МЕТАБОЛІЧНА АКТИВНІСТЬ КЛІТИН ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У ХВОРИХ НА ЕКЗЕМУ

Abstract

РЕЗЮМЕ. На сьогодні екзема розглядається як хронічно-рецидивний дерматоз нез’ясованої етіології мультифакторного патогенезу, котрий характеризується поліморфізмом клінічних проявів, мокненням і свербежем. Найбільше висвітленими залишаються дослідження, присвячені вивченню метаболічної активності лейкоцитів периферичної крові, а саме естеразного потенціалу нейтрофілів і моноцитів. Мета роботи – дослідження активності неспецифічних естераз нейтрофілів і моноцитів периферичної крові хворих на екзему залежно від клінічного перебігу дерматозу. Матеріал і методи. Під спостереженням знаходилось 53 хворих на екзему. У 16 з них діагностовано істинну екзему, у 19 – мікробну та у 18 – мікотичну. Визначали α – НАЕ і Н-АS-АЕ в моноцитах та Н-АS-АЕ і Н-АS-D-XАЕ в нейтрофілах периферичної крові. Результати й обговорення. Встановлено, що у хворих на екзему, незалежно від клінічного перебігу дерматозу, спостерігається пригнічення активності a – НАЕ і Н-АS-АЕ в моноцитах та Н-АS-АЕ і Н-АS-D-XАЕ в нейтрофілах периферичної крові. Також доведено, що у таких пацієнтів верифікується істотний взаємозв’язок естеразної активності нейтрофілів і моноцитів, котрий коливається від r5=+0,62 до r1=+0,84. Це свідчить про залученість метаболічної активності лейкоцитів у процес розвитку екземи. Висновки. 1. У хворих на екзему, незалежно від клінічного перебігу дерматозу, спостерігається пригнічення метаболічної активності лейкоцитів периферичної крові у вигляді зменшення естеразного потенціалу нейтрофілів і моноцитів. У хворих на екзему наявний істотний взаємозв’язок естеразної активності клітин крові, котрий, в залежності від клінічної форми дерматозу та виразності запальних явищ, коливається від r5=+0,62 до r1=+0,84. У хворих на екзему базову терапію слід доповнювати препаратами, які мають метаболічну активність.