Методологічний підхід до теорії пізнання у кримінальному процесі

Abstract

Стаття розглядає елементи загальних і спеціальних теорій кримінального процесу. Центральне місце в системі кримінального процесу займає теорія доказів і доказування. Теорія доказів визначила певні конструкції доказування. Перша з них побудована на підставі закону, друга - рішення слідчого судді на стадії досудового провадження. Третя конструкція передбачає встановлення доказів за погодженням сторін процесу на стадії судового провадження.
 Основою доказування є теорія пізнання, яка включає в себе визначення методів, методології, які застосовуються під час встановлення обставин кримінального правопорушення та вини підозрюваного на стадії досудового розслідування. Теоретична конструкція методологічного підходу визначення вини підозрюваного, обвинуваченого повинна бути встановлена на підставі предмету доказування.
 Слідчий, прокурор, суддя під час виконання завдань кримінального процесу повинні неупередже-но, на основі внутрішнього переконання встановити обставини кримінального правопорушення та логічно поновити всі дії, які відбувалися у минулому. Тільки підозрюваний може відповісти на запитання, відносно якого об'єкту, за яким умислом він учинив кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор, суддя повинні на підставі матеріального права за допомогою форми процесу та методів пізнання закріпити фактичні дані та докази, які вказують на вину підозрюваного. На стадії судового розгляду суддя, колегіальний суд повинні перевірити усі докази та визнати вину обвинуваченого.
 Доведено, що кожна наукова галузь права формулює свою методологію, яка відображає особливості об'єкта дослідження. Наукові знання вважаються достовірними і об'єктивними, оскільки припускають застосування методів, способів, дотримання низки теоретичних і практичних положень під час досудового та судового провадження. Слідчий, прокурор, суддя повинні бути впевнені, що підозрюваний, обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення на підставі методів пізнання у кримінальному процесі.