ВПЛИВ ТЕОРЕТИКІВ І ПРАКТИКІВ ПОЛТАВСЬКОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА НА МОДЕРНІЗАЦІЮ ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА НА РУБЕЖІ XIX-XX ст.

Abstract

У статті проаналізовано внесок Полтавського сільськогосподарського товариства у пропаганду агротехнічних знань не лише у масштабах полтавського регіону, але й далеко за його межами. Очевидною заслугою членів товариства була організація сільськогосподарських виставок, на яких не лише представники панівних класів, але й широкі маси непривілейованих станів, якими були на той час згідно існуючого царського законодавства селяни, козаки та міщани, могли показувати кращі зразки жита, пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, буряка, продукції садівництва і т.п., сприяючи, таким чином, розповсюдженню передового досвіду у тогочасній аграрній сфері. Поряд з виставками, свою роль у модернізації сільського господарства відігравали також систематичні публікації досягнень світової агрономічної науки на сторінках таких спеціалізованих видань, як журнали товариства та, особливо, газета-журнал «Хуторянин». Досить красномовним є факт відзначення на одній із всеросійський сільськогосподарських виставок журналу «Хуторянин» золотою медаллю саме за якісні публікації з приводу тих чи інших проблем аграрного сектору економіки тогочасної держави. Окрім публікацій самого журналу його редакція організувала ще й видання своєрідного збірника статей з аграрної тематики під назвою: «Календарь «Хуторянина»», що, безумовно, позитивно впливало на модернізацію галузі рослинництва не лише на Полтавщині, а й низці інших регіонів Російської імперії. Не викликав сумніву, що теоретики і практики сільськогосподарської справи суттєво сприяли вдосконаленню галузі рослинництва, адже зростання за три десятиліття активної роботи членів товариства майже удвічі урожайності таких найпоширеніших на той час культур, як жито і пшениця підтверджує даний висновок. На превеликий жаль, колоніальна політика щодо України з боку імперського центру гальмувала процес розповсюдження на українських землях Російської імперії як освіти загалом, про що свідчить наявність за переписом 1897 р. у сільській місцевості Полтавщини лише 14% грамотних людей, так і сільськогосподарської освіти зокрема. Підтвердженням такої тези є, наприклад, відмова Полтавському сільськогосподарському товариству у його клопотанні відкрити у Полтаві агрономічний інститут.