Система безперервної екологічної освіти та просвітництва як умова забезпечення сталого розвитку

М Дубровська

doi:10.33990/2070-4011.66.2021.233484

Abstract

Здійснено аналіз сутності понять “екологічна освіта” та “екологічне просвітництво”. Обґрунтовано принципи, цілі, завдання та структуру екологічної освіти. Доведено необхідність системної організації безперервної екологічної освіти та просвітництва для сталого розвитку. Визначено роль екологічної освіти та екологічного просвітництва в системі державного управління.

Highlights

СТАЛОГО РОЗВИТКУЗдійснено аналіз сутності понять “екологічна освіта” та “екологічне просвітництво”. Обґрунтовано принципи, цілі, завдання та структуру екологічної освіти
Environmental education and enlightenment in a rapidly changing world should become the goal and essence of new education, a tool to reduce tensions between society and the environment and between peoples, an instrument of peace and mutual understanding. This is the sphere of international cooperation, where the unity of interests of the world community in the self-preservation of world civilization is most noticeable
The urgency of the topic does not cover all aspects of the problem of the continuous environmental education and enlightenment, as they require further development of cooperation between public authorities and local governments with numerous educational and public organizations that can provide environmental education services to the population

Summary

СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Здійснено аналіз сутності понять “екологічна освіта” та “екологічне просвітництво”. Обґрунтовано принципи, цілі, завдання та структуру екологічної освіти. Формування екологічної культури всіх верств населення, що передбачає: – виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності й універсальності (зв’язку локальних із регіональними і глобальними); – відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах із довкіллям, виховання любові до рідної природи; – формування усвідомлення безперспективності технократичної ідеї розвитку й необхідності заміни її на екологічну, яка базується на розумінні єдності всього живого й неживого у складно організованій глобальній системі гармонійного співіснування й розвитку; – формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв’язків та самообмеженості, подолання споживацького ставлення до природи; – розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому регіональному, національному і глобальному рівнях, вміння прогнозувати особисту діяльність та діяльність інших людей та колективів; – розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навиків його збереження. Вона неможлива без практичної екологічної діяльності (екскурсії, спостереження, конкурси, екологічні ігри, фестивалі, флешмоби), що є основою неформальної освіти

Система екологічної освіти

Неформальна екологічна освіта

SUSTAINABLE DEVELOPMENT