Правові аспекти роззброєння України відповідно до Конвенції про заборону протипіхотних мін

Abstract

Автор досліджує суспільні відносини у сфері роззброєння, зокрема протимінної діяльності в сучасних умовах, а також аналізує результати Оглядової конференції з питань розмінування, що відбулася 25–29 листопада 2019 року в Осло. У статті розкрито зміст прийнятих Плану дій Осло та Проекту декларації Осло про світ, вільний від мін. Відзначено причини невиконання Україною статті 5 Оттавської конвенції. Висвітлено оцінки критеріїв здатності України до проведення розмінування.
 Обґрунтовується зміна змісту виконання міжнародних зобов’язань України із роззброєння до 2014 року, що зумовило сьогодні перегляд правових підходів до забезпечення розмінування. Відзначається, що сфера протимінної діяльності становить самостійний предмет правового регулювання, а також достатність підстав для прийняття окремого закону та подальшого розвитку законодавства у цій сфері.
 Метою статті є наукове обґрунтування та визначення правових аспектів роззброєння України, зокрема у сфері протимінної діяльності, шляхом висвітлення положень Конвенції про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення 1997 року, а також аналізу стану її виконання Україною у контексті постановки завдань розвитку національного законодавства з означених питань.
 Наукова новизна дослідження полягає у представленні автором обґрунтованих результатів та висновків самостійного дослідження стану виконання Україною міжнародних зобов’язань за Оттавською конвенцією, використання яких у законотворчій практиці сприятиме забезпеченню створення адекватного правового регулювання протимінної діяльності на національному рівні, з урахуванням притаманних лише Україні особливостей.
 Висновки. Перед Україною постали нові виклики законодавчого оновлення регулювання роззброєння як в цілому, так і з урахуванням фактору воєнної агресії з боку РФ, що триває з 2014 року. На загальному рівні перспективним вбачається розвиток досліджень стану виконання міжнародних зобов’язань із роззброєння з огляду на необхідність забезпечення захисту державного суверенітету. Констатовано відсутність національного стратегічного плану щодо протимінної діяльності, консолідації національної інформаційної системи протимінної діяльності, гендерної політики у цій сфері та відповідних програм, точної інформації щодо площі і місць знаходження протипіхотних мін та звітів про це. Україна поки не встала на шлях реалізації положень Оттавської конвенції.