ТЕХНІКО-ЮРИДИЧНІ ПОМИЛКИ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА МІСЦЕ У КЛАСИФІКАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ПОМИЛОК

Abstract

Метою наукової статті є класифікація юридичних помилок за різними правовими підставами та детальне розкриття саме техніко-юридичних помилок. Реалізація поставленої мети дозволить розмежувати наявні помилки та сприяти їх попередженню та швидкому усуненню компетентними суб’єктами у разі здійснення ними професійної практичної діяльності. Методологічну основу наукового дослідження становлять формально-юридичний метод, екстраполяція, системний метод дослідження, аналіз і синтез. Результатом статті став аналіз системи класифікаційних критеріїв та видів юридичних помилок, а саме: за ступенем визначеності, за юридичною значущістю, за мотивацією вольової діяльності суб’єкта, за видами професійної діяльності. З’ясовано, що в ході здійснення правотворчої діяльності суб’єктами нерідко допускаються техніко-юридичні помилки, які є окремим різновидом юридичних помилок. Проаналізовано міркування науковців щодо визначення поняття техніко-юридичної помилки та сформульовано власне розуміння родового поняття, згідно з яким техніко-юридичну помилку варто тлумачити як вид правотворчої помилки, що полягає в порушенні правотворчої техніки компетентним суб’єктом, і, як наслідок, негативно відображається на якості відповідного нормативно-правового акта і національного законодавства загалом. Виокремлено основні ознаки техніко-юридичних помилок та здійснено їх класифікацію за різними підставами. Особливу увагу зосереджено на класифікації, згідно з якою техніко-юридичні помилки поділяються на: мовні, логічні та процедурні. Кожен вид таких помилок проілюстровано на конкретному прикладі, що базується на нормах сучасного законодавства, зокрема наведено статті із Кримінального кодексу України та Закону України «Про Службу безпеки України». Наголошується, що тенденція зниження якості нормативно-правових актів полягає у поспішності розгляду важливих питань та, як наслідок, до систематичного допущення помилок у практичній діяльності. Тому основне завдання правової політики держави полягає у зменшенні кількості помилок, які мають суттєвий негативний вплив.