БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ XVIII – ПОЧАТОК XX СТ.): ІСТОРІОГРАФІЯ ІМПЕРСЬКОЇ ДОБИ

Abstract

У статті з’ясовано ступінь дослідження історії благодійної діяльності в Наддніпрянській Україні останньої чверті XVIII – початку XX ст. в імперський період. Визначено, що ця проблематика репрезентована чималим історіографічним масивом, який включає монографії, статті, довідники, в яких відображається загальна картина благодійництва. Встановлено, що практично всі праці з добродійності мали актуальний характер, оскільки їхня поява була зумовлена насамперед загостренням економічних та соціальних проблем тогочасного російського суспільства. Автори не лише вивчали історію та практику доброчинності, а й намагалися тією чи іншою мірою сприяти розв’язанню проблем нужденних, зокрема через зміну імперського законодавства у цій сфері. Здебільшого праці були присвячені окремим питанням добродійної діяльності. Характерною рисою робіт першого й другого етапів історіографії була відсутність наукового аналізу, адже автори зосереджувалися переважно на описові фактів, подій та явищ. Працям з благодійності властива нерівномірність висвітлення окремих аспектів теми, недостатня аргументованість висновків. Обґрунтовано, що на межі ХIХ-ХХ ст. суттєво змінюються основні тенденції й напрями наукового осмислення благодійної діяльності. Своєрідність цього процесу полягала не лише в диференціації наукових знань щодо благодійництва, а й у складанні їх в єдину історіографічну парадигму. Інтеграція різних підходів та розширення науково-понятійних засад зумовили поступове формування єдиного наукового комплексу стосовно досліджень добродійництва. Незважаючи на те, що дорадянська історіографія проблеми нараховує чималу кількість праць, спеціальне комплексне дослідження з доброчинної діяльності в Наддніпрянській України в кінці XVIII – початку XX ст. відсутнє. Поза увагою дослідників лишилося чимало аспектів проблеми.