Abstract
У пропонованій статті автор здійснює спробу схарактеризувати засоби фонічної і фонографічної гри, представленої в сучасній українській поезії й відзначає, що елементами мовної гри, які водночас є засобами створення нових смислів, у творах української поезії ІІ половини ХХ – початку ХХІ століття виступають такі звукові засоби, як еквіфонічні повтори й ліпограма. Українські митці активно поєднують гру звуком із графічною грою, що підтверджують засвідчені зразки реалізації засобів супраграфеміки (зокрема капіталізації). Дослідник доходить висновку, що активне використання фонічних і фонографічних засобів як елементів мовної гри вможливлює пожвавлення віршової оповіді й породження нових смислів. Поширене використання розглянутих інструментів підтверджує потенційно невичерпні можливості поетичної мови
Sign-in/Register to access full text options 
Free) 
Talk to us
Join us for a 30 min session where you can share your feedback and ask us any queries you have
Schedule a call
