В ІГОРЕВІМ ПУТИВЛІ ВИГОРІЛА ТРАВА»: МИХАЙЛО ГЕТМАНЕЦЬ І БОРИС ЧИЧИБАБІН В АНТИТОТАЛІТАРНОМУ ДИСКУРСІ

Abstract

Стаття присвячена сторіччю з дня народження двох знаних харків’ян – педагога, історика літератури, публіциста, професора Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди Михайла Гетманця (1923-2021) і поета Бориса Чичибабіна (1923-1994). Метою дослідження є порівняльний аналіз біографій обох діячів з фокусом на їх професійній і творчій самореалізації в умовах тоталітарної політичної системи ХХ століття. Комбінація порівняльного методу і сучасного прийому відеомонтажу overlay (накладення кадрів / ефектів на інший кадр), застосованого у дослідницький площині, дозволила не тільки отримати більш повне уявлення про становлення обдарованої особистості в радянському суспільстві, але і спроєктувати його на наше буремне сьогодення – війну в Україні і відновлення тоталітарного режиму в Російській Федерації. У статті розглядаються такі ключові події, як навчання обох діячів у Харківському університеті; багаторічна праця М.Ф. Гетманця у Харківському педагогічному інституті; політика доносів і викривань, що панувала в освітянському середовищі; творча діяльність Б.О. Чичибабіна в умовах громадянської несвободи; політичні репресії і заслання. Особливу увагу приділено світоглядним розбіжностям М.Ф. Гетманця і Б.О. Чичибабіна на факт розпаду Радянського Союзу і оголошення Україною незалежності у 1991 р. У той час як М.Ф. Гетманець підтримав повернення суверенітету українською державою, Б.О. Чичибабін вихід України та інших республік сприйняв як втрату батьківщини, особисту трагедію. Зроблено спробу проаналізувати сімейні, психологічні і літературні чинники, які могли мати вплив на світогляди обох діячів. Звернення до біографій М.Ф. Гетманця і Б.О. Чичибабіна дало привід задуматися і над їхніми індивідуальними життєвими стежками, і над долею цілого покоління, якому довелося жити, любити, творити в умовах тотального контролю держави над особистістю. Історичні паралелі, проведені між радянським суспільством і сучасною Росією вказують на те, що уроки тоталітаризму минулого століття залишилися незасвоєними.