ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЗАКОРДОННИХ ЧАСТИН ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ В 1948 – 1951 рр.

Abstract

Метою дослідження є аналіз розвитку ЗЧ ОУН в 1948 – 1951 рр. в сукупності організаційної мережі, створених ними легальних громадських організацій та мережі засобів масової інформації. Методологія дослідження ґрунтувалася на застосуванні принципів історизму, об’єктивності та науковості із використанням конкретно-історичного, порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного та структурно-системного методів. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше на основі раніше недоступних документів з архівів ОУН проаналізовано розвиток організаційної структури ЗЧ ОУН та створеної ними в еміграції системи громадських організацій і мережі засобів масової інформації у вказаний хронологічний період. Висновки. Встановлено, що на організаційний розвиток ЗЧ ОУН в 1948 – 1951 рр. суттєво вплинув процес масового переселення українців зі статусом переміщених осіб в межах Європи та в інші країни за океан. Внаслідок цього теренові організації Німеччини та Австрії втратили значну кількість членства і перестали бути базовими в структурі ЗЧ ОУН, а після переселення з Італії колишніх учасників І дивізії УНА такою у Європі стала теренова організація Великої Британії. Водночас процес переселення уможливив створити організаційні структури ЗЧ ОУН в США, Канаді, Аргентині та Австралії, яких до 1948 р. не існувало. Як інструменти зовнішнього впливу ЗЧ ОУН також розбудували широку систему легальних громадських організацій, мережу друкованих засобів масової інформації, створили власну підпільну радіостанцію, а після її ліквідації організували відкриття українського відділу в структурі іспанського “Radio Nacional”. Це давало змогу ефективно поширювати ідеї національного визволення серед української еміграції та іноземних громадян у країнах поселення