ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Abstract

У статті закцентовано увагу на формуванні культури писемного мовлення, що є сьогодні актуальною проблемою. Однією із ключових компетентностей законодавством України визначено здатність особистості володіти державною мовою. Проаналізовано підходи учених до формулювання поняття «культура мовлення», охарактеризовано окремі порушення писемного мовлення молодших школярів. Метою статті є окреслення шляхів формування культури писемного мовлення на уроках української мови в учнів початкової школи. Професійний досвід автора, спостереження за діяльністю учителів дали можливість виокремити такі напрями роботи: засвоєння графічної системи української мови на адаптаційно-ігровому етапі (1–2 класи); формування орфографічної, пунктуаційної компетентностей; визначення системи вправ та завдань, спрямованих на оволодіння писемним мовленням упродовж усього курсу «Українська мова та читання». Найбільше помилок у молодших щколярів спостерігається під впливом специфіки усного українського мовлення (орфоепії), несформованих правописних умінь. Важливими методичними умовами розвитку культури писемного мовлення визначено: забезпечення взаємозв’язку фонетичної, графічної, граматичної систем української мови й основ орфографії, системна цілеспрямована робота над формуванням практичних умінь. Підкреслено, що формування правописної навички є довготривалим процесом й проходить кілька етапів: розвиток фонетико-графічних умінь, оволодіння графічною системою української мови (1 клас), засвоєння правила й розпізнавання орфограми, уміння його застосувати й переносити на інші подібні приклади, автоматизація набутих навичок. Пріоритетне значення надається застосуванню системи тренувальних вправ та завдань (списування, навчальні диктанти, орфографічний аналіз, робота із словниками). На думку автора, успішному засвоєнню правил орфографії сприяють такі методи: традиційні ‒ пояснювально-ілюстративний, евристична бесіда, індукція, дедукція, практичних вправ та інші; інноваційні ‒ дослідження, спостереження над мовним явищем, кубування, «мікрофон», складання інтелект-карти, алгоритмізації та інші. З-поміж прийомів доречними є: імітація, показ артикуляції, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Ураховуючи Концепцію Нової української школи щодо наскрізного виховання школярів, сфокусована увага на формуванні мовленнєвої текстової компетентності. На конкретному прикладі показано комплексну роботу над текстом.