ПРОСТІР ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ В ТЕКСТАХ СЕРГІЯ ЖАДАНА

Abstract

Домінування образів життя та смерті в текстах Сергія Жадана формує їхню унікальну малодосліджену філософію. Метою статті є вивчення семантики, механізмів репрезентації та специфіки функціонування танатологічних мотивів й екзистенціальної філософії як у поезії, так і в прозі Сергія Жадана. Завдання полягає в тому, щоб схарактеризувати створену автором систему унікальних образів життя та смерті, а також переоцінити трактування, запропоноване попередніми дослідниками. Доведено, що тексти письменника характеризуються наявністю потужних біблійних і світських образів із значним інтертекстуальним потенціалом, використаних як кодифікатори уваги, однак позбавлених первинної міфопоетичної глибини. Релігійна символіка зазнає деградації та відзначається помітною девальвацією, набуваючи приземленості. Марія Жадана – це повія, а Йосип та Ісус – злочинці. Ортодоксальне сприйняття смерті нехтується. Смерть зображується як опонент життя чи простір ескапізму зниклих друзів. Смерть - це місце, де людина опиняється завжди вчасно, тому туди не потрібно поспішати. Ліричний герой – гравець, який балансує на межі, вживає наркотики, алкоголь, має заборонені стосунки. Смерть слідує за ним, однак, кидаючи їй виклики, герой продовжує жити. Світ мертвих Сергія Жадана «дихає з тобою одним повітрям».
 Простір життя складається із таких знаків епохи, як Марадона, Mercedes-Benz, радіо Шансон, Донбас, Макдональдс, Лукойл. Простір смерті позбавлений будь-яких часових характеристик і позначений позачасовістю. Могили слугують корінням, що тримає людей на місці, там, де вони народилися, а харківські дороги притягують душі померлих. Протиставлення життя та смерті зображується через астрологічно-природний паралелізм. Життя відтінене смертю, яка розглядається як кінець шляху. Смерть персоніфікована, але позбавлена будь-яких міфологічних ознак. Герої Сергія Жадана ані духовні, ані глибокі, вони грішні, низькі, маргінальні та є продуктом безладу «зміни епох».