Особливості перебігу діабетичної хвороби нирок у хворих на латентний автоімунний діабет дорослих

Abstract

Актуальність. Латентний автоімунний діабет дорослих (LADA) є гетерогенним типом цукрового діабету (ЦД), що поєднує ознаки цукрового діабету 1-го (ЦД1) та 2-го типу (ЦД2). Дані щодо частоти і структури мікросудинних ускладнень при LADA малочисельні й доволі суперечливі, практично відсутня інформація про особливості їх перебігу, що вказує на необхідність проведення досліджень у цьому напрямку. Мета дослідження: з’ясувати особливості перебігу діабетичної хвороби нирок у хворих на латентний автоімунний діабет дорослих порівняно з класичними типами цукрового діабету. Матеріали та методи. Обстежено 112 хворих на ЦД із діабетичною хворобою нирок (ДХН). Пацієнтів розподілили на три групи: І— 54 особи з LADA, ІІ— 30 хворих на ЦД1, ІІІ— 28 пацієнтів із ЦД2. Особливості перебігу ДХН вивчали на підставі оцінки даних анамнезу, клінічного обстеження, значень швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), альбумінурії, відношення альбуміну до креатиніну в сечі. Результати. За даними анамнезу діагноз ДХН у пацієнтів із LADA встановлювався в середньому через 3 роки після маніфестації ЦД, при цьому на 4,5 року раніше, ніж при ЦД1, але на 1,3 року пізніше, ніж при ЦД2. Аналіз показників ШКФ показав, що при LADА найбільш часто (у 63% пацієнтів) реєструвалась категорія G3 (G3а— у 46%, G3b— у 17% пацієнтів). Решта обстежених мали категорію G1 (7%), G2 (24%), і тільки в 6% пацієнтів виявлено стадію G4. У пацієнтів усіх груп переважали категорії альбумінурії А1 та А2 (при LADА— по 43% осіб у кожній категорії), водночас категорія A3 при LADA реєструвалась удвічі частіше, ніж при ЦД1. При LADA переважаючими фенотипами ДХН були неальбумінурійне порушення функції нирок (НАПН) (43%) і альбумінурійний фенотип (АФ) (35%), при ЦД1— АФ (50%) і НАПН (40%), а при ЦД2 усі три фенотипи реєструвалися майже з однаковою частотою (АФ— у 32%, НАПН— у 29% пацієнтів, прогресуюче зниження функції нирок — у 39% хворих). Висновки. Перебіг діабетичної хвороби нирок в осіб із латентним автоімунним діабетом дорослих відрізняється від такого при класичних типах цукрового діабету, що вказує на необхідність розробки специфічного алгоритму ведення цієї категорії пацієнтів.