Трансформування системи державної допомоги у сфері енергетики в Україні: існуючі механізми та пріоритети їх удосконалення

Abstract

Виконання зобов’язань Україною як члена Енергетичного Співтовариства передбачає зменшення державного втручання, одночасно із забезпеченням доступу до надійних, стійких, сучасних джерел енергії. Положеннями Третього та Четвертого енергетичних пакетів визначено ряд заходів державної допомоги (чи державної підтримки), серед яких: підтримка у питаннях підвищення енергоефективності; заборона відключення вразливих споживачів від електроенергії у критичні моменти; стимулювання до інвестування у нові види виробництва енергії, що походить з відновлюваних джерел; залучення кінцевих споживачів повноцінно брати участь у енергетичному ринку й управляти власним енергоспоживанням.
 Метою статті є аналіз існуючих механізмів державної допомоги в Україні у різних секторах енергетики і визначення на цій основі шляхів зменшення державного втручання в умовах трансформування системи управління енергетичним сектором.
 Науковою новизною є сформовані за результатами дослідження пропозиції для створення правових умов розвитку ринкових механізмів з одночасним зменшенням державного втручання у різних секторах енергетики.
 Висновок. Трансформування системи управління енергетичним сектором в Україні супроводжується зменшенням державної допомоги в окремих секторах енергетики одночасно із фрагментарним впровадженням ринкових механізмів. У результаті аналізу існуючих механізмів державної підтримки в Україні у різних секторах енергетики з’ясовано проблемні питання їх функціонування і визначено пріоритети зменшення державного втручання у зазначену сферу. Можна стверджувати, що задля усунення прогалин функціонування механізмів державної допомоги в різних секторах енергетики для України актуальними є: впровадження енергоефективних заходів на промислових і комунальних підприємствах, запровадження державного стимулювання побутових споживачів до виробництва енергії з відновлюваних джерел; розширення можливостей споживача впливати на власне енергоспоживання; надійний захист вразливих споживачів енергоресурсів через посилення адресності соціальної підтримки.