Структурні елементи античних армій Північного Причорномор’я: етнічні, соціальні й функціональні особливості

Abstract

Ця стаття присвячена опису, аналізу та узагальненню особливостей організації структурних елементів армій античних держав Північного Причорномор’я: Ольвії, Херсонесу, Боспору. Автор упевнений, що основою збройних сил цих держав було громадянське ополчення – вільні, економічно незалежні землевласники, наділені найширшим обсягом політичних і соціальних прав чоловіки – повноправні громадяни. Відповідно, контингенти ополченців очолювалися обраними народними зборами стратегами. Народ у разі потреби також затверджував командирів найманих загонів. В монархічному Боспорі поширилася практика залучення значної кількості найманих контингентів, що утримувалися за рахунок прибутків царської скарбниці та спеціального прямого податку. Окремі структурні елементи античних армій мали різне етнічне походження і могли спеціалізуватися на різних видах зброї. Наприклад, скіфи переважно уславилися як піші і кінні стрілки-лучники («токсоти»), сармати – важкоозброєнні вершники («катафрактарії»), кельти – мечники-щитоносці («тюреофори») тощо. Серед представників аристократичних родів Боспору, які служили у війську, були вихідці як з еллінського, так і з варварського середовищ. Наприклад, у римський період на Боспорі фіксується формування загонів катафрактної кінноти, зразком для якої слугувало озброєння і тактика сарматської кочової знаті аспургіан, сіраків, аорсів, тощо. Серед військових союзників античних державах Північного Причорномор’я були ватажки місцевих племен, сусідніх варварських держав та могутні володарі Понту і Риму.