ЯНЧЖОУСЬКА ШКОЛА ЖИВОПИСУ: СИНЕРГІЯ МИСТЕЦТВА ТА ЕКОНОМІКИ

Abstract

У пропонованому дослідженні йдеться про добре відому Янчжоуську школу живопису (далі – Школа), зокрема про те, коли і як Янчжоу став одним з торгових і культурних центрів Китаю, а також як це вплинуло на художників, котрі отримали змогу творити та виражати свою особистість вільніше, аніж у минулому. Увагу зосереджено на тому, як Школа досягла великих успіхів в історії китайського мистецтва. Зауважено також на важливості вивчення творчого духу Школи для сучасних митців. Здавна місто Янчжоу було важливим центром економічного та культурного обміну між Північчю та Півднем, Заходом та Сходом Китаю. Отримавши переваги від торгівлі Шовковим шляхом та Чайним маршрутом, а згодом первинної індустріалізації й ширшої експлуатації ресурсів, економіка регіону зазнала змін, розпочавши перехід від старої феодально-аграрної до товарно-промислової системи з ринковими рисами, що вже формувалися. Економічне й демографічне зростання сприяли розвиткові культури, відкривали нові можливості для творчих культурних починань. Поява заможних соціальних груп і меценатів відкрила нові можливості для художньої спільноти. З початком династії Цін (з 1644 р.) за їхньої підтримки поступово проявлялися індивідуальність і творча самосвідомість художників, новий естетичний стиль у творах. Завдяки сполученню між Великим каналом і Морським Шовковим шляхом Янчжоу ще за часів існування Школи став відомим у світі, а вона сама отримала визнання й повагу за кордоном.