ПАРАМЕТРИЗМ У МУЗИЦІ ТА АРХІТЕКТУРІ: МОЖЛИВІСТЬ ПАРАЛЕЛІЗМУ (на прикладі творчості Кайї Сааріахо та Захі Хадід) (із циклу статей «Теорія нового звуку»)

Abstract

Метою статті є розгляд процесу параметризації в музиці та архітектурі. Параметризм як певна концепція праці з матеріалом мистецтва, зокрема архітектури та музики, розкриває контрольованість над глибинними процесами художньої структури. Водночас це дозволяє вивільнити параметри функціонування структури, яка гнучко реагує на різні ситуації власного виконання (в музиці), явища оточуючого середовища (в архітектурі). Методологія статті спирається на звуковисотний аналіз в умовах відсутності її ладотональних ознак (за Ж.К. Ріссе), аналіз «чистоти звуку (гладкість або зернистість фактурі (за К. Сааріахо), композиційний аналіз типів руху, біоморфний аналіз дієвості параметру тембру та гармонії (стабільність – мобільність). Новизна статті. У пропонованій науковій публікації вперше в українському музикознавстві зроблено порівняльний аналіз параметризму в музиці та архітектурі. Висновки. Параметризм у трактуванні Захі Хадід спирається на пластичне відображення енергетики території, витончену образну асоціативність та багаторівневі мистецькі алюзії. Параметр світла у її трактуванні пов’язує будівлю та сприйняття людини, виявляє форму твору. Аналогічні якості притаманні й творам електроакустичної музики Кайї Сааріахо, які базуються на параметричному підході до композиції, тембру та звуку: завдяки контролю над параметрами динаміки, структури звуку із точки зору різних типів спектру гармонік, тембр виступає певним «променем світла», який допомагає змістово сприйняти цю внутрішню структуру, її мінливість саме у певній темброво-фактурній ситуації та виконавському виборі. Висунуто припущення, що параметризм відкриває нові шляхи для співвідношення у сучасному мистецтві вільного та заданого, прекомпозиційного та композиційного, структурного та функціонального.