УЛЬТРАЗВУКОВАЯ ДОППЛЕРОГРАФИЯ ХРОНИЧЕСКОЙ ВЕНОЗНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ

Abstract

Мета дослідження - вивчити можливості ультразвукової доплерографії в діагностиці хронічної венозної недостатності (ХВН) нижніх кінцівок.Матеріали та методи. Проведено обстеження 176 пацієнтів з ХВН. Використаний метод колірної доплерографії.Результати та обговорення. ХВН у обстежених пацієнтів виявлявся різноманітної клінічної симптоматикою. Для оцінки тонусу венозної стінки визначали індекс еластичності (ІЕ) загальної стегнової і підколінної вен, для визначення «нормальності» анатомічної будови великої підшкірної вени на стегні визначали індекс гіпоплазіі.Характерізова гемодинамичну значимість, розділили всіх обстежених хворих за ступенями тяжкості на три групи. У першій групі при проведенні проб на клапанах в сафенофеморальному сполученні ретроградний кровотік не фіксували, що підтверджувало відсутність клапанної недостатності. Значення ІЕ не перевищував 1,37 ± 0,09. У другій групі реєстрували ретроградний потік крові тривалістю не більше 2 секунд, що свідчить про гемодинамично незначну недостатність. Значення ІЕ був вище 1,37. У пацієнтів третьої групи при проведенні проб на клапанах в сафенофеморальне сполучення реєструвався ретроградний потік крові, що дозволило виявити гемодинамічно значиму клапанну недостатність, при якому показана хірургічна корекція. Середні показники ІЕ глибоких вен перевищували нормальне значення і становили для загальної стегнової вени 1,7 ± 0,042, для підколінної вени -1,6 ± 0,028.Висновки. Ультразвукова доплерографія дозволила виявити клапанну недостатність різних відділів венозного русла нижніх кінцівок і зробити висновок про ступінь порушення венозного відтоку вен нижніх кінцівок. Вивчення за допомогою ультразвукової доплерографії тоніко-еластичних властивостей венозної стінки є одним з важливих моментів в діагностиці стану венозної системи нижніх кінцівок і має важливе практичне значення. Розвиток ХВН - процес, протяжний в часі, тобто за умови виявлення і лікування захворювання на ранніх стадіях можна реально скоротити кількість хворих або пролонгувати в часі розвиток важких форм хвороби.