СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ НЕСФОРМОВАНИХ І СФОРМОВАНИХ КІСТ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Abstract

Мета роботи: покращити результати оперативного лікування кіст підшлункової залози (ПЗ) шляхом ретроспективного аналізу клінічного перебігу, оцінки морфологічної класифікації та оптимального вибору хірургічного лікування кіст. Матеріали і методи. дослідження проводилося на базі Клінічного високоспеціалізованого хірургічного центру з малоінвазивними технологіями КНП “Вінницька обласна клінічна лікарня імені М. І. Пирогова”. Для досягнення мети був проведений поглиблений аналіз результатів лікування 60-ти хворих, які перенесли оперативне втручання з приводу кіст ПЗ у період з 2018 по 2023 роки. Результати. У дослідження увійшли 60 пацієнтів, які перенесли оперативне втручання з приводу кіст ПЗ: у 2018 – 6 хворих, у 2019 – 7, у 2020 – 10, у 2021 – 11, у 2022 – 9 та у 2023 – 17 пацієнтів, що свідчить про збереження тенденції до зростання даної патології. За статтю переважали чоловіки – 43 (71,7 %) пацієнти; жінок було 17 (28,3 %). Середній вік пацієнтів склав (48,1±1,1) років, що надає даній проблемі соціально-економічного значення. Згідно з даними променевих методів дослідження, найчастішою локалізацією є поєднання кіст у головці і тілі ПЗ – у 20 (33,3 %) пацієнтів. За перебігом у 18 (30 %) пацієнтів кісти були прості, а у 42 (70 %) – ускладнені, з них у 27 (45 %) осіб спостерігалося нагноєння кісти, у 7 (11,7 %) хворих розвинулася перфорація, у 5 (8,3 %) пацієнтів – кровотеча та ще у 3 (5 %) обстежених хворих розвивалася компресія суміжних органів у вигляді механічної жовтяниці та дуоденальної непрохідності. Усі пацієнти перенесли хірургічні втручання, частка яких, за нашими даними, становить 0,34 % від загальної кількості операцій за період дослідження. У зв’язку з нагноєнням кіст для 27 (45 %) пацієнтів було проведене зовнішнє дренування кісти ПЗ. 32 (53,3 %) пацієнтам методом хірургічного лікування було обрано накладання цист-ентероанастомозу на виключеній петлі кишки за Ру або накладання цист-ентероанастомозу з ентеро-ентероанастомозом і заглушкою за Шалімовим. Ще 1 (1,7 %) пацієнту була виконана ендоскопічна цист-гастростомія. Летальних наслідків не було.