Релігійна толерантність в аспекті європейського конституціоналізму: пошук правових меж

Abstract

Релігійна толерантність виступає проблемою взаємодії різних культур і цивілізації, а також діалогу всередині культур.
 Метою статті є аналіз правових меж релігійної толерантності, визначення кола теоретичних і практичних проблем щодо принципу державного нейтралітету в релігійних питаннях крізь призму судового рішення, яке потребує правового врегулювання.
 Наукова новизна полягає у пошуку шляхів зниження конфліктогенного потенціалу в сучасній Україні у зв’язку з частими проявами нетерпимості між прихильниками різних релігійних світоглядів та інтеграцією держави у світову спільноту.
 Висновки. Полеміка про розміщення релігійних символів у публічних місцях і досягнення правильного балансу між конкурентними правами (коли меншини дотримуються своїх релігійних свобод, і в багатьох випадках релігійна більшість бореться за збереження статусу-кво у своїх привілейованих позиціях) ще далека від своєї завершеності й потребує подальшого різнобічного осмислення в контексті взаємодії міжнародних правових норм і національного законодавства.
 Підхід до вирішення цього питання повинен забезпечуватися національним правом, однак обсяг розсуду, наданий державі, не є завжди однаковим. Незважаючи на те, що Суд не повинен встановлювати єдині стандарти, усе ще важливо, щоб він надавав рекомендації щодо орієнтирів, які держави повинні враховувати при розробці державної політики, антидискримінаційного законодавства та практики, щоб виконати свої зобов’язання щодо дотримання основних прав.
 Релігійна толерантність являє собою той вимірювальний засіб, за допомогою якого європейська спільнота знаходить свої нові риси й порушує питання про власну ідентичність і про роль релігії у її формуванні. Реалізація ідей толерантності в нових умовах не відбувається без використання правових механізмів. Держави на сучасному етапі повинні прагнути до створення такого політико-правового режиму, який найбільшою мірою сприяє зміцненню ідей толерантності в суспільній свідомості. Тому потребує вдосконалення відповідна система правових стимулів і обмежень, профілактики та юридичної відповідальності за правопорушення в цій сфері.