Abstract
Мета роботи: На підставі вивчення клінічного випадку акцентувати увагу на труднощах діагностики та лікування тяжкого псевдомембранозного коліту (ПМК).Матеріали і методи. Проспективно вивчено особливості перебігу тяжкої форми ПМК у пацієнтки, яка перебувала на лікуванні у Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова. Діагностика захворювання ґрунтувалася на клінічних даних, результатах ультрасонографії (УСГ), фібросигмоскопії (ФСС), комп’ютерної томографії (КТ).Результати досліджень та їх обговорення. У статті наведено випадок розвитку псевдомембранозного коліту у 42-річної пацієнтки після доопераційної хіміотерапії та короткого режиму застосування антибактерійного препарату (цефтріаксон) у післяопераційному періоді. Описано клінічну симптоматику тяжкого перебігу коліту, результати діагностики за допомогою ультрасонографії, сигмоскопії, комп’ютерної томографії. Проаналізовано труднощі лікування, необхідність корекції лікувальних схем залежно від перебігу процесу та ефективність тривалого призначення ванкоміцину у пульс-режимі.
Highlights
Проспективно проаналізовано клінічний перебіг випадку тяжкої форми ПМК
on the clinical case study to focus on the difficulties of diagnosis and treatment
There were studied the peculiarities of severe pseudomembranous colitis in a patient
Summary
Тяжкий псевдомембранозний коліт – особливості перебігу, діагностики і лікування: опис клінічного випадку. Враховуючи відсутність ефекту від лікування, неможливість прийому необхідної добової дози ванкоміцину (нудота/блювання), дані ФСС (тяжке ураження кишки) – лікувальну схему модифіковано: ентеральне приймання ванкоміцину (500 мг/ добу) доповнено введенням препарату (500 мг) у клізмі (350 мл), призначено внутрішньовенно «Метронідазол». У нашому випадку при УСГ (двічі) було виявлено потовщення стінки товстої кишки із звуженням її просвіту, ексудат у черевній порожнині; результати мікроскопії пунктату (кількість лейкоцитів 70–80 у полі зору) можна вважати непрямим підтвердженням тяжкого ПМК із проявами запальної перитонеальної реакції. На сьогодні основними етіотропними антибактерійними препаратами для лікування C. difficile інфекції є «Метронідазол» і «Ванкоміцин» [3, 9, 12], а вибір конкретної схеми терапії залежить від перебігу захворювання. У наведеному випадку етіотропне лікування ПМК розпочали в першу добу госпіталізації з призначення метронідазолу, а з другої доби, враховуючи тяжкість процесу, додатково призначали «Ванкоміцин». При тяжкому ПМК важливою є своєчасна діагностика і патогенетичне лікування із корекцією лікувальних схем залежно від перебігу захворювання
Sign-in/Register to view highlights & summary Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a callDisclaimer: All third-party content on this website/platform is and will remain the property of their respective owners and is provided on "as is" basis without any warranties, express or implied. Use of third-party content does not indicate any affiliation, sponsorship with or endorsement by them. Any references to third-party content is to identify the corresponding services and shall be considered fair use under The CopyrightLaw.
