АДМІНІСТРАТИВНА ТА КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Abstract

Listen

Translate article

Стаття присвячена дослідженню адміністративної та кримінальної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері земельних відносин в Україні. Мета дослідження – проаналізувати специфіку застосування адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення екологічного законодавства в земельній сфері, зокрема встановити відмінності у правових наслідках і механізмах запобігання порушенням. Результати дослідження показують, що адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства в Україні передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, зокрема статтею 53-1, яка регулює санкції за незаконне зайняття земельних ділянок або інші порушення норм використання земель. Так, для громадян та посадових осіб передбачені штрафи, розмір яких визначається в залежності від соціального статусу порушника та ступеня заподіяної шкоди. Досліджено, що кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення у сфері земельних відносин встановлена Кримінальним кодексом України, який передбачає суворіші покарання для значних порушень, що спричиняють масштабну шкоду навколишньому середовищу. Наприклад, стаття 197-1 Кримінального кодексу карає за самовільне зайняття земельних ділянок, що призвело до значних негативних наслідків, у тому числі застосуванням штрафів або арештом. Такий підхід обґрунтований необхідністю належного реагування на випадки, що мають вагомий суспільний резонанс та загрожують екологічній безпеці. Показано, що основною відмінністю між адміністративною та кримінальною відповідальністю є серйозність порушень і їхні наслідки. Адміністративна відповідальність переважно стосується правопорушень, що не мають тривалого впливу на стан земель та навколишнє середовище, тоді як кримінальна відповідальність є необхідною для реагування на серйозні правопорушення, що значно шкодять земельним ресурсам та екологічній безпеці. Практичне значення дослідження полягає у визначенні чітких критеріїв застосування відповідальності для підвищення ефективності захисту земельних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.