РОЗВИТОК ДІАЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ СПІЛКУВАННЯ У НАВЧАННІ ДІТЕЙ СТАРШОГОДОШКІЛЬНОГОВІКУ СКЛАДАТИ РОЗПОВІДЬ-РОЗДУМ

Abstract

Анотація.У статті висвітлюються питання встановлення послідовних стадій формування умінь дітей складати розповідь-роздум: інформаційно-змістова, діалогічна, репродуктивна, самостійного продукування. На основі аналізу психолого-педагогічної, лінгвістичної та лінгводидактичної літератури з’ясовано різні підходи науковців щодо сутності та характеристики зв’язного мовлення. Сформульована мета статті – дослідження послідовних стадій формування умінь дітей складати розповідь-роздум, серед яких є діалогічна.
 Розкрито сутність зв’язного мовлення, яке виконує низку важливих функцій, головною з-поміж яких є комунікативна функція, що реалізується у двох основних формах – діалогічній і монологічній. Автор зазначає, що кожна з цих форм має свої специфічні особливості, які визначають зміст і характер методики їх формування. Лінгвісти протиставляють діалог та монолог , виходячи з їх різної комунікативної спрямованості, лінгвістичної та психологічної природи. Учені наголошують на взаємозв’язку діалогу та монологу , зазначаючи, що репліка мінімонологічна, а монолог – це репліка діалогу. Характеристика діалогу та монологу необхідна для розуміння становлення розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку. Автором встановлено послідовні стадії формування умінь дітей старшого дошкільного віку складати розповідь-роздум. Серед них діалогічна, у процесі якої створювалися ситуації сумніву, зіткнення різних позицій, складалися діалоги з репліками-судженнями, репліками-обгрунтуваннями, репліками-ствердженнями, діалоги-роздуми. Перспективу подальшого дослідження автор вбачає в змістовому наповненні послідовних стадій формування умінь дітей старшого дошкільного віку складати розповідь-роздум.