Genius loci we współczesnej sztuce łemkowskiej/rusińskiej

Abstract

Genius loci в сучасній лемківскій/русиньскій штуціВ другій половині ХХ ст. прошли значучы зміны в способі практыкуваня і дефініюваня штукы. По публичній презентациі Brillo Box Енді Варголя в 1964 р. принятый был символічный конец модернiзму, што влинуло на факт, же експлоруваня естетычного языка перестало быти головном цілю штукы. Од того моменту артисты одышли од постуляту сепаруваня ся од реального жытя і заняли ся позаестетычным дискурсом. Обшырями заінтересуваня стали ся м.ін. істория, травмы, політыка, памят. В сучасній лемківскій/русиньскій штуці пробы дефініювати genius loci в гідній мірі стали ся джерелом інспіраций в творіню. Місця «обдарены духом», «пережыты», «назначены» зачали быти пунктами однесіня. Стали ся вызначником культуры реґіону. Факт істнуваня явиска званого духом місця зобовязує нас до його сохраніня; вратуваня так того, што спілтворит сесу індивідуальну, своєрідну якіст, як і цілого контексту. Важне в тым стані фактів єст выдумане Нікольом Бурріо понятя «реляцийной штукы», што односит ся до постеріганя того же простору в однесіню до контексту, як тіж іконолоґічна інтерпретация Ервіна Панофского. В статі омовленый є мотыв genius loci в сучасній лемківскій/русиньскій штуці. Автор представил контексты сучасной штукы пониманой як місця стріч і реляций. Взята остала до увагы творчіст м.ін. Юлияна Колесара, Володислава Ревака, Давида Здобыляка, Люциі Німцовой.