Abstract

Комплексне та скоординоване інституційне забезпечення сільського зеленого туризму в Україні в умовах відновлення національної економіки сприятиме активізації підприємницької діяльності галузі, соціально-економічному розвитку сільських територій та реновації рекреаційних зон.
 Мета статті полягає в обґрунтуванні механізмів, важелів та інструментів державного регулювання сільського зеленого туризму, визначенні основних проблем інституційного забезпечення та обґрунтуванні пропозицій щодо його удосконалення.
 Наукова новизна полягає у наданні рекомендацій щодо розробки напрямів інституційного забезпечення сільського зеленого туризму в Україні.
 Висновки. Основні фактори, що ускладнюють процес регулювання діяльності суб’єктів сільського зеленого туризму в Україні, це недосконалість чинного законодавства, кризові явища та процеси, нестача фінансових ресурсів, недостатня платоспроможність населення, сезонний та регіональний характер споживчого попиту на послуги сільського зеленого туризму, недостатній рівень популяризації цього виду послуг, а також не завжди задовільна та стандартизована їх якість. У зв’язку з цим запропоновано розробити інституційні заходи з координації та регулювання, які враховуватимуть пріоритети розвитку галузі, даючи можливість економічним суб’єктам діяти самостійно. З огляду на зазначене доцільно:
 1) розробити нормативно-правову базу з метою виділення сільського зеленого туризму в окремий вид економічної діяльності для визначення статусу її економічних суб’єктів, якими є переважно агрооселі та агросадиби, а також принципів ведення ними економічної діяльності та обґрунтування податкової політики;
 2) здійснювати координацію дій суб’єктів підприємницької діяльності сільських територій з метою досягнення мультикативних ефектів приватної підприємницької діяльності для уникнення негативних екстерналій, забезпечення симетричності інформаційно-консультативної платформи та соціально-економічної справедливості на селі;
 3) включити сільський зелений туризм до: стимулюючих програм розвитку за напрямами пільгового кредитування та оподаткування, програм соціального забезпечення, спеціальних ліній фінансування в рамках надзвичайних фондів та програм підтримки;
 4) впровадити дієвий інвестиційний механізм, орієнтований на підвищення рівня туристичної інфраструктури в сільській місцевості.

Highlights

Read more

Summary

Talk to us

Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have

Schedule a call

Disclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.