Паліативна допомога та еутаназія: медико-соціальні, біоетичні, правові аспекти

Abstract

У статті аналізуються наукова література, міжнародні та вітчизняні нормативно-правові документи, медико-статистичні дані, що визначають актуальність проблеми, медико-соціальні, біоетичні, правові аспекти еутаназії та паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) як альтернативи еутаназії. Мета роботи: представити аналіз ситуації в Україні і у світі щодо нормативно-правової оцінки і ставлення суспільства до еутаназії та її альтернативи – ПХД, стратегій та підходів до розвитку служби ПХД в рамках реформування системи охорони громадського здоров’я в Україні. Матеріали дослідження. Матеріалами для дослідження при виконанні представленої роботи були документи ВООЗ та міжнародних організацій, законодавча база України, вітчизняна та закордонна наукова література, міжнародні та вітчизняні нормативно-правові документи, що стосуються еутаназії та ПХД, медико-статистичні дані Держкомітету статистики та звіти МОЗ України. Методи дослідження. Авторами були використані наступні методи: інформаційно-аналітичний, бібліосемантичний, системного підходу, структурно-логічного аналізу та порівняльного контент-аналізу. Результати дослідження та обговорення. Ефективна і доступна система ПХД, застосовуючи мультидисциплінарний та міжсекторальний підхід, може адекватно реагувати та задовольняти потреби паліативних пацієнтів та їхніх рідних, що сприяє забезпеченню належної якості життя і зменшує бажання в інкурабельних хворих щодо застосування еутаназії. Це визначає велике медико-соціальне, економічне та гуманітарне значення ПХД – цього інноваційного напрямку охорони здоров’я і соціального захисту населення, яка є важливою складовою реформування системи охорони здоров’я в Україні. Найбільш важливими є міжнародні нормативно-правові акти, що стверджують невід’ємні права людини, і які, з точки зору більшості юристів, забороняють еутаназію, хоча в деяких країнах має місце легалізація та застосування еутаназії. Законодавство України однозначно забороняє еутаназію. Висновки. 1. Забезпечення максимально досяжного рівня якості життя інкурабельних хворих з обмеженим прогнозом тривалості життя стало в останні десятиліття однією з найважливіших гуманітарних проблем сучасного суспільства, що зумовлено несприятливими медико-демографічними процесами, зокрема постарінням населення і збільшенням смертності від хронічних неінфекційних захворювань. 2. Зазначене потребує оптимальної організації та розвитку сучасної ефективної та доступної системи ПХД, яка є інноваційним медико-соціальним мультидисциплінарним підходом, що найбільш адекватно забезпечує потреби та належну якість життя паліативних пацієнтів та їхніх рідних, сприяє збереженню людської гідності наприкінці біологічного життя. 3. Відповідно до сучасних міжнародних концепцій та стандартів, ПХД має забезпечити 4 обов’язкових складових: медичну, психологічну, соціальну і духовну. 4. Сьогодні найбільш важливими є міжнародні нормативно-правові акти, що стверджують невід’ємні права людини, і які, з точки зору більшості юристів, забороняють еутаназію, хоча в деяких країнах спостерігається тенденція до легалізації та застосування еутаназії. 5. Чинне законодавство України однозначно забороняє еутаназію. 6. Зазначене потребує створення та розвитку в Україні доступної та ефективної системи надання ПХД населенню як альтернативи еутаназії.