ДРАМАТУРГІЯ ВОЄННОГО ЧАСУ: ДОКУМЕНТАЛЬНІ РАДІОП’ЄСИ

Abstract

Listen

Translate article

Документальна драматургія не є новим явищем в історії літератури – варто згадати наукову працю Ервіна Піскатора: «Політичний театр. Історія 1914-1929» (1929), у якій він описує історію свого становлення як драматурга, коли театр (мистецтво) і політика для Е. Піскатора зійшлися в одній точці. Ервін Піскатор вважається теоретиком жанру сучасного документального театру, тобто жанру вербатім. У 1925 році Піскатор пише п’єсу «Не зважаючи ні на що», яка була створена на основі архівних даних: фотографій, статей, газет, листівок, автор прагнув створити документальний твір, який послуговувався фактами, а не вимислом (Піскатор, 1932: 57-58). Інший відомий німецькомовний драматург, який працював над жанром документальної п’єси – Петер Вайс (Peter Weiss). Вайс мав змогу потрапити на судовий процес у Освенцимі 1963-1965 року. На основі цього процесу і журналістських заміток Бернда Науманна, П. Вайс у в 1965 створює п’єсу «Розслідування» («Die Ermittlung»). Пізніше у 1968 Вайс описує бачення концепції «театру факту» у творі «Нотатки про документальний театр» (Weiss, 2008: 9), який можна вважати маніфестом жанру вербатім. Явище театральної документалістики дещо відрізняється від суто літературних та кіно продуктів. Простір, на якому відбувається театральна дія має обмеження і особливості, яких не має кінематограф. Коли ж розглядати документальну п’єсу в аудіо форматі, то варто зважати на превалювання звуку або навіть виключно аудіальну складову, за допомогою якої відбувається оповідь. Вітчизняні твори у жанрі документальної драми стають дедалі все більш актуальними через вплив на людську психіку затяжної війни, яку російська федерації веде проти України. Такі твори переважно не містять розважальної конотації (відтінку), але перш за все, виконують меморіальну, терапевтичну функцію або створюються задля вшанування тих, хто захищав Батьківщину. У цій статті виконаний порівняльний аналіз як різних продуктів документального спрямування, так і порівняння п’єс, створених під час українсько-російської війни. Матеріалом слугують тексти на воєнну тематику, а саме: радіоп’єса доби повномасштабного вторгнення: «24 години 24 лютого» Ніни Захоженко, документальний аудіо серіал від MEGOGO Audio «Опір» та твір доби АТО і ООС – радіодрама «Палата N7» Дмитра Тернового.