення значень тригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, зниження холестерину ліпопротеїнів високої щільності, ніж у групах порівняння. На тлі комплексної терапії виявлена позитивна динаміка ліпідного спектра у вигляді зниження рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності, коефіцієнту атерогенності. Рівні загального холестерину, тригліцеридів, коефіцієнт атерогенності позитивно корелюють із рівнем тиреотропного гормону при первинному гіпотиреозі.

Features and relationships of metabolic syndrome components in men with androgen deficiency. Part 2. Disorders of carbohydrate and purine metabolism. Retrospective study data

Introduction. Currently, few epidemiological data on a relation between impaired purine and carbohydrate metabolism and testosterone deficiency in overweight men due to adipose tissue and metabolic syndrome (MS) are available.Aim: to study relationships between disturbances in carbohydrate and purine metabolism and testosterone level in men with adipose tissue excess and MS.Materials and Methods. There were enrolled 64 overweight men to the study. The patients were divided into 3 groups based on the body mass index (BMI): group 1 – with overweight (n = 24), group 2 – with the first degree of obesity (n = 21), group 3 – with the second and third degree of obesity (n = 19). A correlation analysis was carried out between the data on carbohydrate and purine metabolism related to testosterone level and body composition, as well as additionally assessing the level of inter-group difference.Results. A relationship between the parameters of carbohydrate and purine metabolism and the level of total testosterone has been established along with overdeveloped adipose tissue. A weak negative correlation was found across the sample between testosterone and glucose, insulin, and the НОМА-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance) index. i.e., the higher the glucose level, the higher НОМА-IR index, and the lower the testosterone level. In addition, it was found that along with increasing BMI it was paralleled with higher insulin level. The number of patients with fasting blood glucose levels above 5.6 mmol/L and insulin resistance also increased. In the group with I degree of obesity, a negative correlation was found between the levels of total testosterone and uric acid.Conclusion. Thus, the thesis is confirmed that the more significant the violation of carbohydrate and purine metabolism, the more profound could be androgenic deficiency. Thus, it is obvious that normalization of body composition and removal of excessive adipose tissue would provide a more effective solution in choosing a strategy to treat androgen deficiency and disorders of carbohydrate and purine metabolism in overweight men.

MRI assessment of the abdominal adipose tissue and the state of the abdominal aorta in patients with coronary artery disease: association with metabolic disorders

Aim. To evaluate potential associations between quantitative features of visceral and subcutaneous adipose tissue (AT) and anthropometric characteristics of obesity, metabolic disorders, and the state of the abdominal aorta in patients with chronic coronary artery disease (CAD).Materials and methods. The study included 55 patients (average age 61.2 ± 7.2 years) with chronic CAD. Magnetic resonance imaging (MRI) was performed on a 1.5 T MRI scanner using T2-weighted spin-echo modes. The area and volume of abdominal subcutaneous (SAT) and visceral adipose tissue (VAT) were calculated at the L4–L5 level; the total volumes of abdominal SAT and VAT were determined. Parameters of lipid and carbohydrate metabolism, as well as adipokine profile were studied in the blood serum.Results. In the course of a multiple linear regression analysis, we detected the independent determinants, which described 95% of the total VAT volume variability and were represented by waist circumference (WC) and serum levels of high-density lipoprotein (HDL) cholesterol and adiponectin. The model was characterized by the significance level p < 0.000001, the residuals of the model were normal. We calculated the coefficients in the model: 1.39 for WC, –0.26 for HDL cholesterol, and –0.19 for adiponectin. We detected a positive correlation between the abdominal aorta (AA) diameter and SAT area at the L4–L5 level (rs = 0.48; p = 0.0014), which does not depend on gender, and reverse correlations between the aorta diameter and glycated hemoglobin (HbA1c) level (rs = –0.40; p = 0.0359) and postprandial glycemia (rs = –0.40; p = 0.0273). The patients with a dilated aorta (group 2), when compared with the patients with a normal aorta diameter (group 1), did not differ in the AT accumulation, but demonstrated decreased levels of HbA1c and postprandial glycemia, which resulted in a smaller number of patients with type 2 diabetes mellitus.Conclusion. We identified independent determinants of an increase in the total volume of abdominal visceral AT, such as an increase in WC and a decrease in serum adiponectin and HDL cholesterol levels. Results of the study indicate the presence of a link between the AA remodeling, accumulation of subcutaneous AT, and impaired glucose metabolism.

Metabolic outcomes of left gastric artery embolization in obese patients (a pilot study)

Rationale: According to the published data, bariatric procedure of left gastric artery embolization (LGAE) as one of the minimally invasive and innovative methods for obesity treatment promotes reductions in bodyweight and ghrelin levels.Aim: To evaluate the effect of LGAE on the parameters of fat and carbohydrate metabolism in obese patients.Materials and methods: Twenty three (23) patients (10 male and 13 female, mean age 40.2 ± 10.6 years) with morbid obesity (body mass index [BMI] > 40 kg/m2) and obesity grade 2 (BMI > 35 kg/m2) underwent a minimally invasive procedure in the form of bariatric embolization of the left gastric artery with polyvinyl alcohol particles of 500 to 700 mcm in diameter. We compared anthropometric parameters (height in cm, body-weight in kg, BMI in kg/m2, waist circumference in cm) at baseline and at 6 months after LGAE. Laboratory examinations included measurements of plasma adiponectin, ghrelin, leptin, fasting glucose, HbA1c, insulin, and HOMA-IR (insulin resistance index).Results: At 6 month after LGAE, the patients' bodyweight decreased from 138.1 ± 33.2 kg to 113 ± 26 kg (p < 0.01) (by 18.2%), BMI from 47.4 ± 9.3 kg/m2 to 38.1 ± 7.4 kg/m2 (p < 0.01) (by 19.6%), waist circumference from 130.4 ± 9.7 cm to 115 ± 10.3 cm (p < 0.01) (by 11.8%). Mean adiponectin levels increased significantly from 22.5 ± 8.1 μg/ml before LGAE to 42.4 ± 11 μg/ml at 6 months (p < 0.001) (by 88.4%). Baseline ghrelin levels of 20.23 ± 4.8 femtomol/μL decreased to 2.09 ± 0.6 femtomol/μL at 6 months (p < 0.001) (by 89.6%). Mean leptin levels were 23.3 ± 4.9 ng/ml and 10.5 ± 3.7 ng/ml at baseline and at 6 months, respectively (p < 0.001) (by 54.9%). At 6 months after LGAE, there was a positive and significant trends in the parameters of carbohydrate metabolism: fasting glucose decreased from 6.9 ± 1.5 mmol/L to 5.1 ± 0.9 mmol/L (p < 0.001) (by 26%), HbA1c from 6.2 ± 1% to 5.3 ± 0.6% (p < 0.01) (by 14.5%), insulin from 15.6 ± 7.7 μU/ml to 8.1 ± 0.7 μU/ml (p < 0.001) (by 48%), and the HOMA-IR index from 4.5 ± 1.2 to 1.9 ± 0.32 (p < 0.001) (by 57.7%).Conclusion: At 6 months after LGAE, the patients with obesity grades 2 and 3 have demonstrated a reduction in bodyweight of 18–19%, with a decrease in the levels of leptin (the obesity hormone), ghrelin (hunger inducing hormone), and an increase in adiponectin levels, which is a marker of metabolic health. The patients also achieved their individual glycemic goals with a decrease in fasting glucose, insulin, glycated hemoglobin, and demonstrated an improvement in HOMA-IR.

Metabolic effects of ramipril and indapamide in hypertensive patients with non-alcoholic fatty liver disease

Objective. To assess the effects of combined antihypertensive therapy with ramipril and indapamide on insulin resistance, carbohydrate, lipid and purine metabolism, as well as the structure and function of the liver in hypertensive patients with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD).Design and methods. In a pre-post study, we included 30 patients with hypertension (HTN) 1–2 degrees in combination with NAFLD (Fatty Liver Index (FLI) > 60) aged 45 to 65 years. Patients discontinued antihypertensive therapy 5–7 days before the initial examination. After that one of the fixed combinations of ramipril (2,5/5 mg/day) and indapamide (0,625/1,25 mg) were prescribed along with the lifestyle and weight reduction recommendations (the Mediterranean type of diet, a decrease in calorie intake by 500–1000 kcal from baseline, and physical aerobic exercise at least 150 minutes per week). All patients underwent clinical examination, measurement of office blood pressure (BP), ambulatory BP monitoring (ABPM), anthropometric parameters, assessment of the visceral obesity index (VAI), anthropometric parameters, VAI, the degree of adipose tissue dysfunction (ATD), the percentage of visceral and subcutaneous fat by the bioelectrical impedance method. We also assessed lipid, carbohydrate, purine metabolism and the structural and functional state of the liver before and after the treatment.Results. After 24-week therapy with a fixed combination of ramipril and indapamide (average dosage of 4,04 ± 1,24 and 1,01 ± 0,31 mg, respectively) HTN patients with NAFLD achieved target BP. There was a decrease in both office systolic BP (SBP) (p < 0,001) and office diastolic BP (DBP) (p = 0,007) in 100 % of patients, as well as in ABPM indices. We observed a decrease in waist and hip circumferences (p ≤ 0,001 and p ≤ 0,001, respectively), the proportion of subcutaneous (p = 0,0134) and visceral (p = 0,002) fat. The number of patients with normal ATD increased (p = 0,030), while the proportion of patients with dysfunction decreased (p = 0,039). There was also a significant increase in high-density lipoprotein cholesterol (p = 0,027) and a decrease in insulin resistance (p = 0,002) and metabolic index (p = 0,030). We also found an improvement in carbohydrate metabolism with no change in purine metabolism. There was a favorable effect on the liver structure and function, and the number of patients with high alaninaminotransferase > 40 U/L decreased (5 (16,7 %) vs 0, p = 0,026).Conclusions. Twenty-fourweek treatment with a fixed combination of ramipril and indapamide, together with recommendations for lifestyle changes and weight loss, led to a significant decrease in BP levels, the severity of insulin resistance, and visceral obesity. In addition, the treatment had a beneficial effect on the parameters of carbohydrate and lipid metabolism, as well as liver structure and function (decreased severity of steatosis and fibrosis).

Prognostic factors for the carbohydrate metabolism normalization in patients with type 2 diabetes mellitus and obesity using liraglutide 3.0 mg per day

Glucagon-like peptide-1 receptor agonists (GLP-1 RA) are innovative drugs that effectively reduce glycemic levels and overweight in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM). However, the criteria for predicting the hypoglycemic effect of this group of drugs have not been practically defined. To assess the factors contributing to the achievement the glycemia normalization in patients with diabetes mellitus and obesity by adding to antihyperglycemic therapy (AT) a drug from the GLP-1 RA group liraglutide 3.0 mg per day. A single-center, prospective, non-randomized study was provided. The objects of the study were patients with T2DM and obesity (n=22). Liraglutide 3.0 mg per day was added to the current AT of patients. Initially, the parameters of carbohydrate metabolism, hormones of the incretin system on an empty stomach and during the mixed-meal test, insulin resistance using the euglycemic hyperinsulinemic clamp test, and body composition were studied. After 9 months of therapy, all studies were repeated and a search for possible predictors of the carbohydrate metabolism normalization was made. The body mass index of patients decreased from 42.4 [37.7; 45.0] to 35.9 [33.0; 40.9] kg/m2. Fasting blood glucose and glycated hemoglobin levels decreased from 9.02 [7.40; 11.37] mmol/L and 7.85 [7.43; 8.65]% up to 5.90 [5.12; 6.18] mmol/L and 6.40 [5.90; 6.60]%, respectively. 14 (63.6%) patients reached normoglycemia. Insulin resistance according to the clamp test did not change over the study. Basal concentrations of oxyntomodulin, glycentin and the area under the GLP-1, oxyntomodulin, glycentin curve significantly decreased 9 months after liraglutide administration. The prognostic marker of the achievement of normoglycemia during therapy with liraglutide 3.0 mg/day is the level of endogenous GLP-15.5 pmol/L before the appointment of arGPP-1 therapy. The concentration of endogenous GLP-1 before the appointment of liraglutide therapy at a dose of 3.0 mg per day can be used for prediction the drug hypoglycemic effect and achieving normoglycemia possibility.

Assessing the effect of ultra-small phospholipid nanoparticles on biochemical parameters of carbohydrate and fat metabolism in patients with combined hyperlipidemia

Abstract Background and aims Based on the developed technology of preparation of ultra-small size phospholipid (PL) nanoparticles without the use of detergents/surfactants and stabilizers drug preparation, exhibiting hypolipidemic properties has been obtained. Preclinical and clinical studies have shown that phospholipid nanoparticles of 20–30 nm (PLN) have activated reverse cholesterol transport and reduced non-high-density lipoprotein cholesterol levels. The aim of the study was to compare the effect of PLN relative to placebo on the selected parameters of carbohydrate and fat metabolism in patients with combined hyperlipidemia. Methods This Phase III, randomized, double-blind, placebo-controlled, parallel-group study was conducted at 4 centers. The patients (pts) received PLN or placebo (1:1), powder for oral solution preparation (500 mg PL/dose) orally 2 times per day for 12 weeks. Biochemical parameters of carbohydrate and fat metabolism were measured. The data is presented in M (s). Statistical analysis was performed using the Mann-Whitney U-test and the Wilcoxon sign rank test. P-value <0.05 was considered statistically significant. Results A total of 100 pts with combined hyperlipidemia were randomized (age 35–70 years, males 58%). The mean age of patients was 56.4 (10.2) years, body-mass index (BMI) – 30.4 kg/m (2). Mean glucose, triglyceride (TG), fasting insulin (INS) and adiponectin (ADN) serum levels at baseline were 5.58 (0.9) mmol/l, 2.38 (0.6) mmol/l, 13.71 (6.03) mU/ml and 7.07 (2.25) μg/ml, respectively. At Week 12, PLN significantly reduced TG and insulin (p=0.03 and p=0.02, respectively). At the same time, the mean adiponectin level was increased (ns). The drug was well tolerated, and no clinically significant laboratory abnormalities were detected. Conclusions PLN therapy is well tolerated with a favorable effect on the chosen parameters of carbohydrate and fat metabolism in patients with moderate combined hyperlipidemia. Funding Acknowledgement Type of funding sources: Public Institution(s). Main funding source(s): Ministry of industry and trade, Ministry of Healthcare of the Russian Federation

Assessment of the visceral adipose tissue by magnetic resonance imaging in patients with coronary artery disease: link to metabolism disorders and condition of the abdominal aorta

Abstract Aim MRI-quantification of the visceral and subcutaneous adipose tissue (AT) and investigation of its interconnections with anthropometric parameters of obesity, carbohydrate metabolism and condition of abdominal aorta in patients with chronic coronary artery disease (CAD). Methods The study included 55 patients (mean age 61.2±7.2 y.o.) with chronic CAD. All patients underwent MRI of the abdominal AT and abdominal aorta segment on a 1.5 T MRI in standard modes. Calculation of the area and volume of abdominal subcutaneous (SAT) and visceral adipose tissue (VAT) was conducted at L4-L5 level; the total volumes of abdominal SAT and VAT were calculated. Parameters of lipid and carbohydrate metabolism as well adipokines' profile were measured in blood serum. Results To eliminate gender bias the data in the total group was corrected for the sex, height and body weight. In the course of the multiple linear regression analysis, we detected the independent determinants, which described 95% of the total VAT volume variability and were represented by waist circumference and serum levels of HDL cholesterol and adiponectin. The model was characterized by the significance level p<0,ehab724.116501, the residues of the model were normal. The evaluation of the coefficients in the model was as following: 1,39 for waist circumference, −0.26 for HDL cholesterol and −0,19 for adiponectin. We detected direct correlation between the aorta diameter and total SAT volume (rs=0.30), which was independent from sex; and reverse correlations between the aorta diameter and HbA1c level (rs=−0.40) and postprandial glycemia (rs=−0.40). Patients with dilated aorta when compared to the patients with normal aorta diameter did not differ in the AT accumulation, but demonstrated decreased levels of HbA1c and postprandial glycaemia, which was dependent upon the lower numbers of patients with diabetes mellitus type 2. Conclusion We have identified the independent determinants of the total volume of the abdominal visceral AT increase, which appeared to be increment of the waist circumference and decrease of the serum adiponectin and HDL cholesterol. Results of the study indicate the presence of the interconnection between the processes of the abdominal aorta remodeling, accumulation of subcutaneous adipose tissue and carbohydrate metabolism impairments. Funding Acknowledgement Type of funding sources: None. MRI of the abdominal tissueMRI of the abdominal aorta

Effect of testosterone on endothelial function in men with type 2 diabetes mellitus

Objective: to study the effect of testosterone (T) levels on laboratory and instrumental markers of endothelial dysfunction (ED). Materials and methods: the study included 276 male patients with type 2 diabetes mellitus (DM). General clinical studies were carried out, analysis of parameters of carbohydrate metabolism, the content of hormones (total T, SHBG, free T, estradiol, LH, FSH, prolactin, TSH, DHEA) were performed. Endothelial secretory function was assessed using markers such as: nitric oxide (NO), endothelial NO synthase type 3, endothelin, ICAM-1, VCAM-1, p- and e-selectins, cadherin, PAI-1, VEGF-1. Additionally, the content of biologically active substances affecting endothelial function was studied: homocysteine B, C-reactive protein (CRP), osteoprotegerin, leptin, resistin, adiponectin. The vasomotor function of the endothelium was assessed by ultrasound examination of the endothelium-dependent vasodilation (EDVD) of the brachial artery (BA) during the reactive hyperemia test; in addition, the thickness of the intima-media complex (TIM) of the carotid arteries was measured. Correlation analysis was performed using Spearman’s method. Results: the level of total T is interrelated with the instrumental parameters of the endothelial function: the TIM of the carotid arteries (r = -0.26; p = 0.009), the time of maximum BA vasodilation development (r = -0.41; p <0.001), EDVD (r = 0 , 28; p = 0.004), as well as laboratory markers of ED: ICAM-1 (r = -0.45; p <0.001), VCAM-1 (r = -0.29; p <0.001), cadherin (r = -0.36; p <0.001), NO (r = 0.32; p = 0.002), VEGF (r = -0.23; p = 0.001), CRP (r = -0.29; p <0.001) and adipohormones: leptin (r = -0.26; p = 0.01), resistin (r = -0.24; p <0.001) and adiponectin (r = 0.28; p = 0.007). Conclusion: T deficiency is associated with a deterioration in the vasomotor function of the endothelium: a decrease in EDVD along with an increase in the time of maximum BA vasodilation development and impaired endothelial secretory function: an increase in the concentrations of VCAM-1, ICAM-1, cadherin, VEGF and, on the contrary, a decrease in NO levels. A decrease in T levels is accompanied by an increase in the content of CRP, resistin, leptin and a decrease in adiponectin, which aggravates the dysfunction of the endothelium.

Physiological status of cows when using the additive Lamarin Saldonum

The article provides information about the effect of different doses of the bioactive additive Lamarin Saldonum on the morphological parameters and immunobiochemical status of highly productive cows. The experiment involved 40 mature cows of the black-and-white Holstein breed, divided into three experimental and one control groups, with a milk yield of 7,500 kg of milk for the previous completed lactation. It is found that the use of biologically active additive from Japanese kelp and milk thistle in the rations of highly productive cows stimulates redox reactions occurring in the body of animals, which is confirmed by an increase in the level of hemoglobin in their blood by 3.92-8.63% in the first and second months of lactation, and also in increase the number of red blood cells – by 4.47-9.17% in comparison with the control group. The positive effect of the studied supplement on the immunological parameters of animals, their protein and carbohydrate metabolism was also established, what is expressed in an increase in the level of total protein by 7.66-19.15%, it's albumin and globulin fractions by 11.15-16.91% and 15.40-25.03%, the amount of glucose by 19.12-29.60%, and level of total immunoglobulins by 7.66-13.51%, as well as in a decrease in the values of alaninaminotransferase by 12.83-20.99% and total bilirubin by 25.09-43.54% in comparison with the indicators of animals in the control group. The best action of the additive is shown when it is used for 60 days in doses of 0.2 and 0.3 g/kg of body weight.

Correction of carbohydrate metabolism by means of physical therapy of patients with metabolic syndrome

Purpose: to investigate the characteristics of carbohydrate metabolism indicators in patients with metabolic syndrome before the beginning of rehabilitation effects as well as to trace the dynamics of indicators in the process of application of our physical therapy comprehensive program. Material and methods. The survey involved 70 women with metabolic syndrome, who were divided into the main (MG) (35 women) and control (CG) (35 women) groups with the average age in the MG 31.49±0.71-year-olds, in the CG – 31,06±0,57 -year-old. In the main group, a physical therapy program was applied for patients with metabolic syndrome, which includes a hypo caloric diet with a hypolipidemic focus; therapeutic massage according to the method of P.B. Efimenko for patients alimentary-constitutional obesity; medical gymnastics using elements of sports-oriented aerobics and special physical exercises based on Pilates gymnastics using fitballs and expanders; morning hygienic gymnastics; limited walking in combination with breathing exercises, taking into account the activity of the autonomic nervous system. Result. As a result of a comprehensive and developed physical therapy program that was justified and applied for 4 months for patients with metabolic syndrome, the studied carbohydrate metabolism parameters changed significantly. Main group women showed significantly improved indicators of glycemia on empty stomach: from 8,85±1,54 to 5,98±0,81mmol / l, glycemia after eating: from 11,47±1,85 to 7,68±0,86mmol / l and reached the target levels of diabetes compensation and diagnostic criteria for the metabolic syndrome. Conclusions: physical exercises contribute to the improvement and normalization of carbohydrate metabolism. They restore adaptation to physical exertion and normalize the function of the cardiovascular system, motor activity and psychoemotional state as well.

Воглібоз у комбінації трьох цукрознижувальних препаратів при лікуванні цукрового діабету 2-го типу

Мета дослідження — клініко-метаболічне обґрунтування вибору третього цукрознижувального препарату для підвищення ефективності лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, оцінка впливу інтенсифікації терапії за рахунок додавання воглібозу на показники вуглеводного обміну, що не досягли цільових рівнів при комбінованій терапії метформіном з глімепіридом. Матеріали й методи. Під спостереженням перебувало 45 хворих на ЦД 2-го типу, які не досягнули цільових показників вуглеводного обміну під впливом попереднього лікування (метформін і глімепірид). Після початкового клінічного обстеження хворі були розподілені на дві групи. У першій групі (n = 30) до терапії додавали воглібоз (препарат Воксид, виробництво ТОВ «Кусум Фарм», Україна) по 0,2 мг перед сніданком, обідом і вечерею впродовж 12 тижнів. Результати. Через 12 тижнів лікування рівень глікованого гемоглобіну (НbА1с) у першій групі знизився на 1,5 [1,1; 1,9] % (р < 0,05), у другій групі — на 0,1 [0,09; 0,6] % (р > 0,05). У 80 % пацієнтів досягнуті цільові рівні глікемії. У першій групі пацієнтів виявлено вірогідне підвищення індексу HOMA-β на 24,9 %, а також зниження інсулінорезистентності (HOMA-IR) на 31,5 %. Через 12 тижнів терапії відзначалося статистично вірогідне зниження маси тіла на 2,1 кг у пацієнтів першої групи й відсутність динаміки в пацієнтів другої групи. Доведена безпека з боку функціонального стану печінки та нирок при цьому варіанті терапії. Висновки. Додавання воглібозу для інтенсифікації терапії у хворих на ЦД 2-го типу, які отримували до цього метформін і глімепірид, призвело до вірогідного покращання показників вуглеводного обміну (зниження HbA1c на 1,5 %). Покращання контролю вуглеводного обміну при комбінованій терапії метформіном, глімепіридом і воглібозом супроводжується підвищенням функціональної активності β-клітин підшлункової залози, зниженням інсулінорезистентності на тлі зменшення маси тіла.

Вплив терапії метформіном на рівні фолієвої кислоти та гомоцистеїну в жінок із синдромом полікістозних яєчників

Наведені дані щодо впливу монотерапії метформіном та комбінованої терапії метформіном з додаванням фолатів на рівень гомоцистеїну та фолієвої кислоти у хворих зі синдромом полікістозних яєчників. Монотерапія призводила до зниження інсулінорезистентності, індексу НОМА, помірного антиандрогенного ефекту, позитивно впливала на рівні ліпідів, при цьому показники фолієвої кислоти залишались низькими та відмічалось зростання концентрації гомоцистеїну в сироватці крові на 18,3 %. Комбінована терапія не посилювала терапевтичного впливу на вуглеводний обмін та гормональні показники, але призводила до підвищення вмісту фолатів на 12,4 % та зниження рівня гомоцистеїну на 14,3 % порівняно з вихідними значеннями.

Особливості клінічно-діагностичних параметрів дистальної симетричної полінейропатії у хворих на цукровий діабет типу 2 в динаміці лікування залежно від поліморфізму G894Т гена ендотеліальної NO-синтази

Мета. Встановлення динаміки клінічно-лабораторних характеристик і функціонального стану периферичних нервів у хворих на цукровий діабет типу 2 (ЦД-2), ускладнений дистальною симетричною полінейропатією (ДСПН) залежно від розподілу частот генотипів G894Т поліморфізму гена ендотеліальної NO-синтази на тлі рекомендованого лікування. Матеріали та методи. Обстежено 110 хворих із ДСПН на тлі ЦД-2, що становили основну групу, та 80 практично здорових осіб. Розподіл хворих здійснювався за ступенем тяжкості ДСПН: із початковими проявами полінейропатії — 32 (29,1 %), з помірним ступенем — 58 (52,7 %) та з вираженим ступенем — 20 (18,2 %) осіб. Пацієнти отримували препарат L-аргінін на тлі базисного лікування. Проводилося неврологічне обстеження за шкалами нейропатичного симптоматичного підрахунку, модифікованого нейропатичного дисфункціонального підрахунку, електронейроміографічне тестування периферичних нервів нижніх кінцівок, визначалися показники вуглеводного обміну, про- та антиоксидантного захисту, функціонального стану ендотелію. Результати. Гомозиготність за мінорною алеллю Т підвищує ймовірність розвитку ДСПН на тлі ЦД-2: відношення шансів становило 2,91 (95% довірчий інтервал 1,19–7,14; р < 0,05). У пацієнтів із генотипами GT і GG поліморфізму G894T гена ендотеліальної NO-синтази визначається найбільш висока ефективність рекомендованої терапії на противагу носіям ТТ-генотипу, у яких динаміка клінічно-лабораторних і функціональних параметрів була найнижчою. Висновки. Гомозиготність за мінорною алеллю Т поліморфізму G894Т гена ендотеліальної NO-синтази підвищує частоту розвитку, тяжкість перебігу ДСПН на тлі ЦД-2, а також пов’язана з менш стійким ефектом від лікування цього ускладнення.

Ефективність препарату Вазонат у складі комплексної терапії пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу на тлі серцево-судинної патології

Актуальність. Відповідно до постулатів Національної програми з вивчення холестерину (NCEP) цукровий діабет (ЦД) 2-го типу класифікується як «еквівалент ризику» ішемічної хвороби серця. Мета даної роботи — дослідити динаміку антропометричних показників, показників вуглеводного обміну, маркерів інсулінорезистентності (ІР), показників печінкового комплексу, коагулограми, сечової кислоти, швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), а також інструментальні показники у хворих на ЦД 2-го типу, які отримували шести- та дев’ятимісячну диференційовану цукрознижувальну терапію та метаболічну терапію препаратом Вазонат. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 60 хворих на ЦД 2-го типу в стані декомпенсації, яким призначено у якості метаболічної терапії препарат Вазонат по 10 мл внутрішньовенно протягом 10 діб з початку дослідження та для пролонгації курсу 1000 мг/добу перорально протягом 6 та 9 місяців, з метою дослідження дії препарату протягом часу з урахуванням хронічного перебігу захворювання, наявності коморбідної патології. Вплив Вазонату вивчався на тлі диференційованої цукрознижувальної терапії: пероральними цукрознижувальними препаратами (метформін, 30 осіб), комбінацією метформіну та інсуліну НПХ (друга група, 30 осіб). Спостереження за хворими та вивчення динаміки показників вуглеводного обміну й маркерів ІР проводилося на початку дослідження та протягом шести- та дев’ятимісячного терміну. Результати. Вазонат підсилює вплив цукрознижувальної терапії, позитивно впливає на показники ІР та антропометричні параметри, змінює на краще значення ліпідограми, печінкового комплексу, сечової кислоти, протромбінового індексу, ШКФ та позитивно впливає на динаміку фракції викиду лівого шлуночка серця. Висновки. Препарат Вазонат доцільно призначати як додаткову метаболічну терапію для покращення клінічного перебігу та прогнозу захворювання, а також покращення якості життя пацієнтів з ЦД 2-го типу з гепато- та нефропатією, ішемічною хворобою серця, артеріальною гіпертензією, подагрою, порушеннями ліпідного спектра крові.

Adipokine levels and carbohydrate metabolism in patients diagnosed de novo with polycystic ovary syndrome.

Introduction: Central obesity appears to play a major role in the pathogenesis of metabolic disorders in polycystic ovary syndrome. Insulin resistance and carbohydrate disorders are associated with dysfunctional secretion of various adipokines by the adipose tissue.Objectives: This study aimed to evaluate leptin, apelin, and visfatin against a background of carbohydrate metabolism parameters in patients diagnosed de novo with polycystic ovary syndrome (PCOS).Material and methods: The study group consisted of 40 patients with PCOS (mean age, 29 years) diagnosed in accordance with the American Society for Reproductive Medicine criteria from 2003. The control group consisted of 37 clinically healthy women (mean age, 26 years). All controls had regular menses and no clinical or biochemical signs of hyperandrogenism. Concentrations of leptin, apelin, visfatin, and insulin were measured by immunoenzymatic methods. Glucose concentrations were determined using spectrophotometry.Results: Significantly higher concentrations of leptin, insulin, homeostatic model assessment for insulin resistance (HOMA-IR) index, and the immunoreactive insulin (IRI)/glucose index were found in the PCOS group than in the control group. Notably, the concentration of apelin was over five times lower in the PCOS group than in the control group. In patients with PCOS, a positive correlation was found between the concentrations of insulin and leptin and concentrations of leptin and IRI/glucose. Patients of the PCOS group with body mass index (BMI) ≥ 25 had significantly higher values of leptin, insulin, HOMA-IR index, and IRI/glucose index than patients of the PCOS group with normal BMI. In the PCOS group, a positive correlation was found between BMI and leptin concentration (r = 0.7176; p < 0.0001) and carbohydrate metabolism, such as insulin (r = 0.5524; p = 0.0003), glucose (r = 0.3843; p = 0.0157), HOMA-IR (r = 0.5895; p < 0.0001), and IRI/glucose (r = 0.3872; p = 0.0163). These findings were not observed in the control group.Conclusions: (1) Increased leptin concentration observed in women diagnosed de novo with PCOS as well as positive correlations between leptin and HOMA-IR, and IRI/glucose and BMI may indicate a potential role of leptin in the reduction of tissue sensitivity to insulin. (2) Significantly lower apelin concentration in the PCOS group (>5 fold) than in the control group, associated with a concomitant increase in leptin, may also contribute to carbohydrate metabolism disorders occurring in the course of PCOS.

Age-related changes in the parameters of carbohydrate metabolism and supply of vitamins B1, B2 in residents of two northern regions.

A great deal of research was being done in studying of the age-related characteristics of carbohydrate metabolism and the provision of vitamins B1, B2 among the population of the Subarctic (SR) and Arctic (AR) regions, differing in the extreme natural and climatic-geographic living conditions. The surveyed population was divided into five age groups: 16-21, 22-35, 36-45, 46-60 and 61-74 years old. The parameters of carbohydrate metabolism (glucose, lactate, pyruvate) were determined in the blood serum, the content of thiamine (thiamin diphosphate effect) and riboflavin - in hemolysates, and the values of the lactate/pyruvate ratio (Lac/Pyr) were calculated. Statistical data processing was performed by nonparametric methods. An increase in glucose levels was found in persons of older age groups. Age-related fluctuations of metabolites of carbohydrate metabolism were manifested by a lower content of lactate and the value of the Lac/Pyr ratio in persons aged 16-21 years. Regardless of the age and region of the survey, there were revealed high lactate concentrations, Lac/Pyr values and reduced pyruvate levels, as well as low glucose levels in group aged 16-21 year in AR. For vitamins B1, B2, no pronounced age-related changes were observed, while the content of riboflavin was higher in persons of SR. Moderate hypovitaminosis of thiamin was detected in 13-20,1% and 6,1-22,7% of cases in SR and AR, pronounced - 8,3-11,6% and 4,6-23,5%, respectively, vitamin B2 deficiency was noted in 19,4-23,9% of persons in the AR and in 33,8-42,9% of persons in the AR. Vitamins in both regions at different age periods contributed to the formation of levels of indicators of carbohydrate metabolism: glucose and pyruvate in SR, lactate in AR.

Contribution of adipoq genetic polymorphism to the formation and course of comorbidity of non-alcoholic fatty liver disease and renoparinchemal arterial hypertension

Introduction. Nowadays nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD) consider as multisystem disease that is primarily associated with components of the metabolic syndrome and is associated with cardiovascular and renal impairment. The comorbidity of NAFLD with renoparenchymal arterial hypertension (RPAH) has not been sufficiently studied. The purpose of the study was to investigate the influence of G276T genetic polymorphism of ADIPOQ on the severity of metabolic disorders, inflammation, liver, artery and kidney damage in the comorbidity of NAFLD and RPAH. Materials and methods. The study included 87 patients with comorbidity of NAFLD and RPAH, grade 2. The mean age of patients was 50.78 ± 9.35 years. The vast majority of patients were overweight or obese. The control group was composed of 20 healthy volunteers. Parameters of carbohydrate and lipid metabolism, liver and kidney’s function, adiponectin, fetuin-A, cytokeratin-18, pro-inflammatory cytokines levels were investigated. For diagnostic of non-alcoholic steatosis and indication parameters of arteries, an ultrasound method was used. Results. It was found that the T allele was detected in 62 (35.6%) patients of the main group, which was significantly (p&lt;0,05) different from the control group (22.5%). In the presence of patients with comorbidity NAFLD and RPAH G/T and T/T genotypes, carbohydrate metabolism disorders are more pronounced than in the G/G genotype. Thus, index HOMA in this group was 4.52 ± 0.87, which was significantly higher than patients with G/G genotype - 3.77 ± 0.53 (p &lt;0.01).The G276T polymorphism of the ADIPOQ is not associated with markers of liver and kidney damage in patients with NAFLD + RPAH. The presence of G/T and T/T genotypes in patients with comorbidity of NAFLD and RPAH is associated with an increase in interleukin-6 and fetuin-A compared to the G/G genotype. Patients with comorbidity of NAFLD + RPAH and with the T allele of the polymorphic marker G276T of the ADIPOQ gene are more likely to have impaired endothelium-dependent vasodilation, indicating more significant vascular reactivity disorders - 7.72 ± 1.25% for the genotype G/G, and 7.00 ± 1.10% for the genotype G/T (p &lt;0,01). Conclusions. The presence of the T allele of the polymorphic marker G276T of the ADIPOQ is associated with the development of comorbidity of NAFLD and RPAH.

Biochemical markers of coronary atherosclerosis: building models and assessing their prognostic value regarding the lesion severity

Aim. To assess the individual and complex prognostic value of various blood biochemical parameters (biomarkers) in the non-invasive diagnosis of coronary artery (CA) atherosclerosis.Material and methods. The study included 216 patients (men, 115; women, 101) aged 24 to 87 years (mean age, 61,5±10,7 years), who underwent indicated coronary angiography. All patients underwent a biochemical blood tests to determine the parameters of lipid, carbohydrate and nitrogen metabolism, the hemostatic system, inflammatory markers, as well as the creatinine level as an indicator of renal function.Results. Analysis revealed biomarkers, the deviations in the level of which contribute to the diagnosis and determination of the coronary involvement. These biomarkers include glucose, creatinine, C-reactive protein, and adiponectin. Using these biochemical parameters, a multivariate model (MVM) was constructed, which was significant for the diagnosis of coronary atherosclerosis and determination of its severity. With the help of ROC-analysis, the cutoff point of MVM of 2 was found. MVM &gt;2 with a sensitivity of 72% indicate CA atherosclerosis of any severity, as well as with a specificity of 62,5%, it can be ruled out. Using MVM data and a cutoff point of 2, a binary logistic regression model was built, according to which, with a MVM &gt;2, the odds for detecting CA atherosclerosis of any degree is 2,1 times higher (95% confidence interval (CI), 1,2-3,8; p=0,010), severe CA — 4,7 times (95% CI, 1,9-12,0; p=0,001) compared with individuals with MVM ≤2, who have 2,8 times (95% CI, 1,4-4,9; p=0,002) a higher chance of detecting intact CAs.Conclusion. Thus, the total MVM score of 0-2 indicates the absence of coronary atherosclerosis, while 3-4 points -CA atherosclerosis of any severity.